У Краматорську, одному з останніх відносно безпечних міст Донецької області, зберігається комфорт у найбільш можливому з прифронтових варіантів: у багатоповерхівках є газо-, світло- та водопостачання, товари у магазинах рясніють – на будь-який гаманець і потребу. При цьому місто щодня вслухається у глухі звуки війни, але коли її перериває звук прильоту – мало хто пригинається. Люди, кажуть, уже звикли – і в Краматорську не така ситуація, аби «лякатися кожного пострілу».
На сьогодні тривоги у місті – настільки звична річ, що на них фактично не зважають. Принаймні таке враження може скластися, йдучи центральною частиною міста. Кав’ярні, магазини в більшості продовжують працювати. Виняток – якщо у небі лунають постріли гучніші, аніж до сирени. Тоді заклади зачиняються, хоча не на камеру додають: часто прильоти стаються до того, як у місті оголошують повітряну небезпеку.
У Краматорську лишилися тисячі квартир, власники яких виїхали й лишили у місті все – від дрібної техніки до кількох старих чи безколісних автівок у гаражах. Понівечені й розбиті вікна з пропозиціями ремонту тепер виглядають радше як насмішка над бідою краматорчан. Фото: Східний Варіант / Аліна Євич
«Сирена в Краматорську настільки часто (лунає – ред.), що немає сенсу її вмикать і вимикать. За відчуттями, тривога в нас цілодобова», – каже Софія, мешканка Краматорська.
«Найбільше турбують аварії»
Краматорські правоохоронці розповідають, що на сьогодні ситуація у місті абсолютно контрольована. Кількість викликів фактично не змінюється, – лишається на тому ж рівні, що й влітку чи минулоріч. Кількість дзвінків у правоохоронні органи зростає лише в ті дні, коли місто обстрілюють росіяни – тоді поліція виїжджає для надання допомоги містянам та для фіксації воєнних злочинів і завданих збитків. В усьому ж іншому питання крадіжок, конфліктів абощо не стоїть гостро.
«Щодня є виклики на ДТП в місті. І за участі цивільних, і по два автомобілі не розминаються. Дуже багато аспектів цієї проблеми. Багато нових водіїв у місті, які не звертають увагу на знаки чи сигнали світлофора. З усіма за можливості проводимо пояснювальні роботи на випередження аварій, на дорогах перебувають патрулі. Але, на жаль, прикрі інциденти все одно стаються», – зауважує правоохоронець Андрій.
Чоловік додає, що у Краматорську випадки пограбування майже не фіксують. За житлом, власники якого виїхали, часто слідкують сусіди, які за потреби відразу викликають поліцію. Багато ж об’єктів перебувають під охороною поліції, що також унеможливлює проникнення в них. Але з посмішкою поліцейський зауважує, що інколи трапляються кумедні ситуації, які спершу мають вигляд правопорушення. Зокрема, у випадку, коли власник будинку попросив товариша відправити йому з дому особисті предмети. У того були ключі, проте замок у дверях не піддавався. Незрозуміле копошіння біля дверей помітили сусіди, які відразу ж викликали поліцію й власноруч, із криками, пішли ловити «крадія». Коли патруль приїхав на місце – інцидент вичерпали, проте такі ситуації – не поодинокі.
Життя під російськими обстрілами
Журналістам Східного Варіанта краматорчани розповідають, що на сьогодні найбільше їх бентежить питання, наскільки довго у місті можна буде прожити з усіма умовами – зокрема, водою, світлом та газом. Разом з тим у міськраді Краматорська запевняють: у місті роблять все можливе, аби ці зручності лишилися у будинках містян. Щоправда, часто від самих енергетиків та представників вдали це зовсім не залежить – оскільки перспективи постачання теплої води та опалення в будинках росіяни регулярно нищать.
Разом з тим сьогоднішня комунальна ситуація у Краматорську – на достатньо високому рівні. Принаймні як для прифронтового міста, в небі поблизу якого регулярно збивають російські ракети та дрони. У багатоповерхівках міста є водо-, газопостачання та майже постійно – електроенергія. Умови, як кажуть містяни, столичні – при тому, що навіть у Києві відключення світла станом на зараз відбуваються частіше.
