На тлі ескалації на кордонах з Росією британські журналісти закликають Захід до більш рішучих дій на підтримку України — зокрема, до надання членства в НАТО. Кроки Європи щодо України у британській пресі поки що вважають недостатніми. ЗМІ також пишуть, що всередині НАТО з українського питання є суттєві розбіжності. Тож на боці України може лишитися лише «коаліція охочих», йдеться у огляді преси від ВВС.
Захід «умиротворяє Путіна, як Гітлера»
«Пустіть Україну в НАТО», — закликає британський журналіст Род Лідл у статті для Times.
На думку автора, Захід умиротворяє Путіна, як колись умиротворяли Гітлера.
«Донецьк і Луганськ — чи є вони Сараєво і Польщею Третьої світової війни? Імовірно, що ні, якщо вірити багатьом експертам, яких я нещодавно читав, які вважають, що 100 000 російських військових на кордоні — це лише спосіб налякати Україну. А це звучить дуже схоже на експертів, які говорили майже те саме про Гітлера і Чехословаччину в жовтні 1938: просто брязкання зброєю, ніяких серйозних намірів», — пише Лідл.
Журналіст вважає, що висилання дипломатів та економічні санкції не є достатніми кроками для стримування Росії.
«Коли ми стикаємося зі страшнішими, нещадними опонентами, найкраще, на що ми здатні, — жалюгідно скиглити — так, як ми робили, коли Володимир Путін анексував Крим і вдерся до Грузії, коли Гонконг втратив свої свободи або коли у Сіньцзяні стався геноцид», — пише Лідл.
«І Путін, і Сі Цзіньпін знають, що це все, що ми зробимо, оскільки не маємо сміливості на щось інше: вони звикли до нашої поблажливості, тому безкарно вчиняють ще більш тиранічні дії, цькування і вбивства».
Автор нагадує, що США передумали відправити в Чорне море два військових кораблі після того, як речник Путіна попередив їх не робити цього. На думку журналіста, це є проявом слабкості.
«Путін робить ставки на те, що адміністрація США не захоче ризикувати життями за країну, про яку більшість американців ніколи не чули, і в цьому сенсі він, імовірно, має рацію», — пише публіцист.
«Але проблема в наступному: хоча примирення працює в тому сенсі, що воно нас тримає в комфорті, поки інші люди вмирають, воно працює лише деякий час. Рано чи пізно вовк чи ведмідь постане у вас за дверима».
Захід «має особисто попередити Путіна»
В іншій статті Times пише, що Захід має особисто попередити Путіна.
Ніхто, крім Кремля, не знає, що планує робити Путін або як на це відповідати, пише газета.
«Є інший шлях — особисте, але рішуче попередження, що напад на Україну матиме набагато більші наслідки, ніж висилання кількох російських шпигунів або фінансові санкції на поплічників Путіна», — зазначає видання.
«Дехто на Заході вважає, що пришвидшене прийняття України в НАТО, переступання червоної лінії російського президента та створення для нього справжньої кризи — нереалістичні кроки. Однак слабкість не є альтернативою», — додає видання.
Адже загрозу на Сході не можна ігнорувати, пише Times.
Борис Джонсон «має прилетіти до Києва»
Журналіст Рос Кларк у статті для Express радить прем’єр-міністру Британії Борису Джонсону відвідати Україну на річницю незалежності.
Він нагадує, що президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн мала «ідеальну нагоду» підтримати демократію в Європі, прийнявши запрошення Зеленського відвідати Україну на 30-у річницю незалежності.
Однак вона відмовилася — і це не лише «грубо», але й порушило протокол ЄС, згідно з яким лідери Єврокомісії мають персонально відповідати лідерам держав.
«Підтримувати Україну дуже важливо через анексію Росією Криму в 2014 році. Будь-яка дистанція між західними демократіями та Україною буде інтерпретована Путіним як знак, що їм байдуже, і вони нічого не зроблять, щоб її захистити», — пише автор.
«Якщо Захід махне рукою на Україну, то не лише ця країна буде під загрозою. Роками російський лідер випробовував також балтійські держави. Путін ніколи не прийняв розпад Радянського Союзу три десятиліття тому і дуже хоче його відновити», — додає Кларк.
Він пише, що таким кроком фон дер Ляєн показує, що «взагалі не має інтересу» до України.
«Це правда, що за 30 років свого існування як незалежної держави Україну не завжди було легко підтримувати. Вона страждала від поганих лідерів і понівечена корупцією», — пише автор.
«Обрання президентом Зеленського у 2019 обіцяло новий початок», — додає він.
Якщо фон дер Ляєн занадто зайнята, щоб полетіти до України в серпні, то Борис Джонсон має знайти на це час, пише Кларк.
«Ми маємо святкувати річницю незалежності України», — вважає автор.
«Прагнення України до незалежності потягло за собою розпад Радянського Союзу в безкровній революції, такій, яка звільнила більшу частину Східної Європи два роки до того. Вона не має бути скасована Путіним. Якщо ЄС не підтримуватиме Україну, Британія має перехопити ініціативу».
За Україну — лише «коаліція охочих»
Водночас Express цитує експертів, які кажуть, що НАТО навряд чи заступиться за Україну.
Джерела в Королівських військово-морських силах розповіли виданню, що Британія часто орієнтується на США у питаннях відправлення військових кораблів у Чорне море, адже це «політичне рішення».
«І хоча Британія підтримує Україну в інші способи — зокрема, наданням займу на 1,25 мільярдів фунтів для відновлення українських ВМС або тренуванням 18 000 українських військових з 2015 року — вона навряд чи піде далі, якщо Путін натисне», — пише газета.
Дослідниця Департаменту вивчення війни Королівського коледжу в Лондоні Іванка Барзашка, каже:
«Найбільші шанси для успіху США та Європи були у фазі конфлікту сірої зони — тоді, коли українські військові могли тримати в оборонній позиції сепаратистів, яких підтримує Росія, але при цьому не провокувати Москву. В іншому випадку, військове втручання може здійснити лише коаліція охочих».
«Європейські члени НАТО настільки розділені щодо Росії та України, що будь-яке військове вторгнення може розколоти альянс», — каже французький експерт і колишній директор планування і політики НАТО Фабріс Потьє.
«Один із мотивів для проведення саміту Байден-Путін — це необхідність Байдена переконати Францію та Німеччину, які абсурдно одержимі діалогом із Росією», — додає він.
«Але будьте впевнені: це гра з тиску. Якщо Путіну треба буде використати військові методи, він це зробить, і будь-який прогрес, який мала українська армія з 2014-го, не можна порівняти з можливостями Росії у радіоелектронній боротьбі та прицільному бомбометанні».
