Ситуація в Бахмуті особливо напружена та важка. Місто вщент зруйноване, та попри це тут залишаються люди. Волонтер Михайло Пуришев разом із благодійниками облаштував у місті «Пункти незламності», де є доступ до світла, зв’язку, теплих речей чи ліків, повідомляє «Вчасно».
Однак, великою проблемою у місті досі залишається вода. Доступу до питної та технічної води майже не було, її доводилось постійно привозити, тому волонтери вирішили робити в місті свердловини. Для цього понад тиждень тривав збір коштів, і нарешті волонтери його закрили.
«Ми поставили за мету зробити свердловини. Дати доступ до питної та технічної води. Дати можливість людям прати та митись. Такі елементарні, здавалося б, речі в наш час. Але такі бажані і поки що, недоступні для Бахмута», — писав волонтер під час збору коштів.
За словами, Пуришева, також для облаштованих пунктів він уже обирає пральні машини, якими незабаром зможуть скористатися бахмутяни. Обіцяє, що вже в цю суботу буде в місті, а в неділю-понеділок пралки встановлять.
Попри це, волонтер розповідає, що деякі збори коштів досі тривають. Благодійники збирають на генератори, зокрема є постійна потреба в посуді, не кажучи про такі побутові речі, як кава і чай.
«Зараз побачили у магазині з європейськими товарами кавові машини. Тому думаю про те, аби закупити на три пункти цих машин. Окрім того, наразі один «Пункт незламності» без інтернету, в нього нещодавно прилетіло. Тут були “двохсоті”, “трьохсоті” волонтери. Також нам пошкодили антену, тому зараз треба їхати туди, налаштовувати обладнання, аби все працювало», — розповідає нашим журналістам волонтер.
Усім волонтерам доводиться працювати у небезпечних умовах. Пуришев ділиться, що великим потрясінням для нього було зникнення британських волонтерів поблизу Соледара. Один із них — Ендрю Бегшо — святкував Новий рік разом із бахмутянами та Пуришевим в «Пункті незламності».
«Ми з ним спілкувались. Коли приїдемо до Бахмута, бо зараз в Києві, теж розпочнемо пошуки, можливо через військових. Я називав Ендрю “британець”, він вже звик. На Новий рік нас було 21. Тоді були і дівчата, і хлопці з різних континентів і країн — Німеччини, Штатів, Британії. Другий волонтер, який зник з Ендрю, Кріс, теж мав бути з нами, але кудись поїхав.
Також я не розумів Ендрю, він розмовляв англійською. Якось у нас була ситуація, у нього втонула машина, перевернулась. Тоді кажу йому “Your car” і показую, що перевернулась, а він українським матом відповідає мені. Класний хлопець, дуже сподіваюся, що він живий, може в полон потрапив».
