Що підпадає під поняття «колабораціонізм»? За які саме вчинки людина може бути звинувачена в співпраці з окупантами? Чи можна потім українцям із тимчасово окупованих територій (ТОТ) довести, що їх змусили співпрацювати з окупантами? І що потрібно для цього робити? Відповіді вже в матеріалі
До 2022 року в Кримінальному кодексі України прояви колабораційної діяльності охоплювалися ст. 111 — державна зрада. 3 березня 2022 року в дію вступив Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», відповідно до якого до Кримінального кодексу додано ст. 111–1 — колабораційна діяльність.
Станом на лютий 2024 року українська прокуратура розглядає понад 7000 справ про колабораціонізм. 941 вирок уже винесено. Обвинувачення в колабораціонізмі хвилює українців, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Не всі розуміють, за які види діяльності буде кримінальна відповідальність, а за які — ні. Питання про це надходить на гарячу лінію Східного Варіанта «HelpPrint» для ТОТ. Щоб відповісти на актуальні питання, Східний Варіант звернувся до правозахисників.
Яка буде відповідальність для колаборантів?
У ст. 111 Кримінального кодексу вказується, що державна зрада — це діяння, умисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Це може бути перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Такі злочини караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна або без неї.
Ті самі дії, вчинені в умовах воєнного стану, караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Громадянин України може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави або її представників ніяких дій не вчиняв і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок із ними та про отримане завдання.
У статті 111–1 передбачається відповідальність за колабораційну діяльність.
Докладніше про те, яка відповідальність за які форми поведінки будуть для колаборантів, розповідає адвокат ГО «Платформа прав людей» Євген Воробйов:
«Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років.
Добровільне зайняття українцем посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах окупаційної влади карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років із конфіскацією майна або без такої».
Якщо громадянин України пропагандує в закладах освіти здійснення збройної агресії проти України або встановлення окупаційного режиму, то його буде покарано виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років. Додатково він буде позбавлений права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням караються штрафом до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 000 грн) або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
Добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади на ТОТ, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів та заклик до таких виборів, карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років. Додатково винуватець втратить право обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Фото ілюстративне. Джерело: УНІАН
Організація та проведення заходів політичного характеру та здійснення інформаційної діяльності в співпраці з державою-агресором караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років. А також винуватець позбавляється права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільна участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях на ТОТ караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Якщо добровільна участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях на ТОТ призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, то це буде каратися позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним ув’язненням. Додатково буде позбавлення права обіймати певні посади та конфіскація майна.
У статті 111–2 Кримінального кодексу вказується, що умисна допомога державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації каратимуться для громадянина України позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років. А також буде позбавлення права обіймати певні посади та конфіскація майна.
Що може пом’якшити покарання?
Євген Воробйов пояснює, що відповідно до ст. 66 КК України вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність визнаються як обставина, що пом’якшує покарання.
«Ч.2 ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Отже, покази свідків, які підтвердять, що дії особи були під примусом, може бути достатньою підставою для того, що визнати такий факт», — каже адвокат.
В Україні вже сформувалася певна практика застосування кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність, пояснює директорка Східної правозахисної групи Віра Ястребова. Процесуальний закон дозволяє розглядати такі кримінальні провадження судами в заочному форматі, тобто без участі обвинувачуваного. Вирок виноситься тим, хто всіляко демонстрував підтримку державі-агресору чи окупаційному режиму.
«Це можуть бути дописи в соціальних мережах, інтерв’ю з окупаційними ЗМІ на тимчасово окупованих територіях України, ще якісь публічні виступи, які були зафільмовані. Наприклад ті, хто обійняли чиновницькі посади при окупаційній владі. Для таких осіб проводили досудове розслідування, деякі з них уже завершені й навіть є вироки, які набрали законної сили. Унаслідок цього таких людей будуть затримувати й вони вважатимуться вже засудженими. Але вони будуть мати право на перегляд справи, тобто на подачу апеляції», — розповідає Віра Ястребова.
На думку пані Віри, потрібно розмежувати тих людей, які співпрацюють із державою-агресором та які намагаються вижити в умовах окупації:
«Я вважаю, що працівник якогось комунального підприємства, який підмітає вулиці й не має жодного джерела до існування, і не може з різних причин виїхати, то я не думаю, що до цих людей застосовуватимуть кримінальну відповідальність. У плані кримінальної відповідальності мова йде більше про активних осіб, які підтримують владу окупантів».
Правозахисниця вважає, що не потрібно ділити на професійні групи. Кожен випадок — індивідуальний. І при розгляді кожної справи будуть враховувати всі докази та обставини. Наприклад, це може бути вчителька математики, яку змусили працювати під примусом, і яка не викривляє свідомість своїх вихованців ідеями «руського миру». У такому випадку будуть враховувати всі обставини її роботи. Але якщо це вчителька, яка активно пропагувала дітям ідеї окупантської влади, то підхід до її обвинувачення буде вже іншим.
Тож кожен випадок може розглядатися окремо.
