Місць тому журналіст, письменник і колишній в’язень тюрми донецьких бойовиків «Ізоляція» Станіслав Асєєв вступив до лав ЗСУ, а саме приєднався до 109 бригади ТрО.
Станіслав Асєєв пригадує, що початок вторгнення він зустрів у Броварах під Києвом. Він був серед тих людей, які не вірили, що відбудеться війна.
«Вночі 24 лютого 2022-го я почув якісь вибухи, вийшов на балкон і стояв декілька хвилин, аби зрозуміти, що це за звук. Тільки коли я зайшов у соцмережі, то зрозумів, що це повномасштабне вторгнення», — пригадує Асєєв.
В той день він відвіз маму на Закарпаття, а далі вона поїхала за кордон. Сам Станіслав повернувся до Києва й приєднався до місцевої ТрО.
«А вже в 109 бригаду я потрапив через людину, яку знав до того, це — Єгор Фірсов. Ми з ним починали в Києві на початку повномасштабного вторгнення. Потім він пішов у професійні війська, а я деякий час займався Фондом пошуку воєнних злочинців. Після того як я власне зробив все, що від мене залежало в плані промоції, я долучився до 109-ї», — каже Асєєв.
Чоловік доєднався до війська, адже розуміє, що може принести користь українській армії.
«Я молода людина у нормальному фізичному стані, яка може принести користь на полі бою чи на нулі. Можна робити елементарні речі, коли просто постояти на спостережному пункті, а хтось в цей час може відпочити, — каже Станіслав. — Дуже проста мотивація, бо власне час зараз такий, що потребує залучення цивільних. Професійних військових, на жаль, лишилося вже не так багато».
Станіслав радить, що при вступі до лав ЗСУ перш за все варто отримати відношення від бригади, яку обрали, та знайти свій напрямок у ній.
«Це дуже важливо, бо ви можете виконувати мільйон завдань, і треба розуміти, чим ви будете там займатися. Також дуже важливий колектив, щоб психологічно сходилися з тими людьми, з якими будете проходити службу», — додає Асєєв.
Завершення війни через взяття Криму
Станіслав Асєєв, як і будь-який військовий, б'ється з окупантами, аби звільнити українські території.
«Технічне завершення війни я бачу через взяття Криму. Це єдиний варіант для нашої держави, аби режим путіна був зруйнований. Бо ні втрата Донбасу, ні навіть якщо в Бєлгород зайде РДК й окупує це місто — це не вдарить по росіянам, як Крим, — каже Асєєв. — путін не зможе пояснити ні своєму найближчому політичному оточенню, ні росіянам, як сталося, що вони втратили Крим. З цього почнеться щонайменше політичний і, можливо, й фізичний кінець. Нам треба всі зусилля спрямовуй на південь, на Крим».
Разом з цим військовий розуміє, що загроза нової війни буде зберігатися завжди, незалежно від того, хто буде при владі в рф.
«Тому нам треба будувати фортифікації на кордоні, мати окремий режим з росіянами й білорусами. Тобто розслаблятися після перемоги нам не можна. Треба винести всі максимальні історичні уроки з того, що відбулося у 2022 році. На жаль, ми не винесли їх з 2014-го», — додає Асєєв.
Мрія добігти до Лісабону
Нині військовий на службі не припиняє писати книги. Свої думки він нотує по можливості на телефоні в чернетках. Разом з цим Асєєв прагне після перемоги здійснити свою мрію.
«Позивний „Лісабон“ зі мною через мій задум. Ще в полоні виникла ідея побігти від Києва до Лісабону, так би мовити, умовної крайньої точки Європи. Я збирався це робити у 2023 році, а у 2022-го тренуватися в Німеччині. Але сталося, як сталося. Однак ця мрія зберігається, сподіваюся, що коли залишуся живим й здоровим, то колись зможу її реалізувати й конвертувати в якусь нову книжку», — підсумував Станіслав.
