Одеса та Херсон: п’ять фактів схожості українських міст

Джерело:  odessa-life.od.ua  /  18:14, 20 Вересня 2023

Напевно, багато можна було б ще провести паралелей між Одесою та Херсоном

З днем народження тебе, Херсоне-тато, привіт тобі з Одеси-мами! Вдруге в житті я зраджу Херсону з Одесою. І скажу, що п’ять студентських років, поки я стояв у черзі за дипломом в Одеському інституті зв’язку, пройшли набагато веселіше, ніж уже дев’ять місяців тут в евакуації. Сиджу та запевняю себе, що я майже вдома, що між Одесою та Херсоном багато спільного. Добираю факти. І так!

Факт 1

Херсон (1778) і Одеса (1794) – майже однолітки.

У 1803 році була створена Херсонська губернія, і Одеса входила до її складу як «молодша». І лише 1920 року Херсонську губернію розділили на Херсонську та Одеську. А 1923-го Одеську губернію розділили на округи, і одним із них став Херсонський округ із центром у Херсоні.

Факт 2

Морські та річкові «ворота» Херсона починаються з Одеської площі. І в студентські роки, приїжджаючи на відвідання додому, я розлучався з Одесою не в Одеському морському порту, коли сідав на швидкісний «Вихор» або «Метеор». Я розлучався з Одесою вже в Херсоні, коли, зійшовши трапом на Одеську площу, я її перетинав. Так, величезна площа, там і річковий порт, і морський.

Факт 3

В Одесі була колись вулиця Херсонська. І спливла. Проіснувала вона 100 років — з 1824 до 1923 року, коли її перейменували на вулицю Пастера. Безперечно, Луї Пастер, звичайно ж, хлопець серйозний, але вулиця Херсонська в Одесі бути повинна! Де? А ви запитаєте Бориса Григоровича Херсонського — відомого всій країні одесита, голови Спілки психологів та психотерапевтів України — він підкаже. Топоніміка вулиць Одеси якраз зараз круто змінюється, тож попросив би. А якщо хтось сумнівається, що Херсон — місто-герой — то поїдьте туди, погостюєте день-другий. Коротше нам, херсонцям, потрібна в Одесі велика вулиця чи навіть площа. А то я знайшов опис якогось Херсонського скверу. Це несерйозно, адже у нас стільки схожого.

Ось, наприклад, сходи. В Одесі — Потьомкінські, вони ведуть до моря. І у Херсоні, в історичному центрі, є сходи! Вони десь такої ж ширини, щоправда, сходів на порядок менша. Зате ведуть вони від драмтеатру до справжнісінького «Океану»! І що, що це пивний бар…

Факт 4

А ще дуже багато пов’язує херсонські та одеські ВНЗ. Є у нас солідний ХНТУ – Херсонський національний технічний університет. А починався він з того, що цілих 20 років — з 1961 по 1981 — був Херсонською філією Одеського технологічного інституту ім. Ломоносова.

А тепер — про морські навчальні заклади. В Одесі — дві «вишки»: ОІІМФ та ОВІМУ, і незліченна кількість херсонців отримала тут «путівку в життя». Але й херсонська морехідка стала трампліном у моря для великої кількості одеситів. Так, вона не вища, а середній навчальний заклад, але там, на відміну від Одеси, можна було вивчитися на марконі — це судновий радист на флотському сленгу. Посада ця на пароплаві – привілейована: начальник радіостанції – кум королю та сват міністрові. Тож безліч одеситів у «рябчиках» херсонські тротуари клешами підмітали.

Факт 5

До речі, пам’ятайте, як душевно про море співав великий Леонід Утьосов? Так, він — чистокровний одесит, але хвилиночку: тато його в книзі метричних записів канцелярії Одеського міського рабина за березень 1895 записано так: ХЕРСОНСЬКИЙ (!) міщанин Йосип Вайсбейн. І в юні роки Леонід Йосипович, виступаючи як музичний ексцентрик у пересувному цирку, не раз радував своїм талантом херсонців. Ну і одеситів.

Напевно, багато можна було б ще провести паралелей між Одесою та Херсоном. У День народження Одеси — 2 вересня — я побажав їй, щоб вона ніколи не наздогнала Херсон у міру руйнування міста рашистськими варварами. А коханий Херсон у День його народження я привітаю словами одеської пісні. Тільки місто поміняти — і все від душі! «Ах, Одесо, перлина біля моря! Ах, Одесо, ти знала багато горя. Ах, Одесо, ти мій улюблений край! Живи, моя Одесо, живи і процвітай!».

А щодо моря — так прошу не сумніватися: це в Одесі тільки Чорне, а у нас і Чорне, і Азовське! Прийде час — і Каховське відновимо!

Валерій Боянжу, Херсон — Одеса

Вгору