У кого цілить роспропаганда: вивчаємо, аналізуємо, протидіємо

Джерело:  sprotyv.info  /  07:19, 3 Серпня 2022

Iнтенсивність та провідні тези, які «вкидають» окупанти в наш інформаційний простір, мають на меті посіяти безлад серед українців, зламати нашу волю до спротиву та розсварити із союзниками

Пропаганда, як основний чинник інформаційної війни кремля, є важливим, а іноді й провідним інструментом реалізації російських планів із загарбання України. Її інтенсивність та провідні тези, які «вкидають» окупанти в наш інформаційний простір, мають на меті посіяти безлад серед українців, зламати нашу волю до спротиву та розсварити із союзниками, пише “Арміяinform”.

Пів сотні «свіжих» побрехеньок

Сучасний політичний режим російської федерації застосовує цей інструмент війни проти України ще від початку незалежності, він значно посилився з 2000-х років, а починаючи з лютого поточного року − набув неймовірної інтенсивності. Як дослідили фахівці науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ), станом на початок літа російські пропагандистські війська ввели в інформаційне поле майже пів сотні «свіжих» тематичних напрямків, спрямованих на подолання опору українців збройній агресії рф. За результатами контентного аналізу російських медіа та соцмереж вони дійшли висновку, що на цьому етапі російсько-української війни пропаганда окупантів продовжує атаку на три ключові аудиторії: власне населення, українське суспільство та світову спільноту, насамперед на демократичні країни.

Довідково. Наратив − сукупність пов’язаних між собою реальних чи вигаданих подій, фактів або вражень, які складають оповідний текст. Задача наративів − сформувати певний світогляд. Саме наратив є стратегічно найважливішим, бо меседжі можна модифікувати, а наратив − це стала історія

У роботі ВІКНУ «Аналіз основних наративів російських пропагандистських засобів масової інформації під час російсько-української війни (у період з 01 по 30 червня 2022 року)», проаналізовано головні напрямки та актуальні для рф теми, де вона прагне здобути перевагу над противником умовно мирним/дешевшим шляхом.

Під час моніторингу російських пропагандистських засобів масової інформації та російського сегменту соціальних мереж проявилися наведені нижче тенденції, які стрімко змінювалися і мали вплив на оперативну обстановку під час російської агресії проти України. Науковці зазначають, що основні кремлівські наративи залишаються незмінними. Проте вони розвиваються і набувають нових рис залежно від успіхів чи явних невдач, які кремль і його пропаганда не бажають сприймати за дійсність.

Стислий перелік актуальних наративів інформвійськ агресора

· Основні зусилля, як і раніше, зосереджені на створенні перешкод військово-технічній допомозі Україні з боку США і країн НАТО, особливо у процесі постачання важкого озброєння для України. Максимально задіяний весь арсенал можливостей сил і засобів політичного, економічного, дипломатичного, організаційного та інформаційного характеру для впливу на цей процес як у самій росії, так і за її межами. Створюються різні бульбашки нісенітниць, починаючи від незадоволення українців отриманим і закінчуючи ваганням європейських політиків щодо реальної допомоги.

· Продовжується залякування і шантаж світової спільноти та урядів країн, які найбільш активно демонструють свою антипутінську політику можливостями і готовністю рф застосувати свій ракетно-ядерний потенціал.

· кремль не припиняє свої потуги створити проблеми для країн-партнерів України і порушити єдність позицій щодо агресії рф проти України, граючи на протиріччях всередині НАТО і ЄС, опираючись на своїх агентів впливу та шанувальників політики кремля.

· Усе це відбувається на фоні демонстрації випробування нових зразків військової техніки та озброєння, а також показового застосування деяких із них у військовій кампанії проти ЗС України.

· Офіційні зведення мо рф щодо втрат України у війні вже перевершили у своїй статистиці бойові можливості ЗС України.

· З постачанням США нових систем озброєння Україні набирає нових обертів наратив проксі-війни, де проти росіян воюють США і НАТО, а не українська армія.

