Росія контролює і управляє угрупованнями «ДНР» і «ЛНР». Українська влада завжди це підкреслює – і, можливо, в цьому одна з причин, чому війна на Донбасі не закінчується. Кремль говорить, мовляв, домовляйтеся з Донецьком і Луганськом, а Київ відповідає: люди, які там називають себе «владою», повністю залежать і виконують команди російських чиновників по ланцюжку аж до президента Володимира Путіна. Але як влаштована структура управління «республіками» з Росії? Кого Кремль відправив безпосередньо в Донецьк та Луганськ? «Донбас Реалії», проєкт Радіо Свобода, розповідають, як будували цю систему, і демонструють багато в чому унікальні документи. І що показово – в російській документації не використовують слова «ДНР» чи «ЛНР» або хоча б Донецьк і Луганськ, а просто – «територія 1» і «територія 2».
У грудні 2020 року президент Росії Володимир Путін нагородив Бориса Гризлова, голову російської делегації в Тристоронній контактній групі з урегулювання ситуації на Донбасі, орденом «За заслуги перед вітчизною». З цього приводу у неформальній обстановці в кабінеті заступника керівника адміністрації президента РФ Дмитра Козака зібралися ключові російські чиновники, які відповідають за політику щодо України. Козак, вітаючи Гризлова, каже, що вони разом працюють «над одним політичним проєктом», а також висловлює жаль, що «надії, які у них були, домовитися з Зеленським, руйнуються».
Це відео «Донбас Реалії» отримали від власних джерел в одному з розвідувальних органів України. Згідно з даними і документами, до яких ми отримали доступ, Росія побудувала систему управління угрупованнями «ДНР» і «ЛНР», яку можна розділити на чотири напрямки – політичний, соціально-економічний, військовий і безпеки.
У цьому матеріалі ми зупинимося на перших двох. Ключову роль тут, зазначають фахівці, після звільнення Владислава Суркова з посади радника президента Росії відіграє саме Дмитро Козак.
«Відносини Козака і Путіна – це відносини людей, які спілкуються напряму, без посередників. Козаку для того, щоб потрапити до Путіна, донести якусь свою точку зору, посередники не потрібні», – розповідає експерт з питань ОРДЛО Марія Кучеренко.
Дмитру Козаку, зокрема, підзвітне управління президента РФ з прикордонного співробітництва. Його керівник Олексій Філатов, заступники Олексій Дмитрієвський – представник Росії в підгрупі з політичних питань в Тристоронній контактній групі, Сергій Бовенко, Віктор Лисенко і Максим Кононенко.
«Управління з прикордонного співробітництва – це загалом структура адміністрації президента, яка відповідає за всі «сірі зони», невизнані території, території, окуповані Росією, але відповідає саме в ідеологічному плані. Але тут варто пам’ятати, що Козак, який фактично прийшов на зміну Суркову, хоч і не повинен був, він – не ідеолог по своїй суті. Він – менеджер, він – дуже якісний, серйозний менеджер, який здатен вирішувати багато завдань одночасно. Але якась ідеологія, якесь розуміння настроїв, робота з людьми – це загалом не його функціонал, не те, чим він дихає», – вважає Марія Кучеренко.
Російська урядова комісія для «ЛДНР»
Офіс в районі Москва-Сіті, готель «Високий берег» у Ростові і «уряд» «ДНР» у Донецьку. Що об’єднує цих три місця? Саме тут зазвичай збираються російські чиновники, які відповідають за економічні питання щодо Донбасу. Простіше кажучи, тут вирішують, на які гроші будуть жити окуповані території.
Щоб розібрати цю структуру, варто повернутися у 2014 рік. У грудні, майже 7 років тому, на той час прем’єр-міністр РФ Дмитро Медведєв своїм розпорядженням створює Міжвідомчу комісію з надання гуманітарної підтримки постраждалим територіям південно-східних районів Донецької та Луганської областей України. Очолює її заступник міністра економічного розвитку РФ Сергій Назаров.
«Сергій Назаров – це дуже вагома, серйозна фігура для економіки ОРДЛО, тому що цей заступник міністра економічного розвитку РФ відповідає повністю за всю промисловість в ОРДЛО, за все виведення ресурсів звідти, за входження якихось коштів на підтримку цієї промисловості, на виплати заробітних плат, за соціальну політику, за кошти на соціальну політику, тобто фактично це друга людина після Козака, яка відповідає за те, щоб все це остаточно не стало руїною», – розповідає Марія Кучеренко.
