Що відбувається в окупованому місті? Скільки людей там живуть зараз? І як насправді вирішується “житлове питання”, яким вихваляються російські пропагандисти? “Східний Варіант” дізнався деталі від місцевої жительки, яка вимушено залишається у місті
Вже дев’ятий місяць український Маріуполь знаходиться в окупації. Його мешканці пережили пекло минулої весни, але окупаційна “влада” продовжує знущатися з них, ведучи абсурдну політику.
“Східний Варіант” поспілкувався з маріупольчанкою Оленою (ім’я змінено з метою безпеки героїні та не є правдивим – ред.), яка зараз залишається у місті. Вона розказала, що насправді відбувається у місті та чи чекають місцеві жителі українську армію
Ще з 2014 року зрозуміла, хто справжній ворог
Олена – корінна мешканка Маріуполя. До повномасштабного вторгнення працювала в одному з супермаркетів міста. Чоловік жінки помер, вона самостійно виховує маленьку дитину. Розповідає, у місті залишається через своїх батьків та батьків чоловіка. Усі тяжко хворіють, у поважному віці, з міста їхати не хочуть. Вона доглядає за ними, водночас приводить до ладу вціліле житло.
Ще з 2014 року Олена зрозуміла, хто справжній ворог. Особливо після обстрілу мікрорайону “Східний” у січні 2015 року.
“Усі бачили, звідки воно летіло. Ми тоді були шоковані, понад 30 людей загинуло. Ми думали, що це найстрашніше, що було з нами”, – говорить жінка.
Після повномасштабного вторгнення рф Олена не думала їхати з міста. Вона не могла уявити, що таке станеться з її містом. Разом з батьками та дитиною Олена знайшла прихисток у церкві та чудом змогла вберегти себе під час пекельних боїв у місті.
Після захоплення Маріуполя були думки виїхати, але шлях був тільки у росію. Олена вирішила – краще залишитися, ніж їхати туди. До того ж її та чоловікові батьки потребували догляду.
Жінка кожного дня читає українські новини, чекає на українську армію та справжнє визволення. Сьогодні вона розповідає, як насправді ситуація у місті.
Перебої з комунальними послугами, бавовна та знос будинків
Олена розповідає, Маріуполь ще ніколи не виглядав так депресивно, як зараз. Центральні та історичні вулиці міста майже всі сьогодні пустують через постійні зноси пошкоджених будівель. Зараз кожного дня у кожному районі зносять якусь будівлю. Через це у місті трохи шумно, та всі, здається, вже звикли.
“З початку 2023 року майже кожен день у місті якісь вибухи. Вони були й раніше, але зараз гучніші та сильніші. Спочатку ця “влада” намагалась удати, що це так і треба, що це розмінування. Але зараз вже кажуть, що це ППО”, – розповідає Олена.
Спалений окупантами будинок у Маріуполі. Фото: Петро Андрющенко у Телеграм
У місті дійсно будують нові будинки. Але замінити минулий вигляд міста це ніяк не може.
“Я диву дивуюсь тим, хто радіє, що “ось будують, і ось будують”. Це просто нонсенс для мене. Ці люди прийшли й розбили усе місто, а ти радієш якомусь новому будинку, яких і до цього було багато. У кожного була своя квартира, своя домівка, а зараз усе втрачено. Мені дуже шкода таких людей”, – говорить Олена.
Про умови надання квартир Олена точно не знає. Каже, що майже всі містяни подаються на відшкодування або на отримання нового житла у новобудовах окупантів. Але чи отримають вони їх, та коли це буде – невідомо.
Окупантська влада дійсно ходила по більш-менш вцілілим домівкам та робила там “ремонти” – змінювали батареї, вікна, робили стіни. Та до зими мало чого встигли, значна кількість мешканців зустрічала зиму з розбитими квартирами.
У деяких районах є вода та електрика. Але їх часто можуть вимикати. Опалення вмикали нібито за допомогою мобільних котелень, але вони можуть ламатися або просто не працювати через відсутність палива. У такі моменти надзвичайно важко залишатись у напівзруйнованих будинках, особливо там, де ще не провели хоч якісь ремонтні роботи. Постійні проблеми з інтернетом та мобільним зв’язком – вже не новина, а щось буденне.
Занедбані кораблі у Маріуполі у лютому 2023 року. Фото: Петро Андрющенко у Телеграм
“У моїх знайомих розірвало труби через відсутність опалення. Вода в них замерзла і труби вибухнули. Ну і вивіски, які розповсюджували в інтернеті, що маріупольці благають про допомогу, це теж правда. І досі такі вивіски можна побачити”, – говорить Олена.
“Люди бояться ще одного такого періоду, як було у березні-травні”
Зараз у місті може знаходитись від 100 до 200 тисяч людей. Окупаційна влада ніби пише про 200 тисяч. Олена каже, у Маріуполі зараз з’явилось багато тих, кого вона ніколи раніше не бачила.
“Таке відчуття, ніби сюди вже хтось приїхав і їх десь поселили. Може, це жителі росії, може родичі окупаційної влади. Багато таджиків та узбеків, вони працюють, в основному, на будівництві. Серед тих, хто залишився, це переважно люди середнього та похилого віку. Молоді небагато, але вона є”, – розповідає Олена.
Роботи у місті теж мало. Працюють лікарі, вчителі. Ніби хтось пішов знову працювати на завод, але невідомо, що саме вони роблять, бо підприємство не відновилося. З’явилось багато “підприємців”, хто возить продукти з міст “днр” або росії та торгує на ринку. Якщо хочеш йти працювати – то теж на ринок, альтернатив немає.
Тролейбуси, які залишились цілими, зараз курсують містом шляхом автономного ходу. Та серед дня вимушені їхати у депо підзарядитися. Нагадуємо, за два роки до повномасштабного вторгнення Маріуполь отримав нові тролейбуси, у тому числі з автономним ходом, щоб удосконалити транспортну систему міста. Фото: Петро Андрющенко у Телеграм
Героїня каже, у місті багато тих, хто чекає ЗСУ, але багато знайомих “перевзулися” після окупації та почали працювати на окупаційну владу. Є ті, хто взагалі не висловлюються на цю тему, бояться щось сказати.
“У школах, у різних мікрорайонах проводять якісь акції російські з прапорами. Залучають дітей, підлітків, формують юнармію. На це дивитись боляче. Є ті, хто вже взяв паспорт рф. Та я впевнена, як тільки ЗСУ буде підходити, всі зрадники повтікають”, – говорить Олена.
Маріупольці 1 лютого в черзі за кашею та булочкою. Фото: Петро Андрющенко у Телеграм
Загалом, у місті складна ситуація. Проблеми з усім – транспортом, комунальними послугами, роботою, допомогою. На думку Олени, ніхто вже не сподівається на щось краще.
“Не хочу виправдовувати, але таке відчуття, що люди бояться ще одного такого періоду, як було у березні-травні. Тому їм байдуже з ким, тільки без війни. Але це неможливо, краще хай місто звільнять”, – підсумовує героїня.
Олена переконує, у місті є ті, хто чекають та вірять у Збройні сили України. Жінка мріє, щоб місто швидше звільнили та щоб усі зрадники понесли відповідне покарання.
