Військовослужбовці рф ще з лютого 2014 року почали війну проти України, увійшовши до Криму та окупувавши його. У серпні того ж року регулярні війська рф перетнули кордон з Україною на сході та долучилися до терористичних угрупувань. Східний Варіант пригадує, як це було
Російська федерація з 2014 до 2022 року заперечувала свою участь у війні на сході України, заявляючи, що «там йде громадянська війна». І навіть зараз, попри прямі докази, країна-агресорка називає терористичні угрупування так званих «днр» та «лнр» «борцями за незалежність республік». Насправді ж, окрім сепаратистів, у цих угрупуваннях із самого початку були військовослужбовці російської армії. Докладніше про це в матеріалі
Замаскована агресія за пів року переросла у відкриту
Сучасна російсько-українська війна розпочалася 20 лютого 2014 року, коли війська рф вторглися на територію Автономної Республіки Крим та окупували півострів. Весною того ж року саме за підтримки російської армії сепаратистські угрупування займали українські міста на Донеччині та Луганщині, проголошуючи так звані «донецьку народну республіку» та «луганську народну республіку».
«До серпня 2014 року, починаючи з Криму, потім на сході України, було використання російських воєнних ресурсів, підпорядкованих спецслужбам у реалізації їхньої спецоперації на території України. Це була лише одна з ланок операції, яка здійснювалася російською федерацією приховано. Наприклад, російські війська в Криму із самого початку блокували українські військові частини та урядові будівлі. На сході України вони застосовувалися приховано, перевдягнені в цивільних, як інструктори й куратори, але не приймали безпосередньо участі, як воєнні», — розповідає політолог та співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян.
Військові без упізнавальних знаків у Криму, 2014 рік. Джерело: Вікіпедія
Одним із відомих прикладів участі російських військовослужбовців у війні з 2014 року є Ігор Гіркін. Це полковник російських спецслужб, який брав безпосередню участь в окупації Криму та міст Донеччини. 12 квітня 2014 року проросійські бойовики під його командуванням зайшли в Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку, Бахмут та Лиман, узявши під контроль місцеві адміністрації та управління міліції. А 26 квітня 2014 року Ігор Гіркін дав інтерв’ю журналістам, у якому підтвердив, що його група прийшла з Криму, і що в її складі є росіяни. Пізніше автори euromaidanpress.com змогли ідентифікувати багатьох учасників захоплення Слов’янська та Краматорська. Серед них — мешканці росії, «російські козаки», а також «зелені чоловічки» з Криму.
Після проголошення Антитерористичної операції українські захисники розпочали звільняти Донеччину та Луганщину від проросійських бойовиків. Один за одним міста сходу повертали собі українські прапори: Маріуполь, Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Бахмут, Лиман, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Торецьк, Рубіжне тощо.
Антитерористична операція йшла доволі вдало. Станом на середину серпня 2014 року сепаратисти контролювали невеликі прикордонні з рф ділянки, Донецьк та Луганськ. Але українські захисники вже стояли на околицях обох обласних центрів та були готові деокупувати міста. Однак наприкінці серпня все змінилося.
Мапа АТО, 21 серпня 2014 року. Джерело: Інформаційно-аналітичний центр Ради національної безпеки й оборони України
«Російська “мятеж-війна” програвала. Усе пішло не так, як вони планували. І це змусило росію перейти від прихованої агресії до неприхованої в стандартному воєнному режимі», — каже політолог.
Вважається, що саме 23–24 серпня до України зайшли значні сили регулярних російських військ, які доєдналися до сепаратистів. Через це ситуація на фронті змінилася: через нерівність сил українські захисники вимушено переходили в оборону або відступали.
Мапа АТО, 15 вересня 2014 року. Джерело: Інформаційно-аналітичний центр Ради національної безпеки й оборони України
Продовжували брехати «их там нет»
Попри вже пряму залученість, росія продовжувала заперечувати свою участь у війні, називаючи це «громадянською війною в Україні» та використовуючи своє славнозвісне «их там нет». Така позиція, каже Олег Саакян, є прямим наслідуванням Радянського Союзу та його пропаганди.
Джерело: пропагандистські ЗМІ
«Зелене світло» для продовження дій росії давала слабка реакція міжнародної спільноти. Попри прямі докази залученості росії у війну, не всі вірили, що агресором дійсно є рф.
«Формальним виправданням слугує те, що росії вдалося ввести в оману західних лідерів і суспільство, інсталювавши уявлення про російсько-українську війну, як внутрішній конфлікт, у якому російська федерація присутня, але не є ключовою силою. Але, на мою думку, реальна причина в іншому. Світ не готовий був назвати речі своїми іменами, тому що це потребувало б від них відповідної реакції», — каже політолог.
Ілюстративне фото. Джерело: BBC
10 років тому російська федерація напряму залучила свої війська до війни на сході України. Якби цього не було, беззаперечно, що українські захисники змогли б ще у 2014 році звільнити всі міста Донеччини та Луганщини, та повернути мир у домівки українців. Але це не було в планах росії.
Зараз уже очевидно, що рф 10 років тому відкрито розпочала війну проти України, намагаючися змінити владу та підім’яти її під себе. Сьогодні, на третій рік повномасштабної війни з росією, Україна залишається незалежною, а українці тримаються та продовжують давати гідну відсіч ворогу.