«Хотів допомогти людям, але отримав термін за співпрацю з окупантами»
Дмитро Герасименко — електрик із Лиману. Коли місто окупувала російська армія, він не зміг виїхати через хворих батьків та влаштувався до місцевої електромережі під керівництвом окупантів. З часом йому запропонували посаду виконувача обов’язків начальника місцевого підрозділу РЕС. Дмитро розповідав журналістам, що не погоджувався, але окупанти настояли.
Так колектив працівників під керівництвом Дмитра відновлювали електромережі. Але після завершення його випробувального терміну він усе ж написав заяву про звільнення. Після деокупації Лимана, Дмитра судили й визнали винним у колабораціонізмі за статтею 111–1 КК України. Йому призначили три роки колонії та конфіскацію майна із забороною обіймати керівні посади та обслуговувати електромережі протягом десяти років. Не погодившись із вироком, адвокат Дмитра подав апеляцію. Її розглянули та пом’якшили термін обвинувачуваного — замінили на два роки умовно без конфіскації майна.
Дмитро Герасименко. Фото: Новини Донбасу
Адвокат Дмитра розповідав журналістам, що його підзахисний не скоював тяжкого злочину. А на роботу в окупації погодився через вимушені обставини. Дмитро не допомагав своєю роботою силам «днр» та «лнр», каже його адвокат: «Будь-яких шкідливих наслідків для нього та для України не настало. Ніхто не постраждав. Він лише якось намагався забезпечити життєдіяльність міста Лиман».
Стаття про колабораціонізм в українському законодавстві все частіше викликає питання в журналістів, правозахисників та депутатів.
Недопрацьоване законодавство?
Минулого року правозахисники Центру прав людини ZMINA випустити докладний аналітичний звіт «Колабораційна діяльність та пособництво державі-агресору: практика застосування законодавства та перспектива його удосконалення». У звіті йдеться, що нововведенні у 2022 році статті 111–1 про «Колаборантство» та 111–2 «Пособництво державі-агресору» викликають питання щодо їх тлумачення в громадян, що залишаються на тимчасово окупованих територіях.
«В практиці застосування цих статей правоохоронними органами також прослідковується ряд проблем: складність їх розмежування, обрання співмірного покарання за наявності складів злочинів, що перетинаються, але передбачають різні за тяжкістю санкції та відмінність у тлумаченні статей внаслідок нечіткості формулювання. Проблематика неточності формулювання статті 111–1 КК України, а також перетинання складу злочину “колабораційна діяльність” з іншими складами злочинів проти основ національної безпеки, такими як “державна зрада”, “пособництво державі-агресору”, “виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників”», розглядалися неодноразово», — повідомляють автори аналітичного звіту.
Фото ілюстративне. Джерело: Стас Юрченко, Ґрати
За словами експертів Центру прав людини ZMINA, напрацьована на сьогодні практика застосування статей 111–1 та 111–2 Кримінального кодексу, а також різне розуміння щодо тлумачень формулювань цих статей особами, які застосовують це законодавство, демонструє ускладненість розмежування складів злочинів та кваліфікації правопорушень за цими статтями. Це призводить до неоднакового застосування кримінального законодавства та надмірної дискреції правоохоронних органів у його застосуванні.
«Зокрема, розмитими є поняття “матеріальні ресурси” та “господарська діяльність”, які трактуються надзвичайно широко та неодноманітно. Під дану категорію, згідно з практикою, можуть підпадати як харчові продукти, так і ведення будь-якої трудової діяльності на окупованій території, навіть в обмін не на фінансову винагороду. Різняться думки представників правоохоронних органів і щодо факту сплати податків державі-агресору як діяння, що може підпадати під кримінальну відповідальність», — повідомляють експерти.
Правозахисники Центру прав людини ZMINA рекомендують владі розробити проєкт закону щодо внесення змін до законодавства про колабораційну діяльність із метою уточнення широких формулювань та чіткого розмежування складів злочинів, враховувати суспільну небезпечність та наслідки діяння, розробити єдиний підхід (стратегію) правоохоронних органів, які працюють зі справами за статтями 111–1 та 111–2 КК України.
Які поради від правозахисників
Поки що правозахисники рекомендують наступне для людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, щоб уникнути обвинувачень за статтями 111–1 та 111–2 КК України:
- Не підігрувати державі-агресору чи окупаційній владі.
- Не займати посад, що пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади на ТОТ.
- Не брати участь в організації виборів до незаконних владних структур на тимчасово окупованих територіях.
- Не займатися агітацією за окупаційну владу.
- Не допомагати та не вступати до збройних формувань окупаційної влади чи держави-агресорки.
- Ретельно ознайомитися зі статтями 111–1 та 111–2 КК України.
Віра Ястребова рекомендує людям, що перебувають на ТОТ, і яких примусово змушують працювати на владні органи чи збройні формування, за можливості зв’язуватися з українськими правозахисними організаціями та Офісом Уповноваженого з прав людини. Кожен випадок — індивідуальний. І кожному будуть радити відповідно до ситуації, у якій опинилася людина.
Куди звернутися?
Контакти Східної правозахисної групи: 0 800 300 734
Гаряча лінія ГО «Донбас SOS»: 0 800 309 110
Гаряча лінія «Схід SOS»: 0 800 332 614
Гаряча лінія Офісу Омбудсмана України: 0800–50–17–20, 044–299–74–08
