30 травня 2023 року Одеська область отримала другого за час повномасштабного вторгнення очільника військової адміністрації. Після двох з половиною місяців «безвладдя» на місце полковника Максима Марченка прийшов представник правоохоронних органів – уродженець регіону, прокурор Києва Олег Кіпер. До 100 днів свого керування він дав «Думській» ексклюзивне інтерв’ю, в якому розповів про відносини з мером Одеси та головами територіальних громад, перерозподіл бюджетних коштів на користь воєнних, чому вирішив відкрити купальний сезон в кінці літа та чому не відгукнувся на запрошення Ківалова відвідати Юридичну академію.
«Думська». Олег Олександрович, пересічні громадяни традиційно дізнаються про призначення чиновників у два етапи: спочатку це якісь чутки у ЗМІ та соцмережах, а потім, власне, офіційний наказ. А як ця процедура виглядала для вас?
Олег Кіпер. Мене запросив президент і мотивував наступним чином: ти людина з Одеської області, знаєш місцевість, знайомий з реаліями. Звичайно, я погодився, адже треба і президента підтримати, і досвід комунікації із військовими за двадцять років в органах прокуратури маю великий. Тим більше, що всі алгоритми співпраці з військовими були відпрацьовані з перших днів війни під час роботи у Києві.
«Д». Що вас більш за все здивувало під час роботи в Одесі?
О.К. Якщо відверто, то здивував певний супротив. Те, що можна зробити за п’ять хвилин, дуже затягується або робиться все, щоб це не робити. Для мене це незрозумілі речі, тож я роблю все, щоб подолати цю бюрократію та пришвидшити необхідні процеси. Люди зараз не готові чути, що треба почекати, що цей папірець має полежати, зараз ми повинні діяти ефективно та організовано.
«Д». З чим ви пов’язуєте цей супротив?
О.К. Можливо комусь не подобається, що я тут знаходжуся, на це місце традиційно багато бажаючих. Але я на це не звертаю увагу, виконую свою роботу, знаю напрямок, куди рухатися. Хлопці роблять свою справу на передку, а ми маємо забезпечувати їх потреби, а також працювати для місцевих жителів та гостей регіону.
«Д». Скажіть, а ви були у числі тих людей, для яких це крісло є бажаним?
О.К. З 21 року я працював в органах прокуратури, тож ніколи не уявляв, що можу очолити військову адміністрацію.
«Д». Так історично склалося, що в Одесі у мера та голови державної адміністрації відносини нечасто були гарними. Хтось постійно намагається перетягати ковдру на себе. Як ви будуєте стосунки з Геннадієм Трухановим?
О.К. Мені не треба вибудовувати відносини з мерами чи керівниками громад, це вони мають їх вибудовувати зі мною, адже в умовах війни вони оперативно підпорядковані мені. Є певні питання, у яких вони мають виконувати мої накази. З першого дня я сказав: політику прибираємо в сторону, я на цьому не розуміюся. Так, бувають різні моменти, вони вважають себе політичними професіоналами та очікують виборів, але в мене інші задачі – допомога людям, військовим, спеціальним службам.
«Д». Коли ви їхали в Одесу, напевно, розуміли, з якими людьми хочете працювати, я маю на увазі, не місцевих чиновників. Наскільки сьогодні вже сформована команда Олега Кіпера.
О.К. Мені такі слова як команда чужді і не зрозумілі. Всюди є люди, які сумлінно працюють, і я подаю їм руку, допомагаючи в роботі. Зрозуміло, коли я їхав сюди, то багато інформації було про тих чи інших людей. Я виважено ставлюся до всіх, і ламати чиюсь кар’єру не збираюся. Для мене є один фактор – професійність, людина має знаходитися на своєму місці. Для мене немає своїх, все в робочому порядку. В організації, яку я раніше очолював, 80% керівного складу я підняв з рядових посад, дав стимул і вони віддячили своє роботою, особливо в умовах війни. В Одесу я запросив декількох хлопців, які зараз працюють моїми заступниками, для того, щоб провести аналіз та моніторинг того, що відбувається. Далі будемо по структурі працювати.
