6 жовтня у соціальних мережах поширюють інформацію про начебто «групу втікачів» з «казачого батальйону» агресора «Дон», які нібито «залишили свій підрозділ» у Херсонській області.
Оприлюднені дані нібито «козаків-втікачів» верифікуються у відкритих джерелах, та крім росіян там вказано про начебто кримчанина, «ветерана «Беркуту» Андрія Балаликіна. Дійсно людина з такими самим контактними даними є фейковим «сільским депутатом» від «Єдиної росії» у селі Чистопілля на Керченському півострові.
Водночас у пропаганді окупантів «раптово» нарощується «гостра критика» міністра оборони та голови генерального штабу держави-агресора, основним публічним джерелом якої виступав Рамзан Кадиров.
Сьогодні ж оприлюднене відео сумнозвісного злочинного «віце-гаутляйтера» Херсонщини Кирила Стремоусова який узагалі пропонував Шойгу «застрелитися» та вказував про підтримку відповідної позиції з боку фейкового «голови Криму» Сергія Аксьонова.
Нагадаємо, що раніше саме Аксьонов виступив на підтримку попередньої злочинної «ідеї» Кадирова, про «самомобілізацію», яка була потім замінена Кремлем на злочинну концепцію «часткової мобілізації».
Наша Асоціація вже писала, що Кремль неохоче йде на мобілізаційні заходи адже не бажає «надмірної влади» для власних військових. Цим прагнули користуватися інші угруповання «еліти агресора», типу Кадирова, для формування під прикриттям «самомобілізації» певних «регіональних армій».
Тепер невдачі військ агресора на фронті та очевидний колапс «часткової мобілізації» надали «нових сил» конкуруючим угрупуванням Кремля за якими начебто стоять Віктор Золотов та Рамзан Кадиров.
Повідомляють що наразі лобіюється зміна формального тлумачення росією своєї агресії, вже не як злочинної «спеціальної операції», а як начебто «контртерористичної операції», у якій ключові «повноваження» набудуть саме Росгвардія Золотова та парамілітарні структури Кадирова.
Поширення вказаних вище тез типу «казаків-втікачів у Криму» також може передувати запровадженню агресором саме злочинної «контртерористичної операції», зокрема й у окупованому Криму.
За цих умов конкуренти Шойгу та Герасімова у російської армії прагнуть отримати ключові посади у міністерстві оборони та генеральному штабі агресора.
Цим можна пояснити «підігравання» Кадирову, Золотову та Аксьонову не тільки з боку їх «говорящих голів», але й тими «воєнними кореспондентами» агресора та діячами типу Стремоусова, що мають тісні зв’язки з російською військовою розвідкою.
