Секретар Ради національної безпеки й оборони України Олексій Данілов в етері програми Радіо Свобода «Свобода Live» повідомив, що з приводу обміну військовополоненими з Росією у форматі «всіх на всіх» ідуть «дуже важкі переговори». Крім того, заявив, що виступає проти будь-яких домовленостей, досягнутих за спиною українців.
Також Олексій Данілов, коментуючи інформацію про встановлення Росією чергової дати захоплення українського міста Бахмут – 9 травня, висловив упевненість у тому, що РФ не вдасться захопити повністю місто Бахмут на Донеччині, важкі бої за яке між українськими військовими і російськими силами тривають кілька місяців.
Секретар РНБО також, серед іншого, прокоментував, чи є підґрунтя у заяв, що Україна поверне Крим без бою?
– Я хотіла би почати з новини про рашизм як політичну ідеологію Росії. Що це змінює для України? Чи допоможе це Україні?
Після голосування у Верховній Раді слово «рашизм» має бути зафіксоване, ми маємо його використовувати щодо Російської Федерації, до тих людей, які на сьогодні там знаходяться. Вони є рашистами
– З початку війни було дуже багато інтерпретацій, в який спосіб називали Російську Федерацію. Зараз після голосування у Верховній Раді слово «рашизм» має бути зафіксоване, ми маємо його використовувати щодо Російської Федерації, до тих людей, які на сьогодні там знаходяться. Вони є рашистами. Тобто законодавець поставив певну крапку, яку мав би поставити трошки раніше. Але тим не менше краще пізно, ніж ніколи.
– Які перспективи «жесту доброї волі» (я цитувала міністра оборони України Олексія Резнікова), враховуючи готовність Кремля до затяжної війни? За ось тим сценарієм техногенної катастрофи чи чогось подібного, чим Кремль зможе виправдати необхідність припинити так звану «СВО» в Україні, то як ви оцінюєте перспективи такого сценарію?
– Усі ці «жести доброї волі» – все це результат наших дій ЗСУ, це результат нашого сектору безпеки і оборони. І саме тільки під впливом саме цих факторів є ці дії, які ми називаємо з вами «жестами доброї волі». З доброї волі, на жаль, вони не йдуть. Тому ми робимо все від нас залежне для того, щоб пришвидшити їхній рух в напрямку наших кордонів, щоб вони їх звільнили. Саме так і буде.
– Раніше ми спостерігали такі «жести доброї волі» на Харківщині, на Херсонщині. А як щодо Криму? Наскільки вам здається реалістичним там такий сценарій, враховуючи ось цю «сакральність» для Кремля анексованого півострова? Резніков взагалі каже, що Крим віддадуть без бою. Чому?
(Олексій Резніков у коментарі The Atlantic заявив, що з огляду на те, що російські сили намагаються перетворити півострів на «фортецю», Україна говорить про «військово-політичне» звільнення півострова, а не про суто військовий контрнаступ – ред.)
Ми будемо звільняти в такий спосіб, в який вважатимемо за необхідне на час ухвалення тих чи інших рішень
– Мені складно сказати, чи без бою вони будуть щось віддавати. Я можу єдине сказати, що при необхідності ми будемо звільняти в такий спосіб, в який будемо вважати за необхідне на час ухвалення тих чи інших рішень. Якщо буде потреба в тому, щоб ми там використали трошечки інші засоби впливу, вони обов’язково будуть використовуватися, і ні у кого ми питати з цього приводу дозволу не збираємося. Це наша земля. І наше завдання – її звільнити. Є чітке розуміння нашої Конституції. Там все прописано, де знаходяться наші кордони. Ще раз наголошую, що воно обов’язково будуть звільнені в той чи в інший спосіб.
https://www.radiosvoboda.org/a/krym-kliuch-do-peremohy-zsu/32384846.html
– Ми попередні дні багато говорили про вибухи в Криму. Їх називають підготовкою до контрнаступу. Буквально перед етером (2 травня – ред.) з вами стало відомо, що заявляють про роботу нібито ППО. І зараз у Севастополі чутно вибухи. Що, власне, це дає Україні? Чи є у вас, можливо, інформація, що вражено? Чи це більше такий психологічний маневр?