Проте наскільки довго протримається така ідилія – питання. І радше не часу, а витримки внутрішніх систем. І, звісно, того, наскільки до опалювального сезону підготувалися місцеві комунальники. Зокрема, на крайній оперативній нараді начальник Краматорської МВА Олександр Гончаренко повідомив, що старт опалювального сезону викликає багато питань до однієї з теплопостачальних організацій.
По Краматорську пустками стоять уже десятки будівель та багатоквартирних будинків – їх навіть немає сенсу ремонтувати, доведеться лише зносити. Тому до закінчення війни вони, скоріш за все, будуть німим і жорстоким нагадуванням про нелюдські вчинки окупантів. Фото: Східний Варіант / Аліна Євич
«Процес запуску опалення в Краматорську — триває. Гострою проблемою саме зараз є відсутність опалення у деяких споживачів ТОВ «Краматорськтеплоенерго». Упродовж весни-літа місто виконало рекордний обсяг робіт на магістральних мережах, але це не дало можливості приділити більшу увагу внутрішньоквартальним мережам. Саме через це в момент запуску опалення дали про себе знати слабкі місця на менш навантажених ділянках. Зараз тепловики з Краматорської ТЕЦ мають у своїй зоні відповідальності 33 пориви», – додав він на нараді.
Водночас для Краматорська актуальною проблемою лишається й низький рівень оплати комунальних послуг. Зокрема, ще 28 лютого 2024 року КП «Добробут» наголосив, що частина багатоповерхівок міста опиниться без обслуговування та руху ліфтів – через величезні борги містян перед підприємством.
«Ми вірили, що в березні мешканці більш відповідально підійдуть до сплати за поточні послуги, а платіжна дисципліна — покращиться. Проте так не сталося. З 1 травня ми пішли на вимушений крок – у тих будинках, де рівень оплати наших послуг був критично низький (менш як 20%) ми почали відключати ліфти», – зауважують у пресслужбі підприємства.
Будинки у Краматорську, які, на перший погляд, можуть здатися покинутими (враховуючи забиті дошками вікна та занедбані двері під’їзду) часто насправді заселені. Це пояснюється тим, що краматорчани розважливо вирішили економити кошти, а не вкладати їх у фарбування чи оздоблення «візуалу» свого будинку. Фото: Східний Варіант / Аліна Євич
Через те, що багато хто з містян виїхав, сплата комунальних справді повисла в повітрі – і тому мільйонні збитки лягли на плечі тих сусідів, які лишилися у Краматорську.
«Ми максимально довго йшли назустріч людям, бо розуміли, що в будинках лишаються жити маломобільні люди та краматорці похилого віку. Тому скільки було можливо – ремонтували ліфти й обслуговували їх. Але на зараз це дуже збитково. Відключення ліфтів — вимушений крок на який ми йдемо через суттєве здорожчання енергоносіїв. У нас немає фінансового чи фізичного ресурсу, якого б вистачило на продовження роботи ліфтів у всіх будинках міста. А з часом і потреба в запуску деяких теж відпала. У деяких під’їздах мешканці сплатили борги – і там ліфти продовжують працювати.
Ми нагадуємо: ліфти у житловому фонді працюють за умови, що оплата за послугу з управління багатоквартирним будинком по під'їзду становить не менше 35%. Якщо заборгованість зменшити – робота ліфтів буде відновлена», – зауважують у підприємстві.
Зокрема, наприкінці жовтня мешканці будинків, які обслуговує управляюча компанія, скоротили список ліфтів для відключення на майже 20 адрес: із запланованих до відключення 53 ліфтів вимушено зупинять роботу 34.
Фото: Східний Варіант / Аліна Євич
Водночас Наталія Рязанцева, краматорчанка, обурюється: вона живе в багатюоквартирному будинку, звідки переважна частина мешканців виїхала. Лишилися одиниці мешканців, які сплачують комунальні послуги, зокрема й обслуговування будинку. Через це вона опинилася буквально заручницею ситуації – живучи на дев’ятому поверсі, вона вимушена носити великі пляшки з водою додому сходами.
«Я вже обурювалася, ходила до них, скаржилася. Вимагала увімкнути ліфт, бо це кіно – ми особисто регулярно сплачуємо рахунки, а з пляшками з водою, пакетами з продуктами нам доводиться ходити пішки на дев’ятий поверх. Це якісь антилюдяні дії», – скаржиться жінка.