«Д». Тим не менш, у ЗМІ пишуть про люстрованих замів, про корупційний шлейф…
О.К. З люстрованих, це я та мій заступник Андрій Фігель. Ми працювали разом в Івано-Франківській прокуратурі, він очолював загальний нагляд. Це дуже компетентна людина, і я його запросив не для того, щоб була команда, а щоб він міг принести користь нашим землякам.
«Д». Що ви думаєте взагалі про люстрацію, яку приніс Євромайдан?
О.К. Взагалі першу справу по Євромайдану вів я, розслідував побиття студентів. Люструвати почали тих, хто більше року працював на посаді. Колишній президент при Януковичі теж був при владі, але одинадцять місяців, тож його люструвати не можна (5-й президент України Петро Порошенко обіймав посаду міністра економічного розвитку і торгівлі з березня по грудень 2012 року, – Ред.) А нас, 30-35 річних хлопців звинуватили, що ми працювали на Януковича, якого ми взагалі ніколи не бачили.
Я був одним з небагатьох, хто погодився з люстрацією. Вона була незаконна, адже маса судів винесла відповідні рішення. Але люстрація дала свій результат – прокуратура очистилися. До цього було безліч людей, які працювали по 30-40 років, і просто гуляли стінами установи, вони втомилися працювати і не збиралися цього роботи. На зміну їм прийшли люди плюс-мінус мого віку. Коли я повернувся до прокуратури, то був вражений працьовитістю та креативністю нового покоління.
«Д». Чи були питання, пов'язані з корупцією, по вашому заступнику Сергію Кропиві?
О.К. З Кропивою я не працював, він фактично очолював всю кіберполіцію України, а у нас як раз є посада, визначена Кабміном, яка відповідає за цифровізацію. Знаючи його професіоналізм, я першим подумав про нього. Набрав і запитав, ти готовий? Він каже: «А час є подумати?» Я кажу, що ні. Відповідає: «Тоді готовий». Зідзвонилися одразу з віце-прем’єром Федоровим, він сказав, що Кропива – один з найкомпетентніших людей у цій сфері.
«Д». Головна подія другої половини літа – це неочікуване відкриття купального сезону, ініціатором якого стали ви. Коли були відкриті ті шість офіційних пляжів, було багато незадоволених, адже поряд з дозволеними пляжами прекрасно існували і недозволені, і людей там було не менше, а подекуди більше. В чому був сенс вашого рішення і хто відповідатиме, якщо, не дай Боже, хтось загине?
О.К. Це рішення було прийняте не просто так. Було очевидно, що навіть трагедія Каховської ГЕС не зупиняла багатьох людей, що вперто йшли на море. Тож, коли ситуація із якістю води прийшла до норми, я вирішив, що ми маємо зорієнтувати цю масу на безпечні пляжі. Справа в тому, що ще до підриву дамби ми проводили роботу, готували пляжі, і вони перебували у різному ступені готовності. Тож ми довели цю справу до логічного завершення і надали людям можливість купатися у безпечному місці: там, де є сітки, де проведено обстеження морського дна. А заборонити купатися в інших місцях у нас нема можливості, не вистачить для цього людей. Це їхній вибір.
«Д». Чи виправдалися ваші очікування від відкриття пляжів?
О.К. Логістичний фактор для Одеси дуже змінився, подивіться на кількість приїжджих, Дерибасівська забита. Маю безліч сигналів від представників бізнесу, які змогли покращити показники своєї роботи. Одночасно ми подовжили час роботи кафе та ресторанів до 23:00. Мені пішли дзвінки з інших міст України, мовляв, чому в Одесі так можна, а в нас – ні. В той же час поліція працює, перевіряє заклади, робить все, щоб вони вчасно закривалися і люди потрапляли додому до початку комендантської години.
«Д». Сьогодні на Одещині можна спостерігати два паралельних процеси, які, на мій погляд, можна назвати антагоністичними. З одного боку бюджетні кошти громад, що передаються військовим, взяті під жорсткий контроль ОВА, і багато хто говорить про кінець децентралізації і посилення вертикального правління. З іншого боку — в Одесі розвивається громадянський спротив, так би мовити, невійськовому використанню бюджетних коштів. Маю на увазі виділення величезних сум не ремонт Київського суду та Театру юного глядача, а також недеталізовані 200 мільйонів гривень на капітальний ремонт від облради. Ви якось впливаєте на ці процеси?
О.К. Я не думаю, що варто говорити про кінець децентралізації. Ми просто посилили контроль за розподілом коштів, щоб не було нецільового використання. Тому що ми маємо бути повністю впевнені, що ті дрони чи пальне отримають конкретні бійці. Всі громади після нашого спілкування сприйняли це нормально. Сьогодні ми закупили пожежні машини, десь ми допомогли спецназу «Альфа», поліції, прикордонникам. Поки що тільки Одеська міська рада не спішить виділяти гроші, я був на одній сесії, моє питання не винесли на розгляд, я ще трохи почекаю, а потім будемо розбиратися.
«Д». А можна дізнатися вашу думку щодо витрат невійськового призначення?
О.К. Якщо ми говоримо про Театр юного глядача, то там є серйозні проблеми з фасадом, тож якщо на дитину впаде якійсь елемент, хто буде винен? Я дав розпорядження зробити все, щоб унеможливити будь-яке травмування дітей. Що стосується Київського суду, то питання приймалося без мене. Це довга історія. Розумію, що питання конвоювання важливе, але на часі воно чи ні, поки не можу відповісти. Називаються різні суми, сподіваюся, що вповноважені особи розберуться з цим.
«Д». Давайте поговоримо про політичні питання. Протягом кількох років в Одеській обласній раді має місце альянс «слуг народу» із представниками колишньої ОПЗЖ. Яскравий тому приклад – заступник голови зібрання Вадим Шкарівський, який напередодні російського вторгнення називав тероборону бандитським формуванням. Чи взагалі нормально, що такий альянс існує сьогодні?
О.К. Я би не хотів давати оцінку своїм колегам, тим більше, коли звучать такі слова як «колишні». Я теж, можна сказати, колишній, адже люстрований. Їх обирали громади Одещини, і якщо вони сьогодні приймають рішення на користь регіону, то що можна сказати? Якщо їх досі ніхто не відкликав, то, значить, вони влаштовують виборців.
«Д». Можна звісно й не давати оцінку, а от голова обласної ради Григорій Діденко дав оцінку нашому виданню: він заявив, що нас не існує і не пустив журналістів на засідання сесії…
О.К. Думаю, це суб’єктивне рішення кожного. Мені казали, що ви зареєстровані десь не в Україні. Правда це чи не правда, я не перевіряв, але я знаю, що в Одеській області вас читають. Так чи інакше, але на вас орієнтуються. Сьогодні через вас я можу пояснити свою позицію з важливих питань. Про мене теж багато чого розповідають, але я не звертаю на це уваги, адже кожного з нас в кінці чекає своя каса, де ми маємо розрахуватися за свої вчинки. Так само і ви, за вас говорить народ. Якби у вас був нуль підписників, я б сказав, що ви погані фахівці.
«Д». У день міста ЗМІ облетіли ваші світлини із почесними громадянами Одеси Сергієм Ківаловим та Сергієм Гриневецьким. Вас фактично звинуватили у зраді, мовляв, губернатор і сепаратисти…
О.К. Дійсно, я прибув на Думську площу, де зустрів цих людей. Щодо Ківалова, то я закінчив Одеську національну юридичну академію, але з ним знайомив не був. У 2017 році, коли захищав кандидатську роботу, він мене протримав цілий день у приймальній, щоб дати погодження. Я вдячний моєму вишу і звичайно не можу не відмітити, що він створив чудову академію. Ківалов запросив на День знань, тому що я випускник академії. Я погодився, але так і не потрапив, тому що у Ізмаїльському районі були прильоти, тож я працював.
