«Німецький літописець твердив, що у Великому граді було тоді 400 церков. Вершиною київського зодчества ХІ століття став Софійський собор, побудований за Ярослава грецькими та руськими майстрами», – розповідає оповідач Докудрами.
З Візантії прийшли нові види монументального мистецтва – мозаїка, фреска, іконопис.
Розвивалася ливарна справа, а зброярі руські були відомі в Європі. Зокрема, виготовлені ними кольчуги та прямі двосічні мечі.
Також відзначались русичі черню – тонкою ювелірною роботою по сріблу. А у Вишгородському храмі було розміщено гробниці Бориса та Гліба.
«Шедеврами ковальського мистецтва стали виготовлені в ХІ ст (1115 р) гробниці перших руських святих Бориса та Гліба. В літописі сказано: «Багато приходили з Греції та інших земель і говорили, що ніде такої краси немає».
З деревини робили все – від колиски до храмів. Ремісники селилися кучно та утворювали спілки – дружини. Кожна дружина, як і цехи у Західній Європі, мала свій устав і виконувала військову повинність.
Палац княгині Ольги
Осередки торгівлі в Києві
Занепало руське ремесло у часи монголо-татарської навали. Бо багатьох майстрів того часу забрали в полон або вбили. У другій половині ХІІІ століття були втрачені складні і витончені техніки багатьох ремесел.
«Так, надовго зникло мистецтво надзвичайно тонкої перегородчатої емалі і полив’яної будівельної кераміки. Забуто виробництво складних браслетів та глиняного посуду, втрачено техніку різьблення по каменю».
Нагадаємо, “ВК” розповідав, як жила столиця за князя Володимира, правління якого відоме вбивством християн, завоюваннями, а згодом – наверненням та хрещенням власним і жителів Києва.