19 Квітня в Одесі відбулася вже друга подія від проєкту Odesa Decolonization. Цього разу темою обговорення стали міфи Одеси. Експерти - директор Інституту фронтиру Євген Глібовицький, викладач Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл, громадський діяч та автор книг й статей Валерій Пекар, керівник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті, офіцер ЗСУ Сергій Гуцалюк, історик та ректор університету імені Ушинського Андрій Красножон та кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України університету імені Ушинського Олександр Середа - говорили про нав'язаний образ минулого, намагалися відділити імперські наративи та численні токсичні нашарування від фактів, що десятиліттями замовчувалися і викривлялися, дискутували про те, як повернути справжню історію.
На події від проекту Odesa Decolonization побувала кореспондентка Української Служби Інформації Наталя Довбиш.
Російська пропаганда багато років створювала міф та стверджувала, що Одеса – це російське місто. У своїй промові перед початком підступної війни путін декілька разів згадав саме наше місто, на конференції восени минулого року він заявив, що Одеса — це «русский город» та «чуть-чуть еврейский». При тому, що в Одесі згідно з переписом населення у 2001 році офіційно більшість населення міста становили українці – 61,6%, росіяни – 29%, а євреї, на жаль лише 1,2%.
Також є міф про Катерину II, яка нібито в 1794 році «основала Одессу». По-перше, в своєму рескрипті Дерибасу вона вказала «Уважая выгодное положение Гаджибея при Черном море.. признали Мы строить тамо военную гавань, купно с купеческую гаванью..», а по-друге, через два роки з моменту «основания» міста Одеса – російська імператриці померла. Той факт, що разом з Хосе Дерибасом вибивав турків з цих берегів, на якому вже існувало поселення та фортеця, і загін українських козаків під командуванням Антона Головатого і Зіновія Чепіги, російська пропаганда взагалі замовчує.
Чи «Одеса – русский город», тому в Одесі говорять російською, але ще не так давно російською розмовляли навіть в Києві, бо з часів Єкатерини, політикою російської імперії, а потім і радянського союзу, була тотальна русифікація та насадження меншовартості.
І таких міфів багато, та всі вони формували ментальність людей ще з 18 сторіччя.
Збройна агресія росії проти України заради «поновлення срср», а фактично імперії, «звільнення» «російського міста» шляхом знищення атаками ракет та дронів, підштовхнула людей до переосмислення історії.
Саме тому з’явився проєкт Odesa Decolonization, метою якого є створення комунікаційної платформи для об’єднання зусиль експертів та активної громадськості у прагненні дослідити, переосмислити й трансформувати міфи щодо Одеси та одеситів.
Деколонізація – це розуміння, в якому просторі ми живемо, а формування цього простору відбувалося з імперського міфу з кінця 18 сторіччя.
Деміфологізація — це не штучне явище, це навіть не уявлення, за ствердженням історика, ректора педуніверситету Андрія Красножона, і вона можлива тільки зі зміною населення.
Не можна один міф прибрати, а інший зробити основним на рівні любові. Або щось подобається, або щось не подобається, – каже історик.
Андрій Красножон
Тобто, тема деколонізації – це не тільки про дерусифікацію та дерадянізацію — це про позбавлення ущербності та меншовартості.
Перш за все необхідно «деколонізуватися» від псевдоісторичних стереотипів та штампів, яки мають відгуки не тільки у пересічних громадян і у наш час, деколонізація — це ще розуміння, в якому просторі ми живемо і як він формувався.
А формування цього простору відбувається не з імперського міфу кінця 18 сторіччя, а ще з 5 сторіччя. Цей період – початок Великого переселення народів, переважно тюрків. Тюркській світ залишив дуже великий спадок в позначені територій, гідронімів. Далі – Османський період, який приніс нам освоєння цього регіону. Наше місто Одеса в той час — Хаджибей чи Годжибей, тобто це поштовх, початок ми бачимо набагато раніше. Але до цього часу цей початок не сприймається адекватно, бо ці штампи закарбувалися не в одному поколінні, – каже історик Олександр Середа.
Імперськими міфами росіян оперують досі. Саме тому, деколонізація — це об’єктивний підхід до всіх періодів існування як міста, так і регіону Північно-Західного Причорномор’я взагалі.
Специфікою нашого міста, нашого регіону є тюркська та османська спадщина… Османський контент, кримськотатарський контент, сприймався вороже. Але ми повинні розуміти, що ми не є тими, які прийшли та користуються цим спадком. Наші предки є прямими учасниками формування цього простору – тюркського та османського світу. В якому надалі наші пращури українці, так само як і інші народи, які тут жили… І молдовський фактор, і польський фактор теж мали вплив на регіон, – каже Олександр Середа, який є знавцем староосманської мови, і тривалий час працював в архівах Стамбула, Софії та Варшави.
Тобто, у нашого міста є більше аргументів бути «османським» ніж «російским». Але ж Туреччина живе у цивілізованому світі та не намагається поновити Османську імперію, заявляючи права на Причорноморський регіон України та Крим, який знаходився під владою Османської імперії майже 300 років.
Сергій Гуцалюк, який є офіцером ЗСУ та керівником Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті, вважає: міф про те, що Одеса – «русский город», почав створюватися саме після набуття Україною незалежності та віддалення від росії. Коли сучасна пропагандистська машина модернізувала старі імперські та радянські міфи та запрацювала з новою силою, а місцеві колаборанти це підхопили.
Сергій Гуцалюк
Тож, позбавляючи місто від «радянщини» та «імперськості», необхідно враховувати його специфіку.
Одеса – це дуже специфічне місто, тому що Одеса – метрополія. Метрополія – це місто, яке живе в певних умовах на певній території, але його вплив поширюється набагато ширше в світі. Отже, мають бути три групи назв. Перша – назви, які відображають локальний фольклор. Друга — це назви, які відображають, до якої держави належить місто. Третій тип — це «метропольні» вулиці, тобто ті, які показують, що місто має вплив на різні культури, і представники цих культур також мають відношення до міста, – вважає історик та публіцист Ярослав Грицак, який долучився до події по відеозв’язку.
У всіх відомих європейських містах, щось колись ставалося в історичному плані вперше, саме тому їх знають у всьому світі. Те саме стосується й Одеси. Саме тому минуле важливе, але ми не повинні, як росіяни, зациклюватися на минулому.
Автори проєкту впевненні, що переосмислення власної ідентичності та ментальна «деколонізація» — це запорука безпечного майбутнього регіону та всієї країни.
Усі напрацювання проєкту будуть презентувати в Одесі в межах п’яти подій зі своїм ракурсом — історія, сучасна історія, мистецтво, література тощо.
Проєкт відкритий до співпраці й долучитися до нього можна на різних етапах.