«У мене вдома батареї теплі, куди їхати?»
Місцеві мешканці зауважують: навіть якщо найближчими тижнями ситуація в місті з опаленням не зміниться – скоріш за все, це не змусить їх навіть тимчасово виїхати кудись. Принаймні саме для таких періодів, з надією на світло, багато хто придбав обігрівачі.
«У нас вдома є електропростирадла, масляний обігрівач і «дуйчик». Якщо буде холодно – то в дитячу поставимо обігрівач, а самі спатимемо на електропростирадлах. Чи обігріватимемо ліжка по черзі. Головне – щоб світло було, бо все має працювати від нього. Ковдр також вистачає – їх і в гуманітарних наборах волонтери видавали, і я кілька купила. Зайвими цієї зими вони не будуть», – розповідає Наталія Коваль, мама двох дітей.
Жінка зауважує, що на сьогодні у її багатоквартирному будинку опалення є. Його недостатньо, аби, умовно кажучи, ходити у футболках та шортах вдома. Але температура у квартирі у всіх кімнатах – комфортна. Тож поки що потреби вмикати електроприлади для обігріву немає.
«Минулого року в нас був досвід життя у холодній квартирі, в якій наприкінці зими ударною хвилею вибило скло у вікнах. Була пошкоджена й лінія електропередач, тому дві-три доби, поки ми чекали на скління, грілися чим могли: діти ходили в куртках вдома, вночі спали під кількома ковдрами на одному ліжку. Між мною й чоловіком – діти, під нами всіма – ковдра, зверху – кілька пледів і ще одна ковдра. Якби було зовсім холодно, то ми б виїхали у село до мами, – в неї в будинку є піч. Але оскільки в Краматорську ми з чоловіком працювали – це було неможливо. І ми нормально пережили той період, ніхто з дітей навіть не захворів. Тому, думаю, цієї зими теж все буде нормально», – каже Наталія.
Увечері Краматорськ також досить жвавий – компанії людей збираються у кав’ярнях, вечеряють у закладах і активно скуповуються в магазинах. Про недалеку лінію фронту нагадують лише глухі звуки вибухів. Фото: Східний Варіант / Аліна Євич
На сьогодні жінка передбачає, що у Краматорську можуть бути перебої зі світлом, відсутній певний час газ або відбудуться складнощі з водопостачанням. Тому у ванній кімнаті та на балконі має близько 100 літрів технічної води, набраної у різні ємності, – каже, про всяк випадок, аби було чим умитися або помити дітей.
«Зими в Краматорську не боїмося. Якщо тут буде некомфортно або не буде умов – виїдемо. Або до свекрухи в Дніпропетровську область, або на зимівлю ближче до центральної України. Скільки ми тут будемо жити залежить і від фронту: якщо на краматорському напрямку відновляться бойові дії – ми поїдемо в евакуацію. Ракет, падаючих поруч, не чекатимемо», – зауважує краматорчанка.
«У Краматорську все добре – настільки, що вибір товару тут як у Києві»
Прифронтове місто сьогодні справді, порівняно з іншими містами, віддалене від лінії бойових дій. Це дозволяє постачати товари з усієї України, завозити сюди вантажівками речі першого, другого та взагалі не обов’язкового вжитку. І як зауважують краматорчани, у їхньому місті на ціні це майже не позначається. Водночас це не стосується Добропілля та маленьких крамничок у більш небезпечних та фронтових містах – як у Добропіллі, наприклад.
«Усі мережі магазинів і закладів, які були ще рік тому, продовжують працювати. Нікого з місцевих не злякало те, що до Покровська лінія фронту все ближча. Тут все дуже спокійно: навіть коли щось вибухає – люди не пригинаються, бо знають, що звідси ще далеко. Хоча, звісно, не без прильотів… Але на товарах і послугах це не позначається: по місту в кожному районі є й салони, й продуктові магазині, й продовольчі – всі працюють. Звісно, люди більше ходять по тих магазинах, де ціна на товари чи їжу трохи більша, ніж символічна, але це кожного дня створює черги», – розповідає мешканка Краматорська Ольга.
Багато людей пенсійного віку харчуються у місцевих магазинах, коли там продають акційний товар. Його поки що навіть не закуповують із запасом – не відчувають небезпеки, пояснюють краматорчани. Фото: Східний Варіант / Аліна Євич
Підприємці з Краматорська також не поспішають вивозити бізнес – навпаки, стабільно кожного місяця в місті відкривається нова кав’ярня чи ресторан, або ж новий магазин спеціалізованого одягу. Ризик, кажуть місцеві, не суперечить попиту, а тому конкуренція в прифронтовому місті відчутна.
«Якщо у 2022 році, коли почалася велика війна, тут лишився тільки мінімум магазинів і всі були затребувані, то тепер покупців уже треба заманювати. Десь товарами, десь, якщо це заклади харчування, послугами чи меню. На розташування й дизайн теж звертають увагу. У Краматорську вже всі балувані», – зі сміхом додає Ольга.
Фото Східний Варіант / Аліна Євич
Разом з тим ціни на харчі дещо відрізняються від вартості аналогічних у центральній Україні – в Краматорську вони зазвичай вищі. Хоча це не стосується вартості їжі в окремих закладах, де повноцінний обід може коштувати стільки, скільки у Києві – кава з печивом.
«Похід на ситну вечерю з двома синами й дружиною мені обходиться у 800-1000 гривень. Тобто це кілька основних страв, салат, десерти й напої. Останній чек був близько 1200 гривень – ми фактично повечеряли в ресторані й вранці доїли те, що лишилося. У Києві цієї суми мені вистачало на сніданок із дружиною», – пригадує Віталій, мешканець міста.
Чоловік зауважує, що аналогічний різноманітний вибір – і з їжею. Зокрема, тижневий «кошик» (з фруктами, овочами, м’ясними чи ковбасними виробами, з хлібом та крупами) можна зібрати у магазині – за 1,5-2 тисячі гривень, а можна на місцевих ринках – за менш як 800 гривень.
Краматорчани кажуть, що ні на вулиці, ані у чатах міста «мовне питання» не підіймається. Проте наскільки можуть – у місті українізують простір нагадуваннями про тих, завдяки кому Краматорськ лишається українським. Фото: Східний Варіант / Аліна Євич
Разом з тим, каже Ірина, одна з продавчинь місцевого магазину, багато людей пенсійного віку приходять брати акційні товари – ті, термін придатності яких закінчується за два дні, або ж якщо це «пом’яті» овочі чи фрукти. Їхня якість чи смак, наголошує жінка, при цьому не страждає – як про це подекуди думають містяни. Водночас знижка у чверть від ціни або 50% від вартості значно економить людям гроші.
«Буває різна «прострочка», звісно, але у нас немає ні гнилих товарів, ні тих, які вже почали цвісти чи зіпсувалися. У Краматорську великі вимоги до того, що продають у магазинах. Якщо щось не так – люди повертаються з чеками й ми робимо їм заміну, або їм повертають гроші. Якщо виникає конфлікт чи щось стається – може приїхати навіть поліція. Тому немає продуктів «на викид» на полицях, до цього й адміністрація магазину, і люди в місті ставляться серйозно», – каже жінка.
Ця значна для містян різниця гарантує й попит місцевим «базарам» і стихійним ринкам. Власне, досі вона лишається одним із вагомих аргументів для краматорчан, які обирають життя під власним дахом, у рідних, хоч і холодних чотирьох стінах. А не в незнайомому новому місці, де тиждень проживання може обходитися удвічі або втричі дорожче за умови тих самих мінімальних витрат.
«Давайте чесно: що чекає на переселенців з Краматорська у Києві, Дніпрі чи Полтаві? Злидні, мінімальна зарплата чи пенсія, якщо її взагалі вистачатиме на життя чи комунальні. А тут у людей є знайомі, які можуть допомогти, гуманітарка, за потреби – всі послуги й магазини в пішому доступі, принаймні поки що. Немає потреби їхати зараз.
Якщо ситуація буде нагадувати Покровськ чи Костянтинівку – звісно, багато людей поїде відразу, якщо буде куди. Навіть якщо не буде, – ми ж самі шукаємо й будинки, й квартири, куди нас пустять із донецькою пропискою. Але ті люди, які лишаються у Краматорську сьогодні, про евакуацію поки що не думають. У нас ще немає такої потреби, і немає таких грошей – на виїзд з дому», – зауважує місцева жителька Ольга.