«Міжвідомча комісія координує питання гуманітарної політики, а під гуманітарною політикою мається на увазі фінансування адміністративного, бюджетного і соціального блоків самопроголошених «республік», тобто це як передбюджетне планування, назвемо його так. Вона (комісія – ред.) бачить приблизно, скільки грошей можна заробити на продажу продукції «ДНР» і «ЛНР», скільки грошей потрібно завезти у вигляді дотацій, і вона розподіляє ці ресурси вже по секторах економіки», – пояснює економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ.
Згадані офіс в Москва-Сіті, готель в Ростові і адмінбудівля у Донецьку – якраз ті місця, де комісія проводить свої засідання. Російські чиновники часто викликають на них представників угруповань «ЛДНР».
«Всі засідання здебільшого проходять у Москві, але є виїзні засідання міжвідомчої комісії. Їх проводить теж Назаров, він залучає фахівців тих чи інших міністерств і відомств Росії, які зацікавлені у вирішенні того чи іншого питання, яке виноситься на порядок денний. І ці виїзні комісії проводяться в Ростові, проводяться в Донецьку і проводяться в Луганську. Тому Назаров – частий гість на окупованих територіях», – розповідає представник одного з розвідувальних органів України.
Російський чиновник в Донецьку
У будівлі Донецької облдержадміністрації на вулиці Пушкіна, 34 працює громадянин Росії, який вже 5-й рік перебуває, скажімо так, «у відрядженні» в Донецьку. За цей час, на додачу до житла у Підмосков’ї, він купив квартиру ще і в Москві. Мова про Володимира Пашкова, який є «заступником голови» «уряду» угруповання «ДНР». Раніше, з 2010-го до 2014-го, він був першим заступником глави уряду Іркутської області.
«Росія абсолютно непричетна до цього конфлікту. Це ж не офіційне делегування офіційної особи. У цьому випадку може йти мова тільки про дії як фізичної особи, як просто громадянина Російської Федерації, тому ніяких тут протиріч немає», – коментував призначення Пашкова прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков.
Однак документи, які ми отримали від наших джерел, говорять про те, що Пашков отримує вказівки від чиновників російського уряду. Ось він, наприклад, звітує Сергію Назарову «про підготовку програми соціально-економічного розвитку території (тобто Донецька – ред.) з 2020-го до 2024 року», причому «з урахуванням доведених сценарних умов». Наш співрозмовник не уповноважений коментувати це офіційно, а в уряді Росії на запит Радіо Свобода не відповіли. Але важливу роль чиновника нам підтверджують і українські, і російські політичні аналітики. Володимир Пашков – загалом найбільш відома фігура у вибудуваній системі. Ще до призначення у 2019 році в «уряд» угруповання «ДНР» він був генеральним директором південноосетинської компанії «Внєшторгсервіс». Вона з 2017 року до червня цього року управляла найбільш прибутковими підприємствами на окупованих територіях.
«Зовнішнє управління» на заводах і шахтах
Журналісти їдуть з Донецька у Єнакієве. Місто відоме усім українцям як батьківщина колишнього президента-втікача Віктора Януковича. Але для місцевих жителів головна пам’ятка тут – «Єнакієвський металургійний завод» («ЄМЗ»).
«Ми тримаємось за рахунок «ЄМЗ», і ми хочемо, звичайно, щоб він працював. Більшість людей там працює. І від нього залежить, чи буде Єнакієве», – розповідає місцева жителька.
«Дай Бог, щоб молодь не виїжджала, щоб була робота. Ось мій син змушений був поїхати у Краснодар», – жаліється на відсутність роботи у місті житель Єнакієвого.
У січні цього року «ЄМЗ» фактично зупинив роботу, більшість працівників відправили у безоплатну відпустку чи перевели на скорочений графік роботи. Через заборгованість із зарплат багато хто і сам звільнився. У травні, за даними наших джерел, некомплект персоналу на заводі становив близько 60%.
