росіяни активно поширюють фейкові заяви про мешканців й мешканок Донеччини та Луганщини. Наприклад, розповідають викривлені факти про мати ветерана російсько-української війни Олену Шведову-Петренко. Східний Варіант разом з Оленою спростовує російські фейки, та розповідає правду про життя ветеранів і їх родин.
Олена Шведова-Петренко родом із міста Лисичанськ. Жінка із 2014 року допомагає ЗСУ.
“У 2014 році моєму сину Богдану було 12 років. Він познайомився з українськими військовими, їх було багато в місті. Прийшов додому та розповів, що вони захворіли, потрібні ліки. Тоді я вперше передала їм ліки, потім їжу, й так почала волонтерити.
А хлопці почали сину дарувати різні військові дрібниці (нашивки тощо). Передавали записки про те, що їм чогось не вистачає.
І наша орендована квартира перетворилася в невеличкий пункт. Я не кажу, що це було глобально, займалася в межах своїх можливостей”, — пригадала початок свого волонтерського шляху Олена.
Жінка розповіла, що вона тоді зареєструвалася в Facebook, й почала публікувати збори на ЗСУ.
Олена Шведова-Петренко у 2015 році. Фото: Олена Шведова-Петренко
Олена підкреслила, що українці та українки незламні, й готові були допомагати грошима або їжею:
“Якщо потрібна була їжа, то присилали їжу. Потрібні були чоботи, присилали чоботи. Ось так почалося наше знайомство із військом. Мій син полюбив цю справу, й із початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем”.
Світлина зроблена до Дня медичного працівника та працівниці 2023 року. Фото: Олена Шведова-Петренко
Жінка пригадала, що 24 лютого 2022 року Богдан був у Харкові, навчався в університеті на 3 курсі. Мама Олени із західної частини України, тому разом із родичами виїхали в тому напрямку, проте машина зламалася серед дороги у Полтаві. Родичі поїхали далі, а жінка вирішила залишитися у Полтаві. Через те, що син пішов у ЗСУ добровольцем, і їй хотілося залишатися ближче до нього. Рідний брат та чоловік Олени також вступили до лав ЗСУ.
19 листопада 2022 року Богдан подзвонив матері із реанімації:
“Пам’ятаю фразу “Мам, в мене мінус ліва нога. Зовсім немає одягу, ти приїдеш?”. А про те, що в нього перебиті дві руки — навіть нічого не сказав. Друзі мене відвезли у Дніпро до сина”.
Син Олени Богдан. Фото: The New York Times
Олена пояснила, що в той момент вона вперше написала допис у Facebook щодо ситуації із Богданом:
“Мої близькі знали, що Богдан зник на 4 дні. І я розуміла, якщо він не дзвонить настільки довгий проміжок часу, то щось трапилося. Тому коли я їхала в Дніпро, написала пост про те, що Богдан знайшовся, він у лікарні. І так я вже рік пишу пости щодо реабілітації сина та про ветеранський шлях”.
Жінка наголосила, вона робила це не для популярності. А для близьких, які хвилювалися за Богдана, але не хотіли турбувати постійними дзвінками.
Олена разом із сином Богданом. Фото: Олена Шведова-Петренко
“Якщо я зникала зі зв’язку, то одразу починали писати. Зрозуміла, що мені раз на декілька тижнів потрібно робити допис про те, на якому ми етапі реабілітації”, — пояснила Олена.
Жінка додала, що під першим постом їй запропонували залишити номер картки, щоб можна було фінансово допомогти родині. Після