На Донеччині активно працюють сапери, які розміновують території після російських окупантів та прильотів. Тут працюють сапери із різних областей країни, один із них — це 25-річний Давид Мілінчук з Волині, який вже має чотири ротації на Донеччину. Він разом із колегами розміновує поля, ліси, дороги та людські обійстя.
25-річний Давид Мілінчук з Волині разом із колегами розміновує поля, ліси, дороги та людські обійстя на Донеччині/ Фото "Слово правди"
Давид Мілінчук став піротехніком, щоб працювати на прифронтових територіях, які через війну встелені нерозірваними боєприпасами або заміновані. Нині він обіймає посаду начальника відділення піротехнічних робіт групи піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування ЧПР, ПтаГР АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області. Нещодавно Мілінчук повернувся з чергової ротації - два місяці разом із колегами він очищав від вибухонебезпечних предметів ліси у Краматорському районі Донецької області, пише видання «Слово правди».
Цього разу волинські сапери вилучили та знешкодили понад 130 боєприпасів теперішньої війни та очистили площу більш як 30 гектарів. Окрім цього, вони періодично залучалися до ліквідації наслідків «прильотів».
«Донеччина, яка за період повномасштабної війни встелена вибухонебезпечними предметами, зараз теж цілодобово страждає від обстрілів, тож нові й нові виклики постають перед саперами», — каже Давид.
Свою першу ротацію на Схід Мілінчук у складі групи піротехнічних робіт здійснив торік влітку. Саме тоді він на власні очі побачив, яких руйнувань завдала війна Донеччині: зруйновані ворожими обстрілами будинки, спалені дерева, знищена техніка на вулицях. Тоді волинські піротехніки знешкоджували боєприпаси на приватних обійстях, очищали під'їзні шляхи до сіл і міст у Покровському, а згодом — Краматорському районах.
«Нас з радістю зустрічали люди, які понад рік змушені були жити у підвалах чи тулитися в монастирі. Пригадую, як одна з літніх жінок дуже просила обстежити її будинок, щоб вона з онуками нарешті змогла повернутися до свого дому. У такі моменти з’являється розуміння, наскільки важливою й потрібною є моя робота», — каже Давид.
Фото взято із «Слово правди»
Нині через війну у землі залишається багато смертоносних мін, снарядів, що не розірвалися, а ще — бомби, патрони, гранати. І саме сапери мають з ними розібратися — вилучити й ліквідувати, перш ніж хтось ступить на цю територію.
Давид пригадує, якими під час перших ротацій бачив деякі прифронтові села — без жодних умов для життя, однак все одно були люди, які не полишали свій край.
«Поки сапери не провели належної роботи, в населених пунктах не було світла, водо- і газопостачання, бо лише коли стало безпечно, туди змогли заїхати відповідні служби, щоб ліквідувати аварійні пошкодження. З кожною новою ротацією ми бачимо, як у ці села потрохи повертається життя», — каже піротехнік.
Разом з цим Мілінчук розповідає, що за період його роботи сапером найстрашніше для нього це те, що доводиться мати справу з великою кількістю мін, і з кожним разом з’являються їх нові види.
«Однак ми постійно навчаємося, вивчаємо їх будови й упевнено виконуємо розмінування», — відповідає Давид.
Фото взято із «Слово правди»
