Звільнені від загарбників міста та селища на Донеччині наразі перебувають на межі гуманітарної катастрофи. Благодійні фонди, міжнародні організації допомагають місцевому населенню, привозять продукти харчування, питну воду, засоби гігієни та інше. Нагадаємо, що у деокупованих Лимані та Святогірську та селищах, що межують із ними, досі немає світла, води та газу. Комунальні підприємства крок за кроком поновлюють понівечену лінію електромережі, газопровід та всі комунікації.
Святогірськ, який по праву іменується «Перлиною Донеччини», зазнав великих втрат та руйнувань в період окупації, яка тривала три місяці. У вересні минулого року його звільнили українські військові. До повномасштабного російського вторгнення тут жили майже 5 тисяч людей. Нині – менш ніж тисяча жителів. Місто Святогірськ – це заповідна та курортна зона. Майже всі підприємства країни будували тут дитячі табори для оздоровлення дітей, турбази сімейного типу та приватні пансіонати.
Наслідки обстрілів та тримісячної російської окупації Святогірська влітку 2022 року лишаються і сьогодні. На набережній у місті – знищені росіянами магазини, кафе, дитячі атракціони. Міст, який веде до Святогірської лаври – зруйнований, частина його обвалилась у річку. Посічені уламками снарядів будівлі храмів та залишки обгорілої військової техніки. Святогірські ліси нині огороджені табличками «міни». Вся краса «Перлини Донеччини» наразі замінована.
Святогірська Лавра – це особливе, намолене місце, святиня країни та православного світу, історична і культурна пам’ятка всеукраїнського масштабу. Лавра надавала притулок людям ще з початку війни, із 2014 року. Після повномасштабного вторгнення РФ прихисток тут здобули ще більше звичайних людей. З 2014 року на території лаври діяла приходська школа для дітей та дорослих.
Від обстрілу росіянами Святогірська та Святогірської лаври загинули щонайменше троє людей, ще мінімум троє отримали поранення. «1-го червня 2022 року внаслідок обстрілів міста Святогірська було завдано руйнування Свято-Успенській Святогірській Лаврі, загинули двоє монахів цієї обителі та черниця, троє були поранені», – повідомила пресслужба Української православної церкви. Такі повідомлення почали приходити в період захоплення міста. У підвалах та катакомбах лаври ховалось багато людей: похилого віку, сім’ї з дітьми. Загалом на території монастиря знайшли притулок не менше 300 біженців.
Унаслідок ворожого обстрілу 4-го червня 2022-го року почалася масштабна пожежа на території Всіхсвятського скита. Цей скит – особливе місце. Будівлі на його території – храми, келії, господарські споруди — зведені зі стовбурів сосни. Весь комплекс був визнаний пам’яткою архітектури і шедевром дерев’яного зодчества. Головний храм скиту, який відкривався для паломників двічі на рік, був найбільшим дерев’яним храмом України. Наразі він вигорів дотла.
У Святогірської лаври є ще одна особливість. Хто там бував – помічав велику кількість котів, які гуляють територією, відпочивають на лавках монастиря, живуть своїм життям. Їх ніхто не виганяє. Багато паломників і просто відвідувачів годують котів, дехто забирає додому.
Прихисток отримали всі: і люди, і тварини. Але є цікава легенда, що пояснює особливу схильність до котів у лаврі. Якось після служби у скиту настоятель Святогірської лаври підійшов омити руки до умивальника, розташованого на вулиці. Він не помітив змію, яка намагалась на нього напасти. Його врятував кіт: він напав на змію та захистив життя настоятелю. З тих пір у Лаврі завжди приязно ставилися до котів. Для них побудували окремій дім із підсвіткою, їх годують і доглядають. На сьогоднішній день там так само живуть котики різних окрасів та порід.
Історія монастиря уходить корінням у часи до вторгнення татар зі сходу. У цих місцях селилися християни з Візантії, що тікали від іконоборних гонінь. Пізніше у печерах переховувалися від монгольської навали. Монастир було зачинено імператрицею Катериною II. Вдруге він був відкритий у 1844-му, а після приходу до влади більшовиків його перетворили на будинок відпочинку. Відновлений монастир був уже в незалежній Україні, а в 2004-му він отримав статус лаври.
Сьогодні лавра вся у «ранах», на кожному храмі, кожній будівлі є сліди від влучань уламків та прямих попадань снарядів армії РФ. Монахи та звичайні миряни з минулої зими намагаються відбудувати все. Вся країна і не тільки наразі допомагають гуманітарною допомогою, привозять будівельні матеріали, будівельну техніку для відбудови духовного місця.
Нерукотворна краса та благодать цих місць притягують відвідувачів та паломників з усього світу. Святогірськ завжди був одним із найулюбленіших міст багатьох православних вірян в Україні та за її межами. Зараз він, на жаль, має великі рани, які доведеться довго заліковувати. Розбиті будівлі і вулиці, зруйнований міст, побиті церкви. Але головне – люди, які завжди є і будуть головною складовою будь-якого українського міста. І цих людей не зламали ані обстріли, ані панування окупантів.
Багато місцевих, кому було куди повертатись, вже знову живуть у своїх посічених домівках. Насправді у місті немає жодного будинку який був би цілий: у когось немає даху та вікон, у когось – частини будинку, а багато у кого дому нема взагалі. Проте хату можна відбудувати – аби було кому. Віримо, що зовсім скоро українські збройні сили відженуть ворогів за кордони України, і усі ми зможемо повернутись додому. Як і лавра, ми всі повернемось до життя попри всі утиски і біди.
Анна Старцева
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту «Хаб підтримки регіональних медіа».
Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