Схожа ситуація на всіх підприємствах, якими керував «Внєшторгсервіс». Мова здебільшого про металургійні заводі і вугільні шахти. До 2019 року у компанії на окупованій частині Донбасу було 14 «філій».
«Внєшторгсервіс» зареєстрований у Південній Осетії в Цхінвалі на вулиці Героїв в готелі «Алан». У 2018 року там побував російський журналіст Ілля Жегульов. У своєму репортажі для видання «Медуза» він писав, що два поверхи будівлі стояли пусткою, а охоронець готелю про таку компанію нічого не знав. Про роль Південної Осетії в економіці окупованої частини Донбасу сказано вже чимало. Схема загалом проста – Росія не визнає угруповання «ЛДНР», але визнає Південну Осетію. А Південна Осетія визнає «ЛДНР».
«Дякуючи Південній Осетії, бойовики мають доступ до міжнародних фінансових ринків і можуть легалізувати свої гроші. Гроші, які заробляють бойовики, через Південну Осетію потрапляють до російських банків і на російський ринок, там вже з ними можуть робити що завгодно. І це не тільки у вугільному бізнесі, я знаю, що щонайменше декілька десятків або навіть сотень компаній з Донецька та Луганська формально зареєстровані в Південній Осетії, і вони діють через ось таке посередництво», – розповідає автор книги «Чорне золото. Війни за вугілля Донбасу» Міхал Потоцький.
«Між Росією і «ДНР» Південна Осетія виконує роль своєрідного буферу, чи я навіть сказав би такий фінансовий лінк, який з’єднує Москву і Донецьк. Тобто напряму Москва не може перераховувати гроші – це загрожує санкціями, якимись неприємними речами, з точки зору фінансового моніторингу. А через Південну Осетію, через посередника це можливо», – розповідає Олексій Кущ.
Благодійний фонд і Південна Осетія
Якщо міжвідомча комісія ухвалює рішення, то безпосередньо гроші на окуповану частину Донбасу, згідно з документами, йдуть через Благодійний фонд підтримки міжнародних гуманітарних проєктів. Створили його у 2015 році, першим президентом був той самий Володимир Пашков. Офіційно фонд розташований в Москві, за адресою: Пижевський провулок, 5, щоправда, відповідної таблички на фасаді будинку немає.
Засновник фонду – південноосетинський «Комерційний банк «Міжнародний розрахунковий банк», а один з його керівників, голова Наглядової ради, вже відомий нам заступник міністра економрозвитку РФ Сергій Назаров. Ось, наприклад, документ, де він просить Пашкова взяти участь в організації закритого зв’язку між співробітниками фонду.
«Сьогодні «ДНР» і «ЛНР» не можуть видавати легітимні сертифікати походження товарів і вантажні митні декларації щодо свого експорту. Відповідно, місцеві підприємства не можуть самостійно відкрито продавати свою продукцію на зовнішніх ринках. Наприклад, вугілля з «ДНР» іде на ростовські шахти, причому деякі шахти можуть навіть бути закриті, не працювати. На цих шахтах відбувається видача сертифікатів походження як на російське вугілля. І російські підприємства продають цю металургійну і вугільну продукцію, тобто здебільшого це дві групи товарів – вугілля чи метал – на зовнішніх ринках і отримують гроші. Тепер залишається питання, як ці гроші завести в «ДНР»-«ЛНР»? Російські підприємства роблять внески в російські благодійні фонди. А вже благодійні фонди, які отримують ці гроші, надають гуманітарну допомогу цим самопроголошеним «республікам», – розповідає Олексій Кущ.
«В одному із добутих нами документів, ще десь періоду 2016 року, фігурувала така цифра – 65% «бюджету» «ДНР» формується за рахунок зовнішніх дотацій Російської Федерації і лише 35% вони напрацьовують за рахунок тих підприємств, до яких безпосередньо вони мають стосунок і управління. ЗАТ «Внєшторгсервіс» ввів зовнішнє управління і координував роботу найбільш прибуткових підприємств Донецька, і ці підприємства напряму «податки» не платили, але частина інших підприємств, приватні підприємства, якісь дрібні підприємства, вони все-таки наповнювали («бюджет» – ред). Ця складова була лише 35%, це те, що вони могли забезпечити себе самі», – розповідає представник одного з розвідувальних органів України.
