Яке значення для України має те, що ПЦУ офіційно перейшла на новоюліанський календар? Що це на практиці означає для вірян? Як відбуватиметься процес переходу? Про це Радіо Свобода розпитало в ефірі програми митрополита Переяславського і Вишневського Олександра (Драбинка).
– Давайте спочатку по термінології розставимо крапки над «і». Сьогодні багато наших колег-журналістів написали, що ПЦУ перейшла на новоюліанський календар, а інші колеги написали на григоріанський календар. Це одне і те ж саме чи ні?
– Ні. Це не одне і те ж саме. Григоріанський календар було запроваджено у ХVІ столітті у зв’язку з астрономічною неточністю юліанського календаря, яким того часу жила як східна, так і західна церква, папою Григорієм VIII. Це було ХVІ століття. І цей календар називається григоріанським за ім’ям декрету, яким він був запроваджений папою Римським Григорієм.
Новоюліанський календар?
Звісно, православні не сприймали того календаря, який запроваджений був в Римо-католицькій церкві.
На новоюліанський календар, яким користується сьогодні вже нині з ПЦУ 10 із 15 помісних православних церков
І на початку ХХ століття Константинопольський патріарх зібрав представників помісних православних церков. І сербський астроном перерахував календар і, залишивши вирахування Пасхалій і свят, які до неї причетні, тобто Вознесіння, Трійця, Великий піст, залишив, як ми його називаємо, старого стилю. І цей календар було названо новоюліанським. Він фактично співпадає з григоріанським, але це два різні календарі.
– Тобто ПЦУ перейшла на новоюліанський, правильно?
– На новоюліанський календар, яким користується сьогодні вже нині з ПЦУ 10 із 15 помісних православних церков.
– Тепер про сам перехід. Ще буквально два роки тому про це і соціологія говорила, перехід на новоюліанський календар здавався фантастикою. Чому це рішення назріло тепер? І чому церква вирішила його ухвалити? Що стало основним каталізатором?
– Каталізаторів тут є декілька. Ви правильно сказали, що довго велися дискусії навколо одного свята, навколо Різдва завжди. Тільки починається грудень місяць, відразу ж починається дискусія, коли святкувати: 25 грудня чи 7 січня. І завжди забували про подію Різдва, а тільки говорили, за яким календарем ми будемо це свято відзначати.
Тобто дискусія вже велася. І потреба в реорганізації і в певній реформі календарній назрівала. І на сьогодні, як бачимо, вона визріла.
Учасники Архієрейського собору Православної церкви України, на якому проголосували за перехід ПЦУ на новоюліанський календар, за яким Різдво відзначатимуть 25 грудня. Київ, Києво-Печерська лавра, 24 травня 2023 року
І блаженніший владика Епіфаній свого часу казав ще минулого року, що нам, мабуть, знадобиться років 5-10 років для того, щоб визріла сама по собі...
Ідея визріла. Але її реалізація може звершитися трохи пізніше. Так само говорив і предстоятель УГКЦ Святослав (Шевчук). Було чотири аргументи, які він наводив, що це не на часі і є тому певні причини.
Війна внесла свої корективи, євроінтеграція стала безповоротною
Але свої корективи внесла війна і ті процеси, які відбуваються сьогодні в Україні, взагалі в суспільстві.
Один із тих процесів – це, звичайно, наша євроінтеграція, яка вже стала безповоротною.
А для того, щоб бути в цій родині, ми маємо певною мірою підтягнутися і до тих стандартів, які є, я не сказав би в релігійному контексті, але в більшості православних церков ЄС користуються новоюліанським календарем. Відповідно нам було би бажано, щоб ми також не відставали.
Митрополит Переяславський і Вишневський ПЦУ Олександр (Драбинко) служить заупокійну літію по гетьманові Мазепі у капелі гетьмана. Стопкадр фільму «Євангеліє від Івана Мазепи»
А тим більше, що ми чітко знаємо, що юліанський календар недосконалий і астрономічно неправильний. Ми повинні це визнати. Тобто тяглість до традиції не повинна бути перешкодою до того, щоб ми відзначали більш астрономічно правильно ті дати, євангельські дати з інших свят, які пов’язані саме з церковним богослужбовим колом.
Іншою причиною я називаю, на соборі також про це говорив, що у нас війна погнала з України дуже багато вимушених біженців – це жінки, діти, котрі сьогодні (здається, близько 8 мільйонів) перебувають поза межами України, в інших країнах, як в православних, так і не в православних, де відзначають церковні свята хто за григоріанським календарем, а хто за новоюліанським календарями, якщо ми говоримо про православні свята у православних країнах, де маємо такий підхід.
У мене неодноразово запитували, що для мене і було певним таким нюансом, а ще не треба забувати 11 мільйонів заробітчан, які виїхали ще у довоєнний період.
Тобто ми маємо дуже велику, не назву її діаспорою, але українців поза межами України, які мусять на сьогодні відповідати певним нормам життя і церковного життя, і громадського життя, перебуваючи в цих країнах. А там канікули або вихідні, звісно, співпадають з церковними святами.
І це відбувається або за григоріанським календарем, або за новоліанським календарем. І чекати, коли відсвяткувати або піти до храму, який може бути і зачинений, на цей день може і не бути вихідного дня, коли ми святкуємо в Україні, то невже ж тоді залишати людей без можливості такого святкування.