Щодо Гриневецького, то він підійшов та попросився на прийом, ми до цього не спілкувалися тет-а-тет.
«Д». Ми заговорили про Гриневецького, тому таке питання: не було у вас бажання зібрати колишніх голів ОДА, провести наради, вислухати поради й побажання?
О.К. Ну якщо б вони мені радили на благо Одещини, то так, але ж вони радитимуть, кого залишити на посадах, то мені таке не потрібно. Мене сюди призначив пезидент, я спілкуюся с журналістами, простими громадянами, а не з колишніми чиновниками.
«Д». Щодо призначень, ще тиждень тому вас пророкували у крісло Генерального прокурора.
О.К. Це вже вп’яте. Це ще було при Венедиктовій, їй постійно говорили, що я йду в її крісло. Сьогодні в нас є прекрасний генеральний прокурор, наш земляк, я багато чого в нього навчився і не збираюся на його місце. Коли я сюди їхав, було трохи незручно: він не хотів мене відпускати, я не хотів залишати посаду. Він – дуже виважена людина, яка завжди підтримає тебе, якщо ти правий.
«Д». Ще одна болюча для регіону тема – початок навчального року і нестача укриттів.
О.К. Це справді велика проблема, адже більшість підвалів у школах будувалися у радянські часи. Потім багато з них передали приватним структурам. Ми працюємо над цим питанням, і сьогодні біля 85% шкіл все ж таки обладнані укриттями, і цей процес продовжується. Ми контролюємо роботи, і наше завдання, щоб більше побудували, ніж вкрали. Діти мають ходити до школи, спілкуватися, грати в футбол, врешті решти, тягати одне одного за волосся, а не сидіти наодинці в гаджетах.
«Д». З одного боку армія постійно потребує притоку нових сил, а з іншого на деяких підприємствах через роботу ТЦК просто вже нема кому працювати. Чи можна знайти баланс?
О.К. Ми прекрасно знаємо, що Одеса в плані роботи територіальних центрів комплектування, прославилася з поганого боку, і президент мав звернути на це свою увагу. Так, відбулися кадрові зміни, але проблема залишається. Маємо реальність, що представники ТЦК прибувають на підприємство, кажуть, що у вас великий потенціал і масово видають повістки. Але є такі сфери, де не можна всіх забрати. Тому намагаємося постійно спілкуватися з військовими, щоб не було таких перегинів.
«Д». З початком повномасштабного вторгнення в регіоні, та й в інших областях України почали формуватися загони тероборони з депутатів, чиновників та інших віпів. Ці люди отримали зброю та статус військових без загрози потрапити на передову. Чи маєте намір втрутитися в цю ситуацію?
О.К. Величезна кількість нормальних хлопців, а разом з ними, підприємців та депутатів пішли в ТРО, воюють чесно та запекло, творять дива на передку. Тож робити висновки по одиницях не буду.
«Д». Які завдання ви самі поставили перед собою у цьому році?
О.К. Максимальне забезпечення військових, підготовка регіону до опалювального сезону, адже розуміємо, що між нами та Кримом дуже невелика дистанція, і підлітний час ракет зовсім малий. Дякую президентові, що він чує нас, і наше ППО посилюється. На жаль, обстріли не зупиняються, ворог осатанів та робить все, щоб перекрити наші експортні можливості.
«Д». Ви часто розмовляєте з президентом?
О.К. Якщо я можу вирішити питання сам, то роблю це, адже прекрасно розуміє, що якщо я сплю мало, то він взагалі не спить. Але при першій необхідності – ми на зв’язку. Він чує Одесу, бо дуже любить наш регіон.
Розмовляв — Ростислав Баклаженко, фото — Олександр Гіманов, відео — Віталій Прус
