27 грудня в приміщенні Veterans HUB ODESA стався брифінг представників громадської ініціативи «Деколонізація.Одеса», ветеранської спільноти Одеси та родичів загиблих Героїв за підсумками рішень, які прийняли на топонімічній комісії міськради щодо декомунізації, деколонізації та перейменування вулиць Одеси та пресконференції її членів щодо цього. У брифінгу взяли участь Маргарита Бувалкіна - дружина Героя України, одесита Владислава Бувалкіна, на честь якого пропонується перейменувати вулицю Бочарова, Артем Карташов - один з лідерів ветеранського руху Одещини, та Микола Сторожук – начальник Сектору Мінветеранів в Одеській області. Спікери обговорили питання поваги до пам'яті загиблих героїв, зокрема юридичні та моральні аспекти перейменування вулиць міста та участь в цьому процесі міської влади.
На брифінгу у Veterans HUB ODESA побувавали кореспонденти Української Служби Інформації Арсен Подосян та Наталя Довбиш.
Топонімічна комісія міськради вирішила не міняти, чи поки що не міняти деякі радянські топоніми та не перейменовувати пропоновані вулиці на честь сучасних загиблих героїв російсько — української війни. Це викликало обурення у ветеранської спільноти та родичів загиблих героїв.
Сектор Мінветеранів в Одеській області за підтримки ветеранських громадських організацій викладав свою позицію у чисельних службових листах, адресованих міському голові. Члени топонімічної комісіі ці пропозиції розглядали, але крім початку процесу перейменування вулиці Бочарова на Бувалкіна — інші ініціативи не підтримали. Так топонімічна комісія проігнорувала перейменування: Машала Говорова на вулицю Валерія Самофалова, Генерала Петрова — на Дениса Максишка, запропоновані Жуковського або Буніна, або Паустовського на вулицю Віталія Блажка, Скісну або Черняховського на вулицю Артура Савельєва та Посмітного на Євгена Танцюри.
Минулого року топонімічна комісія відмовлялася ставити питання про перейменування вулиць на честь загиблих на цій війні героїв, обсновуючи це тим, що війна ще не закінчилась, що члени комісії не можуть на себе взяти відповідальність вирішити які воїни герої більше, а які менше і що треба просто зробити один великий меморіал. Було запропоновано ці питання винести на обговорення та побачити громадські пропозиції, а також думку ветеранської спільноти та військового командування.
Ми це почули і подали шість пропозицій. Це була величезна робота, проведена із сектором Мінветеранів, і Українським інститутом нацпам’яті, і громадськістю, де ми пропрацювали з командуванням, з родичами загиблих, з представниками громадських організацій і обрали шість прізвищ. Вибрали їх таким чином, що у нас іде процес деколонізації та буде підлягати перейменуванню декілька сотень вулиць. Тому зараз вже треба вирішувати, кого увічнити в цей момент. Ці шість прізвищ — це герої України і нагородженні орденом За мужність ІІІ ступеню, одесити — захисники Маріуполя, які загинули в Маріуполі. Всі ці пропозиції були подані, але топонімічна комісія вирішила, хоча сама попросила ці пропозиції, за родичів, за командування, за міністерство ветеранів, які вулиці треба називати, – пояснив мету брифінгу лідер ветеранського руху Одещини Артем Карташов.
За думкою учасників брифінгу, міська влада поводитися дуже не зрозуміло. Щодо Вячеслава Бувалкіна, погодили цю пропозицію та винесли на сесію, але депутати відмовилися голосувати пакетом і не повернулися до голосування.
Ветеранський рух вважає, що топонімічна комісія себе дискредитувала, а громадськість, командування, родичі, ветеранська спільнота подали спільні пропозиції, тобто у комісії є думки всіх представників, які дотичні до ветеранської політики щодо героїв.
Рішення топонімічної комісії мають рекомендаційних характер, а міський голова має право виносити питання про перейменування вулиць на громадське обговорення. Тому, ветеранський рух Одеси вимагає винести на обговорення містянами перейменування шести згаданих вулиць і на найближчій сесії перейменувати вулицю Генерала Бочарова на Владислава Бувалкіна, бо для цього рішення у депутатів немає жодних перешкод.
