За три десятиліття самостійності це свято ще жодного разу не було настільки важливим і актуальним. Ми отримали незалежність мирно, майже без зусиль, а тому сприймали її наче якусь константу, наче щось притаманне нам апріорі. І армія нам здавалася анахронізмом, рудиментом варварської епохи.
Але зараз, коли незалежність під загрозою, ми цінуємо її значно більше. І ми абсолютно змінили ставлення до наших захисників. ЗСУ зараз – той елемент держави, якому довіряють найбільше. Не президент, Кабмін чи Рада, а саме українські солдати й офіцери є зараз найавторитетнішими людьми країни.
За півроку активних бойових дій цієї війни ми зрозуміли, чому саме ми разом і що нас об’єднує. Нас єднає не мова – бо і в окопах, і в бомбосховищах ми спілкуємося різними мовами, не гребуючи й суржиком. Нас єднає не політика – бо до політичних діячів, будьмо чесні, ми ставимося з підозрою і роздратуванням. Нас єднає не релігія – бо серед нас є і християни, і мусульмани, і буддисти, і агностики, і атеїсти.
Нас єднає Україна. Спільне майбутнє, яке ми самі обираємо, будуємо та облаштовуємо. Сил і волі нам. Віри в себе нам. Впертості й удачі нам. І хай квітне незалежна Україна!
З вірою у перемогу,
колектив газети «Працевлаштування»
та група видань «ГОРОД»