Цікаво, що низка посадових осіб в «урядах» «ДНР» і «ЛНР» є співробітниками цього московського благодійного фонду. Багато хто – на Донбасі ще з 2016 року. Судячи з документів, спочатку частина з них їздила у відрядження. Ось, наприклад, Сергій Назаров особисто погодив добові 700 рублів для поїздки в Донецьк Володимира Антонова. У документі, який, крім Назарова, підписав Пашков – в той час президент фонду – згадується також переліт в Ростов – 8 тисяч рублів, місячна оренда квартири – 15 тисяч рублів (приблизно 5,5 тисяч гривень). Згодом Антонова також призначили в «уряд» «ДНР», а у Москві у нього залишилася квартира в будинку на вулиці Планерній.
«Зрозуміло, що якщо виділяються бюджетні кошти з Росії, вливаються в незрозуміле, невизнане утворення «ДНР»-«ЛНР», ці кошти повинен хтось контролювати, проходження цих коштів, ті люди, з яких можна спитати. Не просто там вчорашнього бойовика, як Захарченко був, дати йому кошти і що з нього потім? А тут при ньому є людина, яка відповідає чітко за проходження цих коштів. І так само в Луганській області всі ці радники фактично перебувають в штаті благодійного фонду і отримують кошти з цього благодійного фонду російського, але перебувають на посадах там», – розповідає представник одного з розвідувальних органів України.
«Ми всі розуміємо, що все, що є там, – це по суті просто продовження якихось російських бюрократичних структур, тобто це у чистому вигляді окупаційна адміністрація, яка несамостійна, вона отримує вказівки від своїх кураторів у Москві, в Росії. Можливо, на рівні Ростовської області, оскільки це прикордонний регіон. Все, що пов’язане з рухом через кордон – це все іде взаємодія з Ростовом, і, відповідно, вони просто виконують завдання, які їм ставлять – ось і все», – розповідає представник ОРДО в Тристоронній контактній групі Денис Казанський.
Працівниками благодійного фонду і одночасно представниками угруповання «ДНР» є вже відомі нам Володимир Пашков і Володимир Антонов. А також Володимир Йожиков – «керівник апарату» «уряду» і Віктор Колесник – «радник» ватажка угруповання «ДНР». Всі вони – громадяни Росії і були ними ще до запущеної Кремлем «паспортизації» на окупованій частині Донбасу. Пашкову і Колеснику нам додзвонитися не вдалося. А Антонов і Йожиков на запитання про роботу у благодійному фонді та отримання вказівок від Сергія Назаров відповідати відмовилися.
Такі ж представники є і в Луганську, але на відміну від Донецька, де ці люди публічні і час від часу роздають інтерв’ю місцевим телеканалам, в структурі угруповання «ЛНР» вони перебувають під вигаданими прізвищами. «Радники» ватажка угруповання «ЛНР» Віталій Кузнєцов і Микита Дворніков – насправді Віталій Якуш і Микита Картошкін, «міністр промисловості» «ЛНР» Сергій Неверов – Сергій Богданов, а справжнє прізвище голови спостережної ради місцевої компанії «Східвугілля» Андрія Разіна – Андрій Чурін. Він, наприклад, влітку минулого року також отримував добові за відрядження на Донбас за погодженням Назарова. Якушу і Богданову нам додзвонитися не вдалося. А Чурін і Картошкін відповідати на відмовилися.
«Що цікаво про самого Назарова і його методи роботи, він – не та людина, яка буде займатися політесом. Це – людина, яку більше цікавлять власні проєкти. І для нього це не окупація чужих територій, це не питання якогось нав’язування волі РФ іншим державам, для нього це його проєкт, який має бути зроблений. Тобто людина якось дистанціюється внутрішньо від того бруду, тієї крові, яка за цим усім, і намагається зробити вигляд, що він просто вирішує технічні завдання. І я думаю, що це якраз той випадок, якщо ми застанемо якісь суди над тими чиновниками і над людьми, які фактично здійснювали окупацію наших територій, думаю, що ця людина буде говорити, щось начебто – та я просто займався економікою, які до мене питання?» – розповідає Марія Кучеренко.
