29 січня в Україні відзначають День пам’яті Героїв Крут. Це пам’ятна дата боротьби за незалежність України, яку шанують усі українці та українки. Попри російські фейки про «проросійський Донбас» та «прихильність Донбасу до руського миру», шану Героям, полеглим під Крутами, віддавали й на Донеччині. Східний Варіант розповідає, як це було
Історія бою під Крутами
Українська Народна Республіка була проголошена автономною 20 листопада 1917 року внаслідок проголошення Центральною Радою Третього Універсалу. Та вже в грудні Раднарком РСФРР оголосив УНР війну.
Бойові дії розпочалися в середині грудня. 22 січня 1918 року УНР проголошує незалежність Четвертим Універсалом, війна продовжується. Багатотисячна більшовицька армія прямувала зі сходу вглиб країни, встановлюючи радянську владу в губерніях.
29 січня 1918 року розпочався наступ більшовиків на станцію Крути. За різними оцінками, їхня армія сягала від 4 до 6 тисяч осіб, коли з українського боку було 500–600 воїнів. Бій тривав приблизно 5 годин. Більшовики втратили до 300 людей, українська армія — до 150 людей. Відомою стала історія одного розвідувального взводу українських студентів (близько 30 осіб), які потрапили в полон до ворога. Росіяни спочатку катували їх, а потім розстріляли. 19-річний боєць Григорій Піпський перед розстрілом почав співати «Ще не вмерла Україна». Решта студентів заспівали разом із ним.
Картина Л. Перфецького «Бій під Крутами». Джерело: Вікіпедія
Ця подія для українського народу стала символом героїзму молодого покоління, які поклали життя за незалежність країни. Хоч українські воїни відступили, наступ радянської армії було затримано. Це дало можливість українській делегації укласти Берестейський мирний договір, у якому УНР була визнана незалежною державою на міжнародному рівні, а сама країна отримала підтримку німецької та австро-угорської армії в боротьбі з більшовиками.
Переховання полеглих під Крутами бійців у Києві, 1918 рік. Джерело: Вікіпедія
За рішенням Центральної Ради полеглих студентів було урочисто перепоховано на Аскольдовій Могилі в Києві. Довгий час за радянської влади тема Героїв Крут замовчувалася, але після здобуття незалежності в України відновили урочисті шанування студентів. Заходи вшанування проводили й у багатьох містах Донеччини.
Відкритий спротив проросійським силам
Задовго до початку російсько-української війни, у Донецьку та області вже була активна українська спільнота, яка шанувала наших героїв та предків. Перше шанування Героїв Крут у Донецьку пройшло у 2009 році за ініціативи небайдужих мешканців міста. Серед них був Артур Шевцов, який поділився зі Східним Варіантом спогадами, як це було.
Артур Шевцов під час Євромайдану у Донецьку. Фото: Катерина Жемчужникова у Facebook
Тоді в День пам’яті Героїв Крут, 29 січня 2009 року, вирішили провести урочисту ходу містом із використанням смолоскипів, як символів боротьби та незламності. Артур пригадує, що частково смолоскипи були куплені, а частково учасники зробили їх власноруч. Для ходи обрали такий маршрут: від пам’ятника Шевченка пройтися бульваром Пушкіна й дістатися скверу, де був пам’ятник борцям за радянську владу. Там активісти планували спалити червоні комуністичні прапори. Однак дійти до місця призначення вони так і не змогли.
«Нам перегородили дорогу на бульварі Пушкіна. Це були представники проросійських організацій: донецька республіка, донбаська русь і так далі. Міліція стала між нами кордоном, щоб не допустити сутичок. Хоча, все-таки сутички були, але сили міліції швидко їх зводили нанівець. Вийшла ситуація, що ані ми не можемо рушити вперед, ані проросійські сили не можуть із нами нічого зробити. Хвилин 20 ми стояли, обмінювалися з ними кричалками. А потім на їхніх же очах ми спалили комуністичні прапори, і навіть був прапор організації «донецька республіка», який ми теж спалили», — пригадує ті події Артур Шевцов.
Донецьк, 2009 рік. Спалення прапору “донецької республіки”. Фото надане Сергієм Лілеєвим
Після цього учасники ходи повернулися до пам’ятника Шевченка, де відбувся імпровізований мітинг. Перша смолоскипна хода Донецька, яка вважалась успішно проведеною, зібрала приблизно три сотні людей.
У 2010 році смолоскипну ходу на честь Героїв Крут вирішили повторити. Тоді Артур уже був учасником місцевого осередку Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Ініціативна група цієї партії була організатором тогорічного маршу. Вирішили змінити маршрут, який тепер пролягав від головного корпусу Донецького національного університету до пам’ятника Шевченка. Однак місцева міліція не дала учасникам та організаторам навіть зібратися біля місця зустрічі.