– Ми не знаємо, що там відбувається до того часу, поки фізично ми там не присутні. Ви знаєте, що Господь милостивий до нашої країни – він періодично відправляє сигнали рашистам (зараз саме так треба говорити), що їм треба звідти забиратися, з цієї землі. І всі ці сигнали, які йдуть у відповідний спосіб. І я думаю, що ті люди, які мають трошечки розуму, мають розуміння, що треба якомога швидше сідати в автівку (або у що там ще у них є) для того, щоб забиратися з півострова.
Будуть відповідати за кожен крок, за кожне життя наших громадян
Тим паче, що чуже брати не можна. Це ж християнська ідеологія. Ви знаєте, що у заповідях написано, що не можна красти. Вони вкрали у нас півострів і вважають, що це буде така собі безвідповідальна річ, за яку вони не будуть нести відповідальність. Будуть відповідати за кожен крок, за кожне життя наших громадян. Вони будуть за це нести відповідальність.
– У Центрі національного спротиву сьогодні допустили терористичні акти на території Росії або імітацію захоплення заручників, щоб звинуватити у цьому ЗСУ. І нібито російські армійці, які дислокуються у Брянській і в Курській областях, отримали українську військову форму. Про це повідомляли місцеві, які співпрацюють з українським підпіллям. Що вам про це відомо? І для чого це потрібно в Росії, якщо жодного виправдання своїх дій там вже не шукають?
– Вони здатні проводити ті чи інші спецоперації для досягнення своїх цілей. Я можу нагадати, що коли Путін йшов до влади, так вони на Каширці зривали будинки з громадянами своєї країни. Це вже доведений факт. Він вже є історичний. Коли все це починалося. Тому вони можуть вигадувати собі все, що завгодно – нашу форму, якусь іншу форму... Це їм точно не допоможе. Вони вважають, що у такий спосіб вони можуть якось сконцентрувати і сконсолідувати своє суспільство на тих викликах, які зараз перед ними будуть стояти.
Я ще раз наголошую, що це їм точно не допоможе. Звинувачувати нас в тому, чого ми не збираємося робити – це буде доволі складна ситуація. Хоча вони здатні робити будь-які перформанси. Вони є професійними людьми. З врахуванням їх минулого КДБшного вони нічим іншим і не займалися.
– У Росії заговорили про чергові дати захоплення Бахмута російською армією. Очікувано, що вони тепер намагаються подати таку «перемогу» на 9 травня. У ЗСУ прокоментували, що зроблять все можливе, щоб цього не сталося. За вашою оцінкою, чи може Росія захопити цілком Бахмут під 9 травня?
– З 1 серпня минулого року точаться бої за Бахмут. Ми 1 травня перетнули позначку 9 місяців. Людина за 9 місяців народжує здорову людину, вони за 9 місяців не спромоглися взяти районний центр, який має назву Бахмут. Тому, звичайно, зараз будуть робити намагання перед 9 травням зробити так, щоб вирішити це питання. Але я більш ніж впевнений, що наші військові будуть робити все можливе і неможливе, щоб цього не відбулося.
– Якщо у них не вийде з Бахмутом, де на фронті слід очікувати провокацій, як думаєте?
Наші війська готові до будь-яких сценаріїв розвитку подій
– Словосполучення «провокації», я думаю, не зовсім коректне. На фронті є війна. Дуже велика протяжність лінії фронту. І те, що там відбувається, має назву не провокації, а бойові дії. Вони здатні на будь-які на сьогодні намагання розпочати в тому чи в іншому місці якісь процеси, які вони називають провокацією. Але наші війська готові до будь-яких сценаріїв розвитку подій, і не тільки у Мар’їнці, Бахмуті або в якихось інших містах, де є розуміння, де є кордони, які на сьогодні поки що існують, поки ми їх не вигнали, ми будемо давати їм відсіч.