«Новий інвестор» з Росії
Те, що схема з «Внєшторгсервісом» не працює, стало зрозуміло ще у 2019 році. На шахтах і заводах місяцями не платили зарплати, а іноді на підприємствах доходило до страйків. Весь цей час зовнішнє управління підприємствами окупованої частини Донбасу пов’язували з соратником колишнього президента-втікача Януковича, українським бізнесменом Сергієм Курченком. Тепер на його місце прийшов, як його представили жителям окупованої частини Донбасу, «новий інвестор» – Євген Юрченко. Рішення про це ухвалили, за даними нашого джерела, на початку червня на нараді в Ростові.
«Очевидно, навіть теоретично неможливо було таким займатися без дозволу Російської Федерації. Я міг би навіть сказати, що це Курченко діяв від імені російського уряду, а не російський уряд там щось дозволяв», – розповідає Міхал Потоцький.
«Напряму Юрченко пов’язаний із Віктором Лисенком – це заступник начальника управління прикордонного співробітництва Філатова, який прийшов з Козаком з уряду, це особливо наближена фігура до Козака. Всі банки залишилися ті ж самі, рахунки ті ж самі, схема проходження грошових коштів залишається. Тобто російське підприємство, якщо воно хоче якісь зав’язати економічні відносини з підприємствами Луганська і Донецька, воно повинно відкрити рахунок у Москві у банку «Центр міжнародних розрахунків». Далі з цього «Центру міжнародних розрахунків» іде перерахунок коштів на банк в Цхінвалі, «Комерційний банк «Міжнародний розрахунковий банк». У «Міжнародного розрахункового банку» є рахунки з Донецьком і Луганськом, і вони напряму вже можуть контактувати», – розповідає представник одного з розвідувальних органів України.
Втім, в своє управління Юрченко отримав не всі підприємства – десь половину того, чим раніше керував Курченко. Шахти в Луганській області ще минулого року перейшли під управління створеної компанії «Східвугілля», де один з керівників, згаданий нами, Андрій Разін-Чурін. У Донецькій області з під зовнішнього управління також вивели кілька підприємств.
«Суть економіки залишається такою ж. «ДНР»-«ЛНР» повністю залежать від російської допомоги, і вони залишаються у «сірій зоні». Там бізнес легальний працювати не може. Змінився тільки куратор, Курченко став занадто одіозним, він оскандалився, всі ці проблеми з боргами з зарплат, зростання соціального невдоволення перед виборами в думу. Це Москві було ні до чого, тому куратора замінили, поставили більш такого благонадійного російського бізнесмена з хорошою біографією, без усіляких темних плям, і він повинен символізувати, що Росія прийшла на допомогу і тепер її позиції там посилюються, і вона наведе порядок», – розповідає аналітик Московського центру Карнегі Костянтин Скоркін.
Згідно з внутрішніми російськими документами, які є в нашому розпорядженні, зараз на окупованій частині Донбасу проживає близько двох мільйонів дев’ятисот тисяч осіб. 38% з них – пенсіонери. Середня зарплата – 15 тисяч рублів, на 20 тисяч менше, ніж в Ростовській області Росії. У планах Кремля лише через три роки вивести рівень доходів в ОРДЛО до показників тієї ж Ростовської області 2019 року. У цьому році Росія на «території», як вони кажуть, виділила 190 мільярдів рублів. Наступного року цифра зросте на 100 мільярдів. Тут важливо підкреслити, що мова йде про соціально-економічні питання. Військова складова фінансується окремо.
«Окупований Донбас нам однозначно ніхто віддавати не буде. Сценарні програми, які були ухвалені урядом Російської Федерації, спрямовані на повну інтеграцію окупованого Донбасу в російську економіку. Нещодавно урядом Російської Федерації було проведено окреме засідання, присвячене окупованим територіям, і там було ухвалено програму підтримки «Т1» і «Т2», як вони називають наші окуповані території. Була здійснена доповідь керівництву уряду і ухвалдено рішення про виділення на найближчих три роки – 2022, 2023, 2024 роки – на підтримку «Т1» і «Т2» більш як 900 мільярдів російських рублів. Після засідання цього уряду Назаров приїхав у Ростов, провів нараду з представниками «урядів» Донецька і Луганська, довів керівні вказівки і уже ми бачимо реалізацію», – розповідає представник одного з розвідувальних органів України.
