Напередодні Дня Праведників народів світу, який відзначається в Україні 14 травня, в Одесі відкрили після реставрації сквер пам'яти жертв Голокосту.
На місці побував кореспондент Української Служби Інформації.
Більш детально про це дивіться на нашому каналі Youtube.
12 травня в Одесі вшанували пам’ять Праведників народів світу.
Голова Асоціації євреїв-колишніх в’язнів гетто і концтаборів Роман Шварцман
Сквер пам’яти жертв Голокосту відкрили на території Прохорівського скверу. Територія обрана через те, що саме тут розташований меморіал жертвам масового вбивства євреїв.
У сквері оновили Алею Праведників світу – висадили 104 гостролисті клени. Саджанці надала «Асоціація Праведників світу» – колишні в’язні гетто та нацистських концтаборів.
Під час заходу учасники вшанували пам'ять загиблих і поклали квіти до пам'ятника жертвам Голокосту.
Нагадаємо, Алея Праведників народів світу була відкрита в Прохорівському сквері у 2001 році на честь тих людей, які, ризикуючи життям, рятували євреїв від фашистського геноциду.
Юрій Парфьонов, колишній малолітній в’язень Слобідського гетто, згадує свого батька Дмитра Парфьонова, який у 1942 році врятував єврейську сім’ю. Батько працював з партизанами, які допомогли зробити їм підроблені документи.
У 1942 році Юрій разом зі своїм братом та матір’ю потрапили до облави фашистів. Їх привели до поліції, де мати розстріляли.
Одеситка Надія Жигалова згадує свою бабусю Надію Жигалову, яка свого часу врятувала єврейську дитину з могили у селі Виноградне Березівського району. Жінка проходила повз ями з трупами, коли почула дитячий голос. У неї самої було четверо дітей, але Надія взяла до себе ще цю дівчинку.
Надія Жигалова
Вона розуміла, що дитину можуть розстріляти, та дала їй ім’я своєї племінниці – Валентина Панченко. З рештою один з сусідів заявив про це поліції. До хати прийшли карателі та повісили Надію. Діти встигли сховатися. Коли карателі пішли, єврейська дівчина зрізала мотузку та врятувала бабусю.
Свою історію згадує і Віктор Сабуліс. Усю війну часів окупації Одеси румунами Віктор провів у місті.
Його мати була єврейкою, батько – литовцем. Спочатку їх відправили на Слобідку, де вони якимсь дивом вижили. Двоє братів і мамину сестру обливали водою взимку – вони загинули. Усього з його родини загинуло 7 людей. Віктору на той час було 2, пізніше 3 роки, і він не пам’ятає, як йому вдалося врятуватися. При цьому каже, що це питання ніколи після закінчення війни не піднімали.