– Керівники силових структур – Резніков, Малюк і Залужний – звернулися до Верховної Ради з проханням відкласти поки що законопроєкт про повернення доплат військовим у 30 тисяч. І ось це питання оплати праці захисників важливе. Але чи обговорюється це на засіданнях ставки, на засіданнях РНБО або в будь-якому іншому форматі? Чи проговорювали на якомусь рівні, як саме можливо гідно забезпечити оплату захисникам держави?
– Це вкрай чутливе питання. І ви знаєте, що ті військові, які безпосередньо беруть участь у бойових діях, у них зовсім інше фінансове забезпечення. І це не 30 тисяч, а це зовсім інші гроші. Але мова йде саме про тих людей, які перебувають безпосередньо при виконанні бойових завдань. Коли мова йде про людей, які перебувають далеко за межами лінії фронту, перебувають на територіях там, де не ведуться бойові дії, я думаю, трошки були би несправедливо, щоб вони отримували так само, як і люди, які перебувають на передовій.
Я більш ніж впевнений, що наші військові не будуть ображені на ті виплати, які їм забезпечувати буде держава
Сьогодні йде дискусія, в який спосіб це все треба зробити. Більше того, я більш ніж впевнений, що наші військові не будуть ображені на ті виплати, які їм забезпечувати буде держава. Сьогодні те, що стосується цих 30 тисяч, Верховна Рада має ці питання вирішувати. Але маємо розуміння, що ще є і бюджет, є розуміння, що депутати, якщо ухвалюють те чи інше рішення, мають чітко артикулювати, де це взяти. Все це має бути прораховано.
Я ще раз наголошую, що ми ні в якому разі не принижуємо, обов’язково ті люди, які перебувають на фронті, безпосередньо на передовій, отримують зовсім іншу зарплату. А ті люди, які сьогодні, умовно, навчаються в тих чи інших закладах, які мають стосунок до наших військових, до Міноборони? Перебувати на навчанні і отримати 30 тисяч – наскільки це є справедливо? Мені важко сказати.
– Папа Римський оголосив про «миротворчу місію» щодо України. Каже, що вже обговорив ситуацію в Україні з прем’єр-міністром Угорщини Орбаном, з митрополитом РПЦ Іларіоном в межах свого нещодавнього візиту до Будапешту. Що вам відомо про таку ініціативу? З ким він веде цю місію? І як це вкладається в модель «жодних переговорів щодо України без України»?
– Ви відповідь дали. Я не знаю. Я з повагою до папи Римського, звичайно, до посади, до віку, який має ця людина. Але майте на увазі, що якщо хтось вважає, що за нашими спинами можна про щось домовлятися, і ми це проковтнемо та сприймемо якесь готове рішення, я неодноразово говорив, що у нас доволі здорове громадянське суспільство і будь-яке рішення щодо цієї війни має розуміння, що має дати агреман на всі ці речі наше громадянське суспільство, якщо буде несправедливе, ми ніколи цього прийняти не зможемо. І не тому, що ми погані чи хороші, а тому, що ми розуміємо, що таке честь, що таке гідність і що таке справедливість, особливо після такої кривавої війни, яку розгорнула Російська Федерація.
– Так відомо, з ким спілкується папа Римський? Чи була комунікація з українською владою взагалі стосовно цієї «мирної ініціативи»?
– Мені складно сказати, про яку взагалі ініціативу йде мова. Під килимом ніхто ні з ким домовлятися не збирається. Ви знаєте, що є пропозиція щодо нашого президента. Вона цілком зрозуміла для всього світу. Там є чотири ще ключові позиції – кордони 1991 року, кримінальне покарання всім тим, хто у цьому брав участь, повна компенсація всіх тих збитків, яких завдала Російська Федерація щодо нашої країни і гарантії безпеки для нашої країни. Чотири позиції, які є незмінними і ніхто їх міняти на сьогодні не збирається.
– Я хочу ще згадати матеріал Інституту вивчення війни, який напередодні вийшов. Він про те, що ось ця затяжна війна, яку нав’язує і світові, і своїй аудиторії Кремль, не є даністю. І Захід, США зокрема, можуть вплинути на те, щоб не розтягнути цю війну на роки чи навіть на десятиліття.
