Острів Хортиця, Україна – Могутня річка Дніпро десятиліттями спокійно протікала повз цей острів. Але після руйнації дамби Каховської ГЕС минулого місяця вода відійшла, демонструючи залишки давнього і недавнього минулого.
Руйнування контрольованої Росією дамби Каховської ГЕС 6 червня призвело до масштабної повені нижче за течією річки та майже повністю осушило величезне водосховище вище за течією, спричинивши гуманітарну та екологічну катастрофу на території південної України.
Це руйнування сповільнило український контрнаступ, запобігши можливому штурму російських позицій на східному березі Дніпра. Київ звинуватив у підриві дамби російські сили, які контролювали її майже 16 місяців. Журналістські розслідування показують, що Росія підірвала її зсередини.
Військові йдуть біля річки Дніпро, де рівень води впав приблизно на 4 метри
Вода, що відступила, також відкрила «Козацьку Атлантиду» – землю, яка була домівкою запорозьких козаків, степових воїнів, які створили державне утворення, відоме як Запорозька Січ між 16 і 18 століттями, задовго до того, як цю територію затопили, коли Радянський Союз побудував Каховську дамбу в 1956 році.
«Археологічний бум»
Каховська дамба була частиною систем, водосховищ і гідроелектростанцій, побудованих Радянським Союзом уздовж Дніпра для запобігання неконтрольованим повеням, покращення транспортного сполучення на річці та виробництва енергії. Багато сіл, церков та історичних пам’яток були через її будівництво повністю затоплені.
Використана здебільшого під час Холодної війни дамба була результатом військового планування, оскільки підрив дамби міг створити складний бар’єр для потенційних сил противника. Це сталося двічі під час Другої світової війни: у 1941 році Радянський Союз підірвав Дніпровську гідроелектростанцію в Запоріжжі, щоб сповільнити наступ нацистів, а німці відбудували її і знову підірвали в 1943 році, намагаючись зупинити контрнаступ радянської армії.
Комбінований супутниковий знімок від 5 червня (вгорі) та 13 червня, наданий компанією Planet Labs PBC, показує рівень води у Каховському водосховищі поблизу Запорізької атомної електростанції на півдні України
Після руйнування 6 червня, коли вода відступила на 4 метри, так звані «чорні археологи» – люди, які незаконно збирають артефакти, зазвичай з метою їх продажу – знайшли череп з нацистською каскою та інші предмети з Другої світової війни.
У Запоріжжі знайшли залишки тимчасового мосту, збудованого у 1944 році.
Висихання Каховського водосховища може призвести до «археологічного буму» в майбутньому, розповів Радіо Свобода Олег Тубольцев, науковий співробітник Національного заповідника «Хортиця» та засновник Нової археологічної школи в Запоріжжі. Наразі більша частина території недоступна для дослідників, оскільки російські війська окупували більшу частину лівого та східного берегів водосховища – але нові знахідки з’являються щодня.
Українська влада вже схвалила постанову про проєкт відновлення Каховської дамби – крок, необхідний для забезпечення регіону водою, але можливий лише за умови відступу російських військ. Археологи кажуть, що не можна втрачати часу, і стверджують, що до проєкту необхідно включити наукові дослідження.
https://www.rferl.org/a/ukraine-russia-war-flood-khakovka-archaeological/32496871.html
Однією з найбільш вражаючих знахідок на цей момент є дерев’яний 7-метровий човен, якому приблизно 500 років. За словами Тубольцева, він був витягнутий з річки за допомогою морських археологів, які наразі служать в українській армії і приїхали до Запоріжжя під час своєї відпустки.
Протягом століть річка Дніпро була центральним елементом торгівлі, що з’єднувала Скандинавію, Київську Русь та Східну Римську імперію. Найбільша річка України зіграла значну роль в історії країни завдяки своєму економічному та військовому значенню.
Хортиця, найбільший острів на річці, був розташований під Дніпровськими порогами, які дозволяли переправлятися через річку, над так званим Великим Лугом, який забезпечував ідеальний мікроклімат у сухому степовому середовищі. Протягом останніх п’яти тисячоліть він відігравав важливу роль для народів, які жили в цьому регіоні.
Побоюючись, що «десятиліття його роботи опинилися під загрозою», він вирішив зробити каталог археологічних артефактів, знайдених у регіоні
Анатолій Волков, науковий співробітник Національного заповідника «Хортиця» розповів Радіо Свобода, що після руйнування дамби археологи знайшли кераміку бронзового віку та епохи стародавніх греків, з високою ймовірністю привезену сюди з Криму. Далі знайшли артефакти, пов’язані з Київською Руссю та кримськотатарською торгівлею, а також частини кораблів і зброї часів козацтва та Російської імперії.
«Козаки – прабатьки української народу»
Відступ води у водосховищі відкрив територію Великого Лугу, де запорозькі козаки з середини 16-го століття до кінця 18-го століття побудували щонайменше вісім укріплених поселень – так званих Січей. За словами Волкова, поки в регіоні не закінчаться бойові дії, всі археологічні об’єкти – такі, як татарські поселення і скіфські кургани – будуть недоступні для дослідження.
