Сьогодні у світі відзначають Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Протягом різних етапів історії жінкам доводилося виборювати свої політичні, трудові та соціальні права. Однак нині часто значення цього дня перекривають святом весни й жіночності, яке є хибним.
«Міжнародний день боротьби за права жінок і за міжнародний мир — це свято в контексті досягнень жіноцтва, які декларувала ООН. А те, що СРСР звів сенс 8 березня до того, що ми раз на рік відзначаємо жінок за те, що вони в принципі є, — це дуже сумно. Від цього в сучасній Україні треба активно відмовлятися, бо нам це нав’язали», — розповідає історик Малої академії наук України Ілля Левченко в інтерв'ю «Вінка».
За його словами, режим комуністів не дозволяв цьому дню існувати як протестному вияву — будь-які демонстрації влада переслідувала.
«Тож маршів за права жінок у тогочасному СРСР ви б не побачили 8 березня. А далі вже спрацював плин часу: наступні покоління все менше знали, який насправді це день і яка його істинна сутність, — каже історик. — Думаю, гарно, що маємо день, визнаний міжнародною спільнотою і створений для особливого акцентування на проблемі гендерної нерівності у світі. Відзначати 8 березня потрібно точно — хоча б тому, що це день, який єднає людей, які долучаються до демонстрацій і просвітницьких інформаційних кампаній за права жінок. Все це важливо, ми не маємо переписувати історію та забувати про цей день. Місія Міжнародного дня боротьби за права жінок — це захист прав жінок».
Про сприйняття справжньої історії й важливість прав жінок розповідає й Тетяна Строй, виконавча директорка ГО «Донецький прес-клуб», журналістка, медіатренерка, гендерна активістка.
Вона понад 5 років досліджує контент донецьких медіа щодо гендерної чутливості.
«Це важлива робота, тому що медіа віддзеркалює ті явища, стереотипи, які поширені у суспільстві, — розповідає журналістам „Вчасно“ Тетяна Строй. — В основні часто лежить основне питання: „Та хіба у нас немає рівності? Всі ці стереотипи у минулому“. Так от ні. На папері у нас декларуються рівні права чоловіків та жінок, але в реальності у нас геть не рівні можливості щодо реалізації цих прав. І про відсутність цих можливостей мають говорити й медіа. На моє переконання, професійне медіа має бути прогресивним, вести певну просвітницьку роботу, давати матеріали, в яких експерт (к)и пояснюють причини тієї чи іншої проблеми, чи явища, а не підсилювати чи закріплювати хибні думки».
Тетяна пояснює, за останні два роки фіксується все менше проявів сексизму чи трансляції гендерних стереотипів, але вони все ще трапляються.
«Все більша кількість ЗМІ приймають політику гендерної чутливості медіа, що позитивно впливає на якість текстів. Також поступово збільшується кількість публікацій щодо гендерно зумовленого насильства, про жінок в умовно „чоловічих“ професіях і навпаки. Медіа звертають увагу на новації у законодавстві, нагадуючи про ту ж можливість чоловікам йти у декретну відпустку, щоб доглядати дитину. Зараз багато матеріалів, які показують досвіди жінок у забезпеченні потреб армії в тилу, різного виду волонтерстві й в ЗСУ зокрема», — додає Тетяна Строй.