Очевидно, що люди, які нагороджені на сьогоднішній день, вже пройшли перевірку часом, перевірку боєм, і вони заслуговують, щоб про них не забували і були названі на їх честь вулиці. Шість вулиць з чотирьохсот, які підлягають перейменуванню – це не великий відсоток. Але такі вулиці мають бути самими великими, самими знаковими, тому, що це показник того, на скільки Одеса шанує своїх героїв. Це віддання шани цим героям, віддання шани їх рідним. Це сигнал тим, хто знаходиться на фронті, що вони повертаються в інші міста, міста які їх поважають. І це один з елементів ветеранської політики інтеграції ветеранів в мирне життя, – додав Микола Сторожук.
Однак, Одеса майже єдине місто в Україні, де на честь героїчно загиблого воїна, якому присвоєне посмертно почесне звання «Герой України», не названо жодного об’єкту топоніміки, бо топонімічна комісія ігнорує вимогу ч.3 ст.6 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» і пропонує без погодження з рідними загиблих воїнів – перейменувати на честь сучасних Героїв російсько-української війни другорядні вулиці на околицях міста. А перейменування вулиць на честь загиблих «Азовців» Артура Савельєва та Євгенія Танцюри та інших – взагалі розглядати тільки після Перемоги.
Начальник Сектору Мінветеранів в Одеській області вважає, що пропозиції перейменування маленьких вулиць на околицях міста — це пережитки радянщини, російські наративи, коли політбюро нав’язувало топоніми на честь «героїв». Він призвав місцеву владу до самосвідомості, бо ветеранська політика у державі вже сформована і у суспільства є обов’язок перед пам’яттю загиблих.
Президент України на одній зі своїх останніх пресконференцій наголосив, що органи місцевої влади, як обласні, так і міські, повинні бути моральними авторитетами і відповідальними. Тобто, ми сьогодні звертаємося до представників обласної та міської влади, щоб вони взяли під особистий контроль увіковічення наших загиблих Героїв, – звернувся до місцевої влади юрист Микола Сторожук.
Коли представники ветеранів та Маргарита Бувалкіна, дружина загиблого Героя України Владислава Бувалкіна, були на зустрічі в облраді, один з можновладних опонентів на запит прибрати всі елементи російської культури з Одеси відповів «це ж історія», але згодом йому вручили повістку. Маргарита вважає, що одеські можновладці не надають належної уваги та поваги до сучасних героїв війни та пересічні містяни теж не завжди заглиблюються у питання, на честь якої людини названа вулиця, на якій вони живуть. Вона пропонує надавати людям більш інформації та проводити просвітницьку роботу, щоб громадяни знали, хто був тією людиною, на честь якої названа вулиця на якій вони живуть або ходять.
Я теж багато років жила і не цікавилась, чому і на честь кого названа ця вулиця (Бочарова), але довелося дізнатися такою високою ціною. Тому я б запропонувала по всім вулицям, які у нас взагалі є в Одесі, по-перше, ті, які ми хотіли, щоб переназвали на честь наших героїв, а по-друге, просто для того, щоб коли було громадське голосування, люди були «за», а були «проти». Чому люди проти?! Бо половина з них не знають, де вони живуть, половина, звичайно не хоче в паспорті робити відмітку, але я думаю, що це не така складна справа. У нас в країні війна і можна піти зробити відмітку. Якщо людям дати інформацію, я думаю, що половина з цих людей прочитають на честь кого названа вулиця на якій він живе, ходить і не цікавиться, бо у людей немає часу, немає цікавості до цього, немає інтересу. Їм необхідно надати цю інформацію. І потім, я думаю, історія з перейменуванням якось по-іншому піде. Тому що людина, яка свідома, ніколи в житті не буде голосувати проти. Так само це стосується засідання, до якого чомусь не підготувалися. В їхньому випадку – це менеджмент, бо завдяки військовим вони зараз сидять, сміються та про щось говорять, – сказала Маргарита Бувалкіна.
Зазначимо, що генерал Бочаров під час оборони Одеси та Севастополя керував партійно-політичною роботою військових частин і з’єднань, тобто фактично був політруком, а Вячеслав Бувалкін — майстер-сержант СБУ, Герой України, повний кавалер ордена «За мужність», який 20 березня 2022 року в складі групи спецпрезначинців СБУ з військовослужбовцями ЗСУ біля селища Макарова на Київщині здійснили вогневе ураження особового складу окупанта та ймовірного місця розташування ворожого штабу, але повертаючись із завдання, його група потрапила під танковий обстріл внаслідок чого він загинув.
