Минулого року шість учителів з різних міст України волонтерили у школах біля контактної лінії в Луганській області. Нині для проєкту знову шукають волонтерів. Навіщо це потрібно?
Благодійний фонд «Восток-SOS» шукає вчителів-волонтерів з різних міст України, які готові протягом місяця працювати в школах поблизу лінії розмежування. Цього та наступного року планують відправити на схід 20-ох учителів. А минулого року перші шестеро педагогів уже вчителювали на Донбасі.
«Східний варіант» поспілкувався з учителями та організаторами, аби з’ясувати, навіщо це самим учителям та що від цього проєкту отримують діти на сході.
«Є велика необхідність у профільних спеціалістах»
Доволі поширеною є практика, коли, наприклад, історію у школі викладає вчитель молодших класів, або коли одна людина викладає відразу кілька предметів. Це, переважно, стосується невеликих населених пунктів і шкіл.
Та особливо гостро ця проблема стоїть у невеликих містах та селищах поблизу лінії розмежування, говорить менеджерка БФ «Восток SOS» Ксенія Синєокова.
«В деяких школах є велика необхідність у профільних спеціалістах. Наприклад у школі є англійська мова, але її немає кому викладати. Або математику викладає не профільний спеціаліст. Для цього ми направляємо вчителів-волонтерів, які місяць проведуть у школі й будуть викладати певний предмет, згідно з потребами самої школи», — говорить Ксенія.
Проєкт вчительського волонтерства, за її словами, підтримує Міністерство закордонних справ Республіки Естонія. Таким чином хочуть підвищити рівень освіти дітей у прифронтових школах Луганщини.
Минулого року був пілотний проєкт. Тоді відправили шістьох волонтерів. Вони, переконані координатори проєкту, зі своїм завданням впоралися, а тому цього року та наступного планують відправити близько 20-ти волонтерів в 5 населених пунктів: Новотошківське, Трьохізбенка, Щастя, Петропавлівка, Комишуваха.
«Новий учитель — нова енергія»
Крім того, що волонтер викладатиме свій предмет у школі, він також має організовувати позакласне дозвілля. Це можуть бути додаткові лекції, свята, майстер-класи. Можна організувати також мінізмагання з футболу чи волейболу — це вже залежить від фантазії вчителя.
«Це має бути людина, яка привносить нове життя, новий подих у школу. Важливо, щоб діти знали і розуміли, що про них не забули і що є людина, яка приїде з західної України або з центральної України, розповість про свій край, про своє основне місце роботи, і стане для них своєрідним ментором, який може щось порадити і до якого можна звернутися за допомогою. Тобто ми говоримо не тільки про викладання шкільної програми, а ще й про нову енергію», — розповіла Ксенія Синєокова.
Основні вимоги до вчителів-волонтерів: мати вищу педагогічну освіту, педагогічний досвід та мотивацію їхати на схід. При цьому на момент участі у проєкті людина може працювати на іншій роботі, не пов’язаній з викладанням у школі.
«Це може бути активний викладач театрального мистецтва. Або, якщо це англійська мова, то може бути активний інноваційний вчитель, який викладає на курсах англійської мови, або бере участь у всіляких освітніх таборах», — пояснює Ксенія.
Перед початком роботи організатори проводять таку собі тристоронню зустріч, зідзвонюючись паралельно з учителем та адміністрацією школи. Під час зустрічі визначаються, чи підходять одне одному.
Вже після цього вчитель має зробити ПЛР-тест на Covid-19, будучи при цьому вакцинованим (це ще одна вимога), та відправитися на своє тимчасове місце роботи.
Організатори покривають витрати на проїзд та проживання вчителя під час проєкту. Як каже Ксенія Синєокова, найбільшою складністю для волонтера є необхідність перервати на місяць своє усталене життя, в тому числі роботу.
Зараз для проєкту найбільш затребуваними є вчителі математики, англійської мови, фізики, української мови, біології та педагог-організатор.
«Дехто скаже, що за місяць ситуацію змінити неможливо. Проте, коли в нас кожного місяця хтось приїжджає і профільно викладає, наприклад, англійську мову, це значно покращує ситуацію, зважаючи на те, що англійську мову у цій школі може викладати вчитель іншої спеціалізації», — пояснює Ксенія.
За її словами, учасники пілотного проєкту навіть після того, як поїхали зі школи, організовували онлайн квести з англійської мови.
Ксенія також додала, що обмін досвідом із штатними вчителями — це ще одна місія волонтерів, яка дає свої результати.
«Діти там рідко бачать нових людей»
Оксана Куянцева на момент участі у проєкті працювала в IT-компанії. Вона має педагогічну освіту і досвід. А протягом останніх 5 років займається волонтерством у інтернатах — допомагає дітям, родини яких знаходяться в складних життєвих обставинах.
На сході Оксана вчителювала у селищі Новотошківське — викладала англійську мову.
«Це невелике селище, де зараз залишилось близько 400 людей, хоча до війни було до 4 тисяч. Воно дуже постраждало від бойових дій — там постійно бачиш зруйновані будинки, часом можеш почути звуки пострілів», — розповіла Оксана Куянцева.
У школі на той момент була вчителька англійської мови. Однак, вона була одна на 11 класів, і, каже пані Оксана, допомога їй була не зайвою.
«Там маленькі класи — 3-5 дітей. Вони мають не дуже високий рівень англійської, але вони натхненні, коли з ними спілкуєшся. Ці діти рідко бачать нових людей у своєму селищі. Коли я там була, то через пандемію там навіть припинили регулярне автобусне сполучення з найближчим містом Сєвєродонецьком. Приїхати можна було лише автомобілем», — розповіла Оксана.
У класі, в якому пані Оксана тимчасово виконувала обов'язки класного керівника, навчається лише двоє дітей. Хлопець та дівчина товаришують і мають спільне хоббі — спідкубінг. Це швидкісне складання кубіка Рубика. Нову вчительку діти теж долучили до цього заняття.
За її словами, діти дуже тепло ставляться до волонтерів, які приїжджають з інших міст країни. Так само як і колеги-вчителі.
«Найбільш щемлива історія сталася, коли однієї ночі звуки було чутно голосніше, ніж зазвичай. Було страшно. І одна з учениць мені написала в месенджер: «Оксано Олександрівно, не бійтеся, все буде добре». Це було дуже зворушливо, бо я розумію, що дітям теж в такі моменти дуже страшно», — пригадала пані Оксана.
З дітьми вчителька-волонтерка крім уроків проводила також Zoom-зустрічі з волонтерами з різних країн — з Америки, Єгипту, Індонезії. Більшість дітей раніше не мали досвіду спілкування з іноземцями.
У школі також влаштовували перегляди фільмів та просто вечори з гітарою, каже Оксана. А насамкінець, аби продовжити комунікацію з дітьми, вчителька залишила їм 30 завдань з англійської, які вони виконували та надсилали, коли Оксана вже повернулася додому.