Але враховуючи ці постійні побоювання західних політиків, що нібито буде ескалація з боку Москви, чи на Заході, на вашу думку, є бажання швидше закінчити цю війну українською перемогою? І наскільки на даному етапі реалістично прогнозувати скорочення термінів?
– Тут треба розуміти, що ми маємо з вами під словосполученням «Захід»? Захід – різний. Він не є однорідним. У нас є країни-партнери, які нам допомагають: США, Велика Британія, Канада, країни Балтії, Польща, інші країни. Німеччина, Франція останнім часом стали надавати нам велику допомогу в цій війні проти Російської Федерації. Є країни, які ще, умовно кажучи, виглядають з-за рогу: чим там все це закінчиться?
Те, що стосується нашої країни, без нас ніхто вирішувати не буде
Ще раз наголошую: те, що стосується нашої країни, без нас ніхто вирішувати не буде. Те, що стосується ситуації, пов’язаної з Російською Федерацією, то вони мають дуже велике бажання, щоб на їхніх умовах закінчилася ця війна. Але ще раз наголошу: на їхніх умовах. На що ми піти з вами не можемо. Від слова «зовсім».
– Просто зараз люди, які дивляться на в ютубі, питають: на вашу думку, що буде найбільш болючою втратою, який напрямок, які українські території будуть найбільш болючою втратою для Росії?
– Я не знаю, чого у них має боліти за нашу землю. Наша земля болить у нас. У нас, коли ми втратили (так сталося, на жаль) частину наших територій, це болить. Для них буде боліти зовсім по-іншому. Давайте почекаємо – побачимо, як далі будуть розгортатися події.
Я вже неодноразово говорив, що коли Путін ухвалив рішення 24 лютого 2022 року перейти до максимально активних бойових дій на території нашої країни, він зробив величезну помилку. І ця вся ситуація закінчиться фрагментацією Росії. На це вже вплинути неможливо. Процес запущений, він йде. А потім вони можуть там жалітися чи не жалітися – це вже буде їхня справа. Тому що вони точно в тих межах, в яких вони існували до початку війни 24 лютого, вже існувати не будуть.
https://www.radiosvoboda.org/a/shcho-bude-z-rosiyeyu-pislia-viyny/32376972.html
– Пане Данілов, майже 600 громадян України опинилися під санкціями після повномасштабного вторгнення. Це StateWatch таку аналітику проводить. Більше половини – це члени так званих «виборчих комісій», там є церковники, є колаборанти. Але серед топ-політиків їх лише шість: Янукович, Медведчук, Лебедєв, Новинський, Кива, Богуслаєв. Виходить так, що тільки в цих шести можна конфіскувати майно на користь держави. Бо це згідно закону про санкції. Це передбачено щодо тих, хто потрапив під обмеження після 24 лютого.
Що заважає накласти повторно санкції на тих відомих політиків, які опинилися під ними раніше? Той самий Азаров, Аксьонов, Пасічник... Доказів їхньої роботи на Росію більш ніж достатньо.
Ухвалюємо вже рішення РНБО щодо санкцій стосовно цих осіб. Щодо деяких зараз все це відбувається, в роботі. Зачекайте
– Я думаю, що найближчим часом ви побачите всі ці процеси. Відповідні інституції не зупиняють своєї роботи. У нас дещо змінилося законодавство, вже під час війни законодавець змінив законодавство. І ми на сьогодні ухвалюємо вже рішення РНБО щодо санкцій стосовно цих осіб. Щодо деяких зараз все це відбувається, в роботі. Зачекайте. Ще не багато часу. Повірте, всі будуть нести відповідальність, відповідно до нашого законодавства, у тому числі і санкційну.
– Лебедєв, про якого я згадала, це ексміністр оборони часів Януковича. На нього наклали санкції двічі, що й дозволяє конфіскувати його майно на користь держави. Але знов-таки з цього звіту Trap Aggressor, групи аналітиків, яка здійснює моніторинг санкцій проти агресора, то я зі здивуванням для себе з’ясувала, що, наприклад, Клюєв, Портнов, Рабінович, Богатирьова взагалі не під українськими санкціями! Чому?
