Війна на Донбасі: у липні російські окупанти вбили 8 захисників України... Фото

Источник:  vchasnoua.com  /  13:56, 3 Августа 2020

У липні цього року на Донбасі внаслідок провокацій зі сторони бойовиків так званих «ЛДНР» загинули вісім захисників України

Наймолодшому було 18 років, найстаршому — 41, передає «Вчасно».

Олег Шило

Олег Шило

8 липня у районі Попасної на Луганщині від кулі снайпера загинув стрілець-помічник гранатометника 30-ї окремої механізованої бригади Олег Шило. 29-річного бійця встигли винести до місця евакуації та доправити до лікарні, де медики півтори години боролися за його життя. Але смерть виявилася сильнішою. Олег Шило був киянином, активним учасником Революції гідности. У нього залишились мати, сестра та вітчим.

Тарас Матвіїв

Тарас Матвіїв

10 липня під Троїцьким на Луганщині під час обстрілу загинув молодший лейтенант 24-ї бригади Тарас Матвіїв. 31-річний офіцер отримав смертельне поранення коли рятував побратимів. Під час обстрілу одна з мін влучила в бліндаж на позиції, якою він командував. Укріплення частково обвалилося й загорілося. Тарас Матвіїв, який перебував поруч, першим кинувся на допомогу двом бійцям, які були в бліндажі. Він витягнув у безпечне місце обох, коли на позицію впала ще одна міна. Тяжкі осколкові поранення не залишили йому шансу на життя, він помер під час евакуації.

Тарас Матвіїв родом з Львівщини, він активно брав участь у Революції гідності, був на фронті з початку війни — волонтером і добровольцем, а у 2019 році почав службу в лавах ЗСУ. За поданням 24 омбр Матвіїву було надане звання Героя України з відзначенням ордена «Золота Зірка».

Євген Чумаченко

Євген Чумаченко

13 липня внаслідок обстрілу позицій ЗСУ поблизу села Славне Мар’їнського району Донецької області з гранатометів і стрілецької зброї загинув стрілець-помічник гранатометника 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Євген Чумаченко. Йому було 32 роки. У Євгена залишились мати, дружина та двоє дітей.

Дмитро Красногрудь

Дмитро Красногрудь

13 липня в «сірій зоні» під Зайцевим, поблизу окупованої Горлівки підірвався на невідомому вибуховому пристрої командир розвідвзводу 137-го окремого батальйону морської піхоти 35 ОБрМП Дмитро Красногрудь. У той день він ішов на чолі групи розвідників, яка проводила антидиверсійну роботу. Тіло військового забрали окупанти та передали українській стороні 15 липня.

Дмитро Красногрудь мешкав у місті Лиман Краматорського району. Військовий досвід набував у складі миротворчої місії ООН у Сьєрра-Леоне. У 2015-му, ще сержантом, прийшов воювати у 20-й окремий мотопіхотний батальйон, який пізніше став підрозділом 93-ї бригади «Холодний Яр». Брав участь зокрема в захопленні в полон кадрового російського військового Віктора Агєєва під Жолобком у липні 2017 року.

Ярослав Журавель

Ярослав Журавель

13 липня в «сірій зоні» під Зайцевим, поблизу окупованої Горлівки отримав поранення та пізніше загинув, сержант, командир бойової машини — командир 3-го відділення розвідувального взводу Ярослав Журавель. 40-річний боєць був у складі групи розвідників, яку у той день очолював Дмитро Красногрудь. Коли Красногрудь підірвався на невідомому вибуховому пристрої, бійці не змогли одразу забрати його тіло, оскільки були контужені після вибуху. Пізніше Журавель викликався увійти до складу евакуаційної групи, яка мала забрати тіло. Окупанти, всупереч обіцяному ними режиму «тиші», підступно відкрили вогонь по беззбройній евакуаційній групі в білих шоломах, з усіма розпізнавальними знаками гуманітарної місії. Сержант Журавель був поранений, але залишався живим. Скільки часу 40-річний боєць стікав кров’ю без допомоги в «сірій зоні» — невідомо.

Як стверджують контрольовані Росією бойовики, тіло сержанта вони виявили на четвертий день після нападу на евакуаційну групу. Українській стороні його передали через тиждень після поранення.

У Ярослава залишилися батьки, дружина та дві доньки.

Представники Міністерства у справах ветеранів та військова частина Журавля виступили з ініціативою нагородити його званням Герой України.

Микола Ілін

Микола Ілін

13 липня в «сірій зоні» під Зайцевим, поблизу окупованої Горлівки загинув військовий медик 137 ОБМП 35 ОБрМП, сержант Микола Ілін. Після того, як бойовики обстріляли евакуаційну групу, яка під гарантії «тиші» в екіпіруванні гуманітарної місії вирушила в «сіру зону» забрати тіло загиблого Дмитра Красногрудя, Ілін пішов у складі наступної групи, щоб урятувати пораненого Ярослава Журавля. Група вже не мала білих позначок — щоб не демаскуватися в «зеленці». Група також була обстріляна, а Микола Ілін підірвався на невідомому вибуховому пристрої та загинув. Його тіло бойовики передали українській стороні 17 липня. Перед тим його грубо розітнули, витягнувши уражені осколками органи й деякі кістки (щоб приховати сліди нетипової міни). Після чого так-сяк зашили.

Микола Ілін був етнічним білорусом та мав громадянство Естонії. У 2018 році він приїхав до України, щоб взяти участь у війні проти російських терористів на Сході України. Вступив на контрактну службу до морської піхоти ЗСУ. Пройшов чотиримісячне навчання в Центрі тактичної медицини.

У нього залишилися батьки та цивільна дружина.

Василь Кравченко

Василь Кравченко

20 липня на ВОПі в районі села Шуми біля Горлівки від кулі снайпера загинув 26-річний старший матрос Василь Кравченко. У 2014-му він був призваний у третій хвилі мобілізації та служив у Держприкордонслужбі. Після того, із 2016 року, двічі укладав контртакт із морською піхотою ВМС ЗСУ. Служив на посаді старшого стрільця десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 503 ОБМП. Василь Кравченко був з Ізяслава. У нього залишились батьки, сестра та молода дружина.

Артем Козій

Артем Козій

21 липня під Павлополем загинув 18-річний матрос, військовослужбовець 1-го окремого батальйону 36 ОБрМП ВМС ЗСУ Артем Козій. Під час обстрілу з боку бойовиків Артем зазнав численних уламкових поранень, був евакуйований до Маріуполя в мобільних шпиталь. Лікарі сім годин боролися за життя хлопця. Але Артем помер. У хлопця залишилися батьки та сестра.

 

Наверх