Народився Василь Стус на Вінниччині, але дитинство і юність минули на Донеччині, передає ІА «Вчасно».
Навчався Стус у Донецькому педагогічному інституті, трохи вчителював на Кіровоградщині, потім пішов до армії. Під час навчання і служби став писати вірші.
Його перші публікації з’явилися в 1959 році в «Літературній Україні».
У вересні 1965 року під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві Василь Стус взяв участь в акції протесту. Він разом із однодумцями закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час.
За участь у цій акції його відрахували з аспірантури, за ним почало стежити КДБ. У січні 1972 року його вперше арештували. Впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах.
Більшість віршів, що Стус писав у таборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини.
У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Покарання відбував у таборі особливо суворого режиму у селі Кучино Чусовського району Пермської області.
На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування.
28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.
Загинув Василь Стус у ніч з 3 на 4 вересня, в карцері. Офіційна версія смерті поета — зупинка серця. Василь Стус був похований спочатку на табірному кладовищі і лише у 1989 році був перепохований на Байковому кладовищі Києва.
Зазначимо, завтра, 5 серпня, в український кінопрокат виходить фільм про життя поета під назвою «Заборонений». Це метафорична історія, яка розповідає про останні дні життя геніального українського поета і про його загадкову смерть у радянському таборі в ніч на 4 вересня 1985-го року.
Картина розповідає про етап становлення Стуса як поета і борця за українську культуру, а також про марні спроби тоталітарної радянської влади спокусити поета продати душу за «свободу».