Наслідком цих рішень стала недавня заява ватажків «ЛДНР» про плани створити «єдиний економічний простір» і ліквідація «митних кордонів» між угрупованнями. Тим часом переговорний процес щодо Донбасу між Україною і Росією, зокрема в рамках Тристоронньої контактної групи, – фактично в глухому куті.
«У них головна теза, що ми підтримаємо будь-яку домовленість Києва з Донецьком-Луганськом. Реальні ролі у Кремлі щодо питання курування Донбасу відкриваються, коли в переговори, завжди неочікувано, вклинюється Козак. От тоді Козак просто висаджує Гризлова з його крісла, Гризлов сидить поруч десь на приставному кріслі, Козак сидить у його кріслі і дуже енергійно починає говорити що, хто і як повинен робити. Завдання Росії – понизити роль «нормандської четвірки», підвищити роль Тристоронньої контактної групи, тому що в Тристоронній контактній групі є «ДНР»-«ЛНР» так звані, а в «нормандській четвірці» немає. І в «нормандській четвірці» неможлива реалізація ось цього сценарію «громадянського конфлікту». Неможливо сказати, що «Росія – посередник». А в Тристоронній контактній групі – це їх основна тактика і стратегія», – розповідає представник ОРДО у Тристоронній контактній групі Сергій Гармаш.
Водночас система управління угрупованнями, очевидно, вибудувана не лише в економіці. Ще один приклад – «міністр науки» «ДНР» Михайло Кушаков. Згідно з даними СБУ, він – громадянин Росії, полковник запасу Збройних сил РФ. Після звільнення з армії досить довго викладав в університеті в Придністров’ї, а з 2015 року перебуває в Донецьку, де отримує вказівки від російського уряду.
Варто сказати, що Кремль і цілком відкрито інтегрує Донбас в політичне життя Росії. На останніх виборах в Держдуму, заявили в РФ, проголосувало близько 200 тисяч жителів окупованих територій.
«Я б назвав це де-факто анексією, я не боюся цього слова, тому що у такий спосіб Росія вже створила систему, яка дозволяє їй ефективно контролювати все, що відбувається на цих окупованих територіях. Участь в цьому голосуванні наших громадян, яким фактично насильнецьким чином було нав’язано паспорти Росії, деякі люди були змушені піти на це, щоб елементарно вижити в цих умовах окупації. Це суттєве порушення і міжнародного права, і законодавства України, і це дуже серйозний удар по мінських домовленостях», – розповідає заступник глави української делегації у Тристоронній контактній групі Олександр Мережко.
«Донбас Реалії» звернулися в адміністрацію президента Росії з проханням прокоментувати порушені в нашому матеріалі питання. Ось яку відповідь отримали від управління пресслужби і інформації президента РФ.
«Усі згадані у вашому зверненні люди і структури працюють виключно в межах своєї компетенції. Зокрема, Д. Н. Козак є політичним радником президента Росії на переговорах у «нормандському форматі», а також відповідає за питання інтеграції Росії з різноманітними державами. Основними завданнями управління з прикордонного співробітництва під керівництвом А. Є. Філатова є забезпечення діяльності президента з питань прикордонного співробітництва на європейському напрямку. Для уточнення функціоналу Міжвідомчої комісії з надання гуманітарної підтримки постраждалим територіям південно-східних районів Донецької та Луганської областей України рекомендуємо звернутися в Міністерство економічного розвитку Російської Федерації», – йдеться у відповіді на запит.
Одночасно зі зверненням до адміністрації президента Росії «Донбас Реалії» відправили запит в Мінекономрозвитку РФ, але відповіді на момент публікації не отримали. Ми навмисно в нашому матеріалі не торкалися військових питань. Тема фінансування і командування «армійськими корпусами» в Донецьку і Луганську заслуговує окремого дослідження. Але ситуація на фронті, вочевидь, залежить і від рішень, які ухвалюють у згаданому кабінеті в адміністрації президента РФ. Україна, до речі, – лише один із напрямів роботи управління з прикордонного співробітництва – в лютому цього року після реорганізації в його компетенцію увійшли всі пострадянські країни на заході РФ, зокрема країни Балтії, Білорусь і Молдова.