– Ще раз наголошу. У нас є процедура, є відповідні органи, а це СБУ, Кабмін, Верховна Рада. Саме вони мають пропонувати для введення санкцій і мають на це законодавче право, подають відповідні документи до апарату РНБО. Ми їх у відповідний спосіб опрацьовуємо, виносимо на голосування. Як тільки відбувається голосування, президент видає відповідні укази.
Дуже багато роботи. Ви бачите, що кожна п’ятниця – президент видає відповідні укази. Дійде черга і до перерахованих вами осіб. І це буде обов’язково!
– А як щодо російських мільярдерів, які заробляють в Україні? Це теж буде анонс санкцій? Привідкрийте трохи, що відбувається у цьому напрямку?
Наприклад, наші колеги з проєкту «Схеми» з’ясували, що компанія підсанкційного Фрідмана, яка володіє кількома крупними компаніями в Україні, усім відомими, вона й досі співпрацює з Міноборони Російської Федерації. Вони звернулися до Мін’юсту. Там пообіцяли передати інформацію правоохоронним органам.
Як взагалі нині функціонує бізнес російських бізнесменів в Україні? Які його масштаби? І чи розробляються проти них санкції, зокрема проти Фрідмана? Чи планується конфіскувати якесь майно?
– Ви маєте рацію. Сьогодні у президента була велика нарада з цього приводу. Я не можу зараз наголошувати, про кого йде мова. Але повірте, саме сьогодні про певне коло осіб, про певні компанії йшла мова на нараді у президента за присутності міністра юстиції, голови СБУ, інших посадових осіб, які дотичні до цього процесу. І саме сьогодні ми ці питання проговорювали в кабінеті у президента.
– Я сподіваюся, що більше деталей ми почуємо все-таки згодом.
Пане Данілов, ще не можу у вас не спитати. Буданов раніше заявляв про те, що Україна наближається до обміну «всіх на всіх». Що вам відомо про підготовку до такого обміну? Від чого взагалі залежить успіх такого обміну?
Йдуть дуже важкі перемовини з цього приводу
– Перш за все залежить від бажання Російської Федерації. Маємо розуміння, що тут має бути бажання не тільки нашої сторони, а так само Російська Федерація в цьому має брати участь. Тому що це не акт, який ми можемо зробити самостійно. Йдуть дуже важкі перемовини з цього приводу. Цим безпосередньо займається у тому числі і ГУР нашої країни. Вони є відповідальними за цей процес. І кожного разу, коли ми забираємо наших бранців, це велика перемога тих команд, які працюють на цьому напрямку.
– Це якось повпливає на майбутній контрнаступ України, а чи, навпаки, майбутній контрнаступ України може повпливати на цей процес обміну?
– Я не думаю, що це пов’язані речі. Я хотів би одного, щоб всі наші хлопці і дівчата, які опинилися на території Російської Федерації не зі своєї волі, щоб вони всі повернулися додому.
– Пане Данілов, знов-таки, з того, що питають у чаті наші глядачі: який зараз напрямок найскладніший, окрім всім відомого Бахмута, де зараз найбільше атакують російські військовослужбовці?
– Я хочу всім повідомити телеглядачам: у нас немає напрямків там, де не складно. Якщо це фронт, там обов’язково є складно. Якщо це не складно сьогодні, то завтра буде складно. Знову ж таки, розуміючи, що таке складність на фронті? Якщо ви перебуваєте на лінії фронту, вам завжди складно, вам завжди тяжко. І ми дякуємо тим героям, які на сьогодні захищають нашу країну, саме перебуваючи на передньому фланзі, на передовій. Цим героям, яким ми вдячні зранку і до вечора і 24 години на добу. Це справжні герої. А важко скрізь.
Інша справа – інтенсивність, де більше, де менше. Але це процес такий. Якщо сьогодні тихо – не дай Боже, завтра вже буде не тихо. Це непередбачувана ситуація, коли ворог може розпочати обстріли, може розпочати ті чи інші дії. Наші військові готові до будь-якого розвитку подій.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
