Про що тільки не писали одеські газети минулих століть. Від судових хронік та оголошень про відкриття нового ресторану до мистецтва та подарованої президентом Франції градоначальнику Одеси фарфорової вази - все це можна знайти на сторінках місцевої преси, яку зараз дбайливо зберігають у бібліотеках.
Журналісти 048.ua продовжують досліджувати одеські газети 19 століття та знайшли чимало цікавих історій та заміток. Приводимо нижче деякі із них без змін.
*** Квітень 1892 року
До єврейської лікарні доставили двох суб'єктів, які потерпіли від ревнивих переслідувань їхніх дружин. Один із доставлених виявився з понівеченою фізіономією; дружина його, в розпалі гніву, підбором черевика покалічила йому ніс... Інший виявився отруєним люб'язно поданим йому громадянською його дружиною квасом. Завдяки вчасно наданій йому медичній допомозі, життя його, як то кажуть, у безпеці.
«Скандал на весіллі»
В неділю мешканець Кривої Балки Кушніров «справляв своє весілля». Під час самого розпалу, коли наречений і всі гості були досить випившими, до хати увійшов рядовий запасу Іларіон Волохов, у якого в руках був револьвер. Своєю появою з револьвером в руках і вкрай збудженим станом, Волохов збентежив усіх гостей; але кілька чоловіків кинулися на нього і почали відбирати у нього револьвер, причому Волохов встиг вистрілити і поранив нареченого в ногу. За словами одних, Волохов «бажав зробити скандал із ревнощів», а за поясненням інших, він плекав злість до Кушнірова і хотів помститися йому.
*** Липень 1889 року
Винахідливість одеситів дійшла до того, що вони експлуатують навіть нестерпну спеку. Так, на бульварі можна спостерігати, як у буфета Замбріві на сонці печуть курячі яйця.
Домовий «бешкетує»
Нещодавно в квартиру пана Х., який жив зі своїм товаришем на Великій Арнаутській вулиці, раптом ночами став з'являтися таємничий голос, що погрожував йому всіма «благами» пекла, без пояснення причин. Пан Х. не на жарт злякався і почав шукати домового, який щоночі не переставав відвідувати його, але пошуки не увінчалися успіхом. Він почав кликати до себе знайомих для «експертизи», але вони не допомогли справі, навпаки, деякі йшли, цілком увірувавши в існування домового. У розпачі пан Х. наважився перебратися зі своїм співмешканцем на іншу квартиру, але домовий ще старанніше бичував нещасну жертву. Нарешті, одного разу, коли зібралися гості, і таємнича істота почала розмовляти з ними, називаючи кожного на ім'я, чоловік вирішив звернутися до поліції для упіймання «чорта», але, на превеликий подив всіх, останній сам з'явився... Приятель, який бажав давно змінити попередню квартиру, задумав вижити пана Х. дивним способом: володіючи даром черевомовлення, він систематично лякав співмешканця, але перестарався, продовжуючи свою роль і на новій квартирі.
«Палке кохання»
Вранці на площі перед будівлею думи публіка затримала молодого чоловіка Колачевського, за яким гналася жінка, галасуючи шаленим голосом: «Затримайте його!» Виявилося, що це пані Драгодені, співмешканка Колачевського, яку той покинув. Вона подала скаргу до суду, за ухвалою якого Колачевський мав просидіти 1 місяць під арештом. Але в з'їзді, куди потім ця справа перейшла, Колачевський довів, що Драгодені на кожному кроці переслідує його своїми ніжностями і не дає йому спокою ні на хвилину. З’їзд пом'якшив вирок судді до 5 днів арешту. Після виходу зі з'їзду Драгодені помчала за Колачевським і, спіймавши його на бульварі, заявила перед усією публікою, що вона так любить, що його не відпустить. Справа могла б дійти до скандалу, але втрутилася поліція і закоханих відвела в дільницю.
«Об'їлися меляси»
Учора, в Карантинній гавані, робітники, що навантажували цукровий меляс на пароплави, до того об'їлися їм, що з багатьма з них стався напад. Четверо відправлені до лікарні, причому один із них - майже у безсвідомому стані.
«Наслідки необережності»
13 лютого, о першій годині дня, під час стоянки резервного паровоза на шляху, якась невідома бідна жінка підлізла непомітно під паровоз і почала вигрібати вугільне сміття. В цей час до паровоза підійшли вагони і штовхнули його вперед. Помітивши рух паровоза, жінка висунула весь корпус, бажаючи якось вибратися з небезпечного місця. Але не тут було. Паровоз відрізав їй обидві ноги. Нещасна відразу через годину померла.
Загибла жінка виявилася Марією Вержбицькою, дружиною колишнього студента.
Вержбицькі жили на слобідці Романівці. Матеріальне їхнє становище було найвідчайдушніше. Обидва, за нестачею роботи, змушені були мимоволі зайнятися вкрай невдячною працею, щоб якось прогодувати себе та дітей. А дітей у них було троє, з яких старший захворів на дифтерит. Щоб не заморозити хвору дитину в квартирі, де вже давно не топилося, мати в розпачі кинулась у пошуки палива. На станції Тираспольська Застава вона помітила під паровозом вугільне сміття і, не довго думаючи, полізла під паровоз за вугіллям. Фінал цієї сумної історії відомий нашим читачам.