Смолоскипна хода у День пам’яті Героїв Крут, 2009 рік. Донецьк. Фото: Остров
«Організаторів вони перехопили ще на підході до точки збору. А інших учасників, яких вони не знали, просто по одному, по двоє поступово забирали біля головного корпусу університету. Цікаво, що водночас біля корпусу збиралися представники протилежної сили у вигляді активістів ПСПУ. І їх міліція чомусь не чіпала. Ось так закінчився марш 2010 року, навіть не почавшись», — розповідає Артур.
Артура затримали під приводом, що він схожий на чоловіка, який нібито годину тому в іншому районі міста вкрав у когось мобільний телефон. Іншим учасникам також придумали звинувачення. На щастя, уже через кілька годин організаторів та учасників відпустили. Артур зрозумів, що в міліції була задача протримати їх у відділках декілька годин, щоб зірвати акцію.
Смолоскипна хода без смолоскипів
Артур Шевцов розповідає, що в подальші роки смолоскипна хода на честь Героїв Крут проходила за одним і тим самим сценарієм, який писала тодішня міська влада. Організатором маршу вже офіційно виступав міський осередок ВО «Свободи», головою якого став Артур. Міліція вже нікого не хапала на вулиці, однак представники влади вирішили діяти інакше.
За день до чи безпосередньо в день проведення акції Артуру телефонували з міської ради та повідомляли, що вони не проти такого маршу, але на той самий час та на тому ж місці планують провести акцію представники інших сил. Звичайно, що проросійських. Тому міська рада подавала позов до суду з метою заборонити проводити акції всім, щоб «уникнути сутичок та безладів на вулиці».
Проведення ходи у День пам’яті Героїв Крут у Донецьку, 2013 рік. Фото: спільнота «Український Донбас» у Facebook
«Я казав, щоб подавали, і що ми прийдемо на суд доводити свою точку зору. Та перед судом відбувся інший дзвінок із міського відділу міліції. Вони сказали: “Якщо ви згодні провести свій марш без смолоскипів, то тоді ми, як міліція, гарантуватимемо вам безпеку. І якщо на вас стрибатимуть представники іншої сторони, то ми їх будемо пакувати”. Вони дуже боялися саме присутності смолоскипів, розумієте. Боялися настільки, що були згодні, щоб ми провели акцію, але без них», — розповідає Артур.
Тоді Артур погодився на такий «ультиматум». Адже головною метою було проведення самого маршу на честь Героїв Крут, який щороку збирав сотні людей. За таким сценарієм смолоскипна хода відбувалася у 2011, 2012 та 2013 роках.
Міліція ж зі свого боку обіцянку виконала, і дійсно охороняла українських активістів від проросійських нападників. Деякі сутички все одно були, але не таких масштабів, яких могли б бути без втручання правоохоронців.
Донецьк, 29 січня 2013 року. Фото: спільнота «Український Донбас» у Facebook
У 2014 році проведення смолоскипної ходи в День пам’яті Героїв Крут не відбулося. Тоді в Донецьку вже проходив Євромайдан, атмосфера в суспільстві була напруженою. А силові дії проти учасників Майдану вже не дозволяли проводити заходи такого формату.
Шанували пам’ять і після початку війни
Донецьк було окуповано, але на підконтрольних Україні територіях області й далі проводили смолоскипні ходи на честь Дня народження Степана Бандери (1 січня) та Дня пам’яті Героїв Крут (29 січня). Такі акції проходили в Слов’янську, Авдіївці, Бахмуті. Сотні небайдужих українців доєднувалися, щоб віддати шану героям, які ціною власного життя виборювали незалежність нашої держави.
Артур Шевцов каже, що проведення акцій на честь Героїв Крут мало важливе значення для Донецька та області. Адже завдяки масовому формату їх проведення, вдалося привернути увагу мешканців до цієї дати та її історичної складової.
«Про це дізнавалися всі, хто цікавився історичною темою: проукраїнськи налаштована молодь, студенти. Завдяки зустрічам вони могли знайти своїх однодумців, познайомитися, поспілкуватися, стати частиною спільноти чи громадських організацій. Ці заходи привертали увагу і вони показували, що українське життя в Донецьку та на Донбасі є, воно існує, воно бурлить і нікуди не дівається. Ба більше, воно тільки набирало обертів, тому що з кожним роком ці акції ставали більш численними, різноманітними, цікавими», — розповідає Артур.
Смолоскипна хода у День пам’яті Героїв Крут у Слов’янську, 2015 рік. Фото: 6262.com.ua
Після повномасштабного вторгнення на Донеччині тимчасово призупинили проведення масових заходів на честь Героїв Крут. Але пам’ять про студентів, які поклали своє життя заради українського майбутнього, живе й зараз.
У Донецькій області, як невіддільній частині України, завжди жила та живе пам’ять про всіх українських героїв, які в різні історичні часи ставали на захист Батьківщини. Цінуємо кожного та кожну, хто нас захищає та наближає до перемоги!