Олег Тубольцев, науковий співробітник Національного заповідника «Хортиця» та засновник Нової археологічної школи у Запоріжжі, показує на карту, де позначений історичний Великий Луг
Саме в цьому історично важливому регіоні в 1648 році почалося повстання Хмельницького проти польського панування. Багато хто вважає, що саме тут козаки написали відомий лист про відмову від вірності османському султану Мехмеду IV. – сцену, яку художник Ілля Рєпін зобразив на своїй картині в 19-му столітті.
«Запорожці пишуть листа турецькому султану» українського художника Іллі Рєпіна (1880-1891)
Спадщина Запорізької Січі, протодержави, організованої як військова демократія і створеної козаками, які боролися проти кримських татар, османських турків, поляків і росіян, набуває все більшого значення для української національної ідентичності, розповів Радіо Свобода Микола Свидрань, історик та працівник в Музеї запорозького козацтва.
Будівництво музею стало можливим завдяки більш м’якій політиці в період «хрущовської відлиги». Директори музею пізніше зіткнулися з критикою з боку радянської влади за звинуваченнями в націоналізмі.
За словами Свидраня, російська агресія проти України змінює суспільне сприйняття запорозького козацтва, яке до війни було значною мірою сформоване російською історіографією. «Замість того, щоб розглядати їх як захисників православ’я, ми починаємо розуміти їхні зв’язки з польською і татарською культурою і бачимо їх як прабатьків української народу та його незалежності».
Запорозька Січ була розформована російською імператрицею Катериною ІІ у 1775 році. Її територія була включена до складу російської Новоросійської губернії. Козаки, які втратили свою автономію, відтоді брали участь у війнах Росії, головним чином проти Османської імперії.
Артефакти, знайдені археологами під час ранкової прогулянки на острові Хортиця
Завоювання узбережжя Азовського моря і Криму у 18-му столітті неодноразово використовувалося російськими пропагандистами і Володимиром Путіним для виправдання захоплення Кримського півострова у 2014 році і частин Запорізької, Херсонської, Луганської та Донецької областей – жодну з яких російські війська повністю не контролюють – у вересні 2022 року.
Археологи та історики, які працюють на острові Хортиця, знайшли та реставрували деякі козацькі кораблі з давних часів. Андрій Денисенко, дослідник і реставратор, який працює над збереженням дерев’яних конструкцій, показав Радіо Свобода 10-тонну гармату 18-го століття, найбільшу гармату у Російській імперії того часу, яку знайшов з колегами під піском на дні річки.
«Вони обстрілюють наше місто ракетами, а ми відновлюємо історичну Дніпровську флотилію», – сказав Денисенко.
Анатолій Волков показує гарматне ядро часів козаччини
«Археологія під час війни»
Місто Запоріжжя, розташоване всього за 35 кілометрів від лінії фронту, обстрілюють ракетами та безпілотниками від першого дня повномасштабного вторгнення Росії 17 місяців. Десятки людей загинули в результаті атак, численні будівлі були пошкоджені або зруйновані. За даними співробітників національного заповідника, по острову Хортиця була випущена 21 ракета.
Більша частина Запорізької області залишається під російською окупацією, незважаючи на запеклі бої навколо міст Оріхів та Гуляйполе. Українські слідчі органи порушили 2430 кримінальних проваджень за підозрою у вчиненні Росією та її солдатами воєнних злочинів проти України, її військових та цивільного населення.
Росія побудувала на окупованій території систему укріплень і мінно-вибухових загороджень, що уповільнює зусилля України з її відвоювання. За словами Тубольцева, який досліджував супутникові знімки, ця мережа систем «набагато більша, ніж у 1943 році», і під час її будівництва були знищені сотні археологічних пам’яток, враховуючи «майже всі великі скіфські кургани».
Козацькі кораблі часів російсько-турецьких війн були знайдені та збережені українськими археологами
За даними Міністерства культури України, від початку повномасштабного вторгнення в Україні були розграбовані приблизно 40 музеїв і вивезені тисячі скарбів.
Серед них 1500-річна тіара – один з найцінніших артефактів часів правління Аттіли в V. столітті, – яка була викрадена з музею в окупованому місті Мелітополь, що на півдні країни, разом з 1700 іншими артефактами. З музею в Маріуполі, який російські війська захопили в травні 2022 року після кількох місяців жорстоких атак, що знищили більшу частину міста на узбережжі Азовського моря, були викрадені приблизно 2 000 експонатів.
Скульптура козака-воїна на острові Хортиця
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Тубольцев, якому зараз 55 років, не полишив своєї праці. Побоюючись, що «десятиліття його роботи опинилися під загрозою», він вирішив зробити каталог археологічних артефактів, знайдених у регіоні. Тубольцев, син російського інженера і, згідно з українським паспортом, етнічний росіянин, вирішив повністю перейти на українську мову – в публічному і в приватному житті.
Багато його студентів пішли служити в ЗСУ, а деякі колеги перебувають під окупацією. Він розповів, що неодноразово коригував вогонь у двох окупованих містах і селі, спираючись на свої знання регіону та зв’язки в окупованих громадах.
«До вторгнення в регіоні було багато проросійських настроїв, – каже Тубольцев. – Але для всіх прогресивних жителів Запоріжжя вже давно було зрозуміло, що майбутнє належить Україні, українські мові та її культурі».
Матеріал спершу був опублікований англійською
