Шведська принцеса та дружина Князя Ярослава Мудрого вважається засновницею декількох київських святинь.
У вересні цього року Київрада підтримала перейменування понад 100 вулиць, провулків та площ, назви яких пов’язані з росією та радянським минулим.
Зокрема, нову назву одержала також вулиця російського математика та творця неевклідової геометрії Миколи Лобачевського. Попри вагомий внесок вченого у розвиток науки, його постать мало пов’язана з історією нашого міста, тож київську вулицю на Старій Дарниці, яка мала його ім’я з 1953 року переназвали на честь Київської княгині Інгігерди.
Софійський собор. Фото з відкритих джерел
У 1019 році шведська принцеса, донька короля Олафа Шетконунга (бл.970 — 1020) та Астрід Мекленбурзької стала другою дружиною київського князя Ярослава Мудрого. У Києві вона провела більшу частину свого життя (понад 30 років), тут вона разом із чоловіком розбудовувала державу, засновувала монастирі, поширювала християнство та його цінності.
Спільно з Ярославом вона завершувала спорудження та оздоблення собору Святої Софії Київської — головної святині Русі-України. Тут вона пізніше була похована у мармуровому саркофазі, де і покоїться й нині.
Також княже подружжя вплели свою династію у родини найвеличніших Європейських королівств: три її доньки: Анна, Анастасія та Єлизавета відіграли надзвичайно важливу роль в історії своїх королівств.
Дослідження останків жіночого скелета із саркофага Ярослава Мудрого дали змогу вченим та істориками дізнатися більше київську княгиню. У 1939-1940-х роках було виявлено, що скелет з саркофага належав жінці північноєвропейського типу, віком близько 50-55 років. Таким чином, якщо Інгігерда померла десь у 1051 році, рік її народження вважається близько 1000. Вона була молодшою за князя Ярослава десь на 15 років.
Також польським фахівцям на прохання української сторони вдалося реконструювати зовнішність княгині та створити комп’ютерну модель її обличчя.
Вулиця Княгині Інгігерди не перший столичний топонім, пов’язаний з ім’ям легендарної правительки. Свого часу вона заснувала у середмісті Києва перший жіночий монастир в ім’я своєї небесної покровительки — Святої Великомучениці Ірини та впродовж свого життя не лише дбайливо опікувалася, але й керувала ним.
Залишки монастиря Святої Ірини на акварелі М. Сажина. Фото: Вікіпедія
Головною святинею монастиря вважалася церква Святої Ірини, яка існувала в XI–XIII ст. на розі сучасних вулиць Володимирської та Ірининської. Зараз про цю пам’ятку в історичному центрі столиці нагадує тільки назва однойменної вулиці.
За свідченням краєзнавців, залишки церкви, які збереглися на висоту більше зросту людини, були розкриті аматором-археологом Кіндратом Лохвицьким у 1830-х роках. Розкопані руїни стародавнього храму були зображені на малюнках тогочасних художників Михайла Сажина та Федора Солнцева. На них можна помітити також як серед руїн працюють копачі, що розшукують скарб.
Ірининський стовп та Софія Київська у другій половині ХІХ століття. Фото з відкритих джерел
Серед руїн було знайдено два мідні хрести, виготовлені грецькими майстрами, кілька плиток мозаїчної підлоги. П’ять листів свинцю із цвяхами, уламки дзвона і фігурних кам’яних плит (одна з них зображала сцену боротьби воїна з левом).
Ірининський стовп на старовинній листівці. Фото з відкритих джерел
Щоб уберегти залишки тисячолітньої святині від подальшого руйнування, її рештки були огороджені, а над збереженим вівтарем встановили покрівлю з хрестом. Так, у 1852 році виникла оригінальна пам’ятка, що мала назву Ірининський стовп. Його часто зображували на багатьох листівках та світлинах того часу.
З встановленням радянської влади пам’ятку знесли. За офіційною версією, вона розміщувала на проїзній частині та заважала вільному руху автомобілів та пішоходів. Місце пам’ятки вичистили та забрукували, при цьому не було проведено засобів наукової фіксації решток споруди, а знайдене під час руйнувань давнє поховання було одразу знищене. Розбиту цеглу, що лишилася від стовпа просто викинули на смітник.
Ірининський стовп та будівля колишньої Земської управи. Фото з відкритих джерел
У липні 2013 року в Києві урочисто відкрили меморіальну дошку, яка увічнює ранній християнський пам’ятник Київської Русі — церкву і монастир Святої Ірини. Дошку встановили на фасаді адміністративної будівлі СБУ, на вулиці Володимирській 33, з нагоди 1025-річчя хрещення Київської Русі.
До теми: одна з вулиць Солом’янки названа на честь Сім’ї Бродських — відомої київської династії цукрових королів.
Довідка: У червні в застосунку «Київ Цифровий» завершили електронне голосування щодо перейменувань київських топонімів. Перелік самих об’єктів, запропонованих до перейменування, визначила експертна комісія фахівців Українського інституту національної пам’яті, Інституту історії України та інших установ. У списку 296 найменувань. Усі пропозиції передали на розгляд експертної комісії.
25 серпня Київрада підтримала перейменування майже 100 вулиць, 8 вересня проголосували за дерусифікацію ще 40 об’єктів.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно, повідомляє Роман Лелюк, директор Департаменту суспільних комунікацій КМДА.