Ну, і та частина людей, які повернуться до України, вже певний період отримають таку освіту в Європі і в тих країнах, які причетні до цих двох календарів, які ми згадуємо, для них вже буде незрозумілий старий стиль і чому ми саме так. Тому і це є одним з поштовхів до ухвалення такого рішення.
– Але ми достеменно не знаємо зараз соціологію, скільки людей реально готові підтримати це рішення церкви і святкувати свята за новим календарем. Навіть на соборі 24 травня один архієрей висловився проти. Про це повідомив митрополит Епіфаній. І також я можу допустити, що на місцях, в регіонах буде багато священників, які не підтримають ці зміни.
Чи є у вас план, якщо буде такий розвиток сценарію, якщо виявиться, що більше, аніж ви собі могли припустити, людей, священників і парафіян, не підтримують перехід?
– У мене плану немає. І його взагалі ніякого не повинно бути.
Ніхто не забороняє користуватися старим стилем
Оскільки в самій постанові Архієрейського собору прозвучало наступне формулювання, що перехід на новоюліанський календар і час святкування відбувається, по-перше, добровільно, а по-друге, у нас буде паралельно без встановленого терміну кінцевого використання у богослужінні обох календарів.
Тобто ніхто не забороняє користуватися старим стилем. І якщо парафії матимуть таке бажання, а то, можливо, і цілі єпархії, якщо таке бажання буде, мають повне право святкувати тоді, коли вони забажають, коли вони вважають за доцільне.
Також такою практикою користується Польська православна церква, коли в одному храмі вже Різдво, а іншому храмі ще не Різдво. Святкують два Різдва. Єпископ відвідує і одну парафію, і іншу парафію, вітаючи, в залежності до того, як ставляться до цього віруючі.
Старий стиль сприймався як предмет самоідентифікації православного населення
Але я хотів би все-таки нагадати про третій аспект, який в цьому питанні відіграє на сьогодні також немаловажне значення – це те, що якщо раніше в Середньовіччі православний календар, старий стиль сприймався як предмет самоідентифікації православного населення, тому що тоді було таке...
У нас і до сьогодні кажуть: католицьке Різдво, польське Різдво, а тут було православне Різдво.
У нас тепер вийде у зв’язку з війною, оскільки ми є вихідцями з Московського патріархату, ще з тієї імперської церкви, а потім радянської церкви, то ця тяглість мала колись закінчитися.
І я думаю, що тепер будуть казати, то буде московське Різдво, а то буде українське Різдво. Тобто ще є і такий нюанс.
Хоча він не зовсім є аргументом для переходу до нового календаря.
Новоюліанський календар відповідає реальним датам і цифрам того, коли ми повинні святкувати
Основний аргумент – це, звісно, те, що новоюліанський календар відповідає реальним датам і цифрам того, коли ми повинні святкувати. Якщо у мене день народження 25 грудня, а я святкую 7 січня, то це ж неправильно. І тільки тому, що так склалося. Тобто ми перевели у астрономічну відповідність календар до тих дат, які ми відзначаємо.
– А чи будете ви, церква ПЦУ, якось узгоджувати ці дати з державою? Тому що, наприклад, Покрову за новим календарем тепер мають відзначати 1 жовтня, замість 14 жовтня. А це ще й державний вихідний, а це ще День захисників і захисниць України. Чи буде церква якось ініціювати узгодження з державою цих днів?
– Так, звичайно. 24 травня на Синоді і моя була ініціатива, в тому числі, звернутися до органів державної влади відповідних, у чиїй компетенції це перебуває, про врегулювання цього питання, згідно церковного календаря за новим стилем, як ми його називаємо, відповідно тих свят, які до нього прив’язані.
А це Покрова і День Державності. Фактично це тільки два свята, які ми відзначаємо спільно з державою, які співпадають з церковними святами, державні дати. А Різдво 25 грудня – воно і так вже було оголошене державою вихідним днем.
– Скажіть, будь ласка, а ваші брати з УПЦ (МП) не висловили бажання, може, доєднатися? Може, якісь окремі парафії чи...?
– З нашими братами з Московського патріархату достатньо складна ситуація. Тут не те, що доєднатися в календарному порядку, тут важко з ними говорити про доєднання до єдиної помісної церкви.
Але я просто певен, що ті парафії і прихожани, котрих має УПЦ (МП) в Європі або в інших країнах, будуть вимушені відзначати свята, згідно з григоріанським або новоюліанським календарем, оскільки вихідних днів спеціально для старого стилю не буде для них ніхто влаштовувати.
Треба не людина для суботи, як сказав Христос Спаситель, а субота для людини
Тому є в Європі така практика, коли свята взагалі, якщо церковні свята випадають на тижні, коли на робочі дні, то їх святкування взагалі переноситься на вихідний: чи то у суботу, чи то у неділю, і тоді служиться служба.
Коли я одного разу був у Німеччині, то у мене вийшло так, що я тричі святкував Преображення. Один раз в день, коли воно відзначається, інший раз в першу неділю – приїжджав єпископ місцевого міста, служили і знову ж яблука освячували. І третій раз, вже повернувшись до України, коли у нас 19 серпня відзначається, як ми його називаємо, яблучний Спас. Ось така ситуація.
Тобто тут треба не людина для суботи, як сказав Христос Спаситель, а субота для людини. Ми не повинні служити предмету, а предмет повинен служити нам.
