Архип Куїнджі народився 27 січня 1841 року в передмісті Маріуполя. Сьогодні відомі три дати його появи на світ – 1841, 1842 і 1843-й, адже по смерті художника в архівах знайшли три паспорти в яких вказані різні роки. Батько хлопчика був бідним греком на ім’я Іван Христофорович. Усе життя працював шевцем, а коли Архипу тільки-но виповнилося 4 роки, батько відійшов у засвіти, за ним невдовзі пішла й мати. Осиротілого хлопчину забрав до себе брат батька.
У родині дядька він не відчував себе хоч чимось обділеним. Проте, систематичної освіти він так і не отримав, дарма що його опікуни докладали чимало зусиль, щоб Архип був освіченим. А хлопця цікавила тільки одна річ на світі – малювання. Його побратими по шкільній парті згадували, що ніщо не могло відірвати Архипа від його улюбленого заняття. Першими полотнами юного художника було все, що траплялося на очі – паркани, стіни, афішні тумби. А от на науку часу не вистачало.
У дядька теж було багато дітей, а грошей – катма. Тому змалку Архип звик до праці. Доводилося заробляти гріш і в пекарнях, і на будівництві, і в крамницях. Саме в одній із пекарень хист хлопця до малювання помітив господар закладу та порадив юнакові їхати в Крим, до Айвазовського.
Березовий гай (1901)
Проте великого художника талант Куїнджі не вразив, а от нахабність – дуже. Тому Айвазовський запропонував лише пофарбувати паркан і допомагати по господарству. Та брат великого мариніста зглянувся над бідолашним хлопчиною і сам дав кілька уроків живопису. Три роки, що провів Куїнджі в майстерні Айвазовського не пройшли безслідно, Архип навчився змішувати фарби та сам створив кілька нових відтінків, за що отримав повагу майстра.
Коли Куїнджі виповнилося 17 років, його “попросили” з майстерні. Тоді хлопець зрозумів, що в житті треба покладатися лише на себе. Для початку пішов у фотосалон. Цілих п’ять років життя присвятив ретушуванню світлин. Його майстерність з обробки фото вражала. Архипу неодноразово пропонували відкрити власну студію, але він вирішив інакше.
У 1865 році Куїнджі поїхав до Петербурга вступати в академію. Але перша і друга спроби закінчились невдачею. На треті вступні іспити Архип взяв із собою картину “Татарська сакля у Криму” (яка не збереглася до наших днів), яка справила непогане враження на комісію. Зрештою йому присвоїли звання “вільний художник”. Звання давало можливості, але не давало доходу. Відомо, що взяли Куїнджі в Академію тільки через два роки.
Але Академію художник не закінчив. Як тільки майстерність Куїнджі було визнано публікою і критикою, Архип вирішив – досить протирати штани й покинув навчання. 1870 роки XIX століття стали періодом розквіту творчості художника. Кожна нова робота приймалася з незвичайним захопленням. Критики були в захваті, а публіка з нетерпінням чекала нових картин.
Куїнджі ввійшов до гурту “передвижників” і все шукав нових відтінків і нових способів перенести побачене на полотно, досліджував різні кольори та їх поєднання на хімічному рівні. Наприклад, у своїх роботах використовував фарби на основі бітуму, що ідеально підходять для темних зображень. Візитівкою Архипа Куїнджі є робота зі світлом. Чого варта тільки картина “Місячна ніч на Дніпрі”. Митець назвав її головним творінням свого життя.
Куїнджі так сильно любив цей витвір, що 1880 року влаштував виставку однієї картини. Щоб побачити “Місячну ніч на Дніпрі”, у Санкт-Петербурзі люди шикувалися у довжелезні черги. Її презентація була новинкою: художник повісив роботу в затемненій кімнаті, вимкнувши світло, за винятком кількох ламп, які під кутом були спрямовані на картину. Відвідувачі, коли підходили до експонату, буквально примружувалися від яскравого сяйва місяця. Критики звинувачували художника в магії та в ілюзіоністських прийомах, хтось говорив про використання флуоресцентних фарб, а насправді це була тонко підібрана палітра і мазки, зроблені великим майстром.
Дніпро вранці (1881)
У 1878 році художник брав участь у Всесвітній виставці в Парижі. Самобутній стиль його полотен відзначили чимало французьких критиків.
Тому не дивно, що від художника чекали тільки одного – шедеврів. Але напружена праця виснажила майстра. Картина “Дніпро вранці” не викликала захоплення, критики відгукнулися стримано. А ще вийшла стаття, у якій художника звинуватили в одноманітності полотен. Для Куїнджі це стало трагедією, і він перестає експонуватися. Художнє мовчання тривало понад 20 років.
У цей час художник викладав в Академії, але жодної виставки проведено не було. Хоча ним було створено понад 200 ескізів, які нині вважаються бездоганними зразками імпресіонізму. Найвизначнішими полотнами Куїнджі вважають: “Степ” (дві картини, 1875); “Чумацький шлях у Маріуполі”(1875); “Українська ніч” (1876); “Вечір в Україні” (1878); “Березовий гай (1879); “Місячна ніч на Дніпрі” (1880); “Дніпро вранці” (1881); “Захід сонця в степу” (1900); “Хмари” (1882); “Море. Крим” (1898-1908).
Вечір в Україні (1878)
У 1901 році Архип Куїнджі вперше за багато років показав своїм вихованцям, а потім і деяким друзям нові картини – “Вечір в Україні”, “Христос в Гетсиманському саду” і “Березовий гай”. Восени того ж року Куїнджі влаштував публічну виставку, яка мала шалений успіх. Критики знову співали оди живописцю, глядачі стояли в чергах, щоби побачити нові роботи майстра. Відтак – нове мовчання, аж до самої смерти ніхто не побачив жодного нового полотна Архипа Куїнджі.
Христос в Гетсиманському саду
Останні роки життя Архипа Івановича мучили хвороби, він майже не виходив з дому. 4 липня 1910 року серце художника зупинилося назавжди. Йому було 68 років. Труну з тілом поставили в Академії мистецтв, а звідти до кладовища його несли на руках учні. До процесії приєдналися жебраки, яким не раз допомагав художник. Похований на Тихвинському цвинтарі Олександро-Невської лаври (Петербург).
Після себе Архип Куїнджі залишив не тільки 170 витворів мистецтва (які зберігаються в різних колекціях), а й пам’ять про себе як про людину високої моралі та благородства, незатьмарену багатством і популярністю, завжди вірну своєму ремеслу.
Заробивши за своє життя великі статки, митець жив скромно, допомагав молодим талановитим художникам, був меценатом: подарував Академії мистецтв солідну суму коштів на проведення щорічних Весняних виставок та на преміювання талановитих початківців. Більшість заробленого він передав своїм бідним учням, на благодійність та в рідну церкву в Маріуполі. Дружині залишив солідну пенсію, а в заповіті згадав всіх живих на той момент родичів.
29 жовтня 2010 року у Маріуполі відкрили Художній музей імені Архипа Куїнджі. У його колекції було 2200 творів живопису, графіки, скульптури видатних митців: Тетяни Яблонської, Івана Марчука, Михайла Дерегуса, Івана Айвазовського і, звісно, Архипа Куїнджі та його учнів.
Будівля 1902 року, де був розташований музей, пережила Першу та Другу світові війни, але була зруйнована російськими загарбниками у березні 2022 року, а картини вивезені.