· кремль і далі продовжує формувати медійний образ українських військових як нацистів та бойовиків-терористів, котрі воюють з власним народом. Тобто тема громадянської війни ще не закрита, хоча у прямій постановці вже не звучить, хіба що в останній заяві голови радфеду в. матвієнко.

· У цьому контексті в публічному просторі постійно звучать заяви пропагандистів щодо проведення міжнародного трибуналу для «військових злочинців», першочергово це стосується військовополонених полку «Азов», що є порушенням усіх міжнародних конвенцій.

· Відчувається певне напруження у військовому середовищі та серед вищого командування рф, яке розуміє безглуздість політичної потуги кремля, але рабська психологія заважає про це говорити відкрито. Тому в ефірах з’являються такі собі «гіркіни» та більш-менш адекватні воєнні експерти, які починають говорити реальні речі, що відбуваються не у віртуальному світі кремлівської пропаганди. Хоча всі вони є російськими шовіністами, які бажають крові українців. (Це можна пояснити історично-ментальною тяглістю імперськості, яка «вкручується» у свідомість росіян із покоління в покоління. − Ред.).

· З метою послаблення санкцій та розширення можливостей маневру свого флоту в Чорному морі кремль намагається активізувати підтримку розгортання проблеми з продовольчою кризою у світі, яку сам і створює. Останні дні ця тема значно активізувалася, і росіяни намагаються її використати по максимуму, щоби вирішити свої економічні та безпекові питання, до цього вони підключають міжнародні інституції, які вже давно себе скомпроментували і часто підіграють кремлю.

(Тут варто взяти до уваги, що у Стамбулі працювало дві цільові групи. Перша займалася організацією постачання українського продовольства, а друга — російського. І якщо рф заблокує українське зерно в портах, то свої товари, включно з міндобривами, вона може спокійно, на підставі ухваленого документа і за сприяння ООН, транспортувати на світовий ринок. Можемо «аплодувати» цій «спецоперації» кремля, яка була проведена за сприяння Р. Ердогана і А. Гутерреша. — Ред.).

· Окуповані території України продовжують публічно готувати до приєднання до рф, демонструючи створення для цього усіх умов, позиціонуючи це з історичним правом, попираючи при цьому всі норми міжнародного права. (Найважливішим у цьому дійстві є широке, включно зі світовим, медійне висвітлення цих заходів. Так путінці намагаються формувати міжнародну громадську думку щодо «історичних російських земель», які повертаються в лоно «расєї-матушкі». − Ред.).

· Залишається актуальною і тема внесення розколу у стосунках з країнами-партнерами. Псування репутації лідерів країн, які найактивніше протидіють кремлю, залишається першочерговою задачею російської пропаганди.

· Населенню рф, громадянам України та всій світовій спільноті агресивно нав’язується наратив невідворотності знищення української державності, як не зрозумілого державного утворення на теренах росії, і військовий конфлікт подається в публічних полях як «домашні розборки», тобто вирішення внутрішніх проблем одного народу, куди чомусь так активно втручаються англосакси.

· Поширюється думка про те, що від України у світі відчувається втомленість і створюється медійна реальність, в якій Україну вже готові проміняти на спокій, економічну стабільність та безпеку, паралельно настирно підштовхуючи її керівництво до переговорів на умовах кремля. Паралельно створюється видимість втомленості населення європейських країн від біженців з України.

· Втрачаючи власну боєздатність у боях на теренах України, кремль створює віртуальну реальність тотальної поразки ЗС України, які в медійному світі воюють не проти російського агресора, а завдають ракетних ударів по своїх містах і мирному населенню, тоді як росіяни знищують озброєних «нациків» у формі ЗС України.

· У цьому контексті викликає особливе занепокоєння доля українських військовополонених, частину яких («Азов» та добробати) не розглядають комбатантами, а вішають ярлик терористів і найманців на фоні відкритих погроз військовим трибуналом як військових злочинців, натякаючи на смертну кару, яка узаконена у «днр». (Тема захисників Маріуполя, передусім бійців «Азова», як і всіх інших полонених, має весь час звучати в публічному просторі. У наш час лише публічність і постійне привернення уваги міжнародної спільноти до українських військовополонених може врятувати їхнє життя. − Ред.).

Вгору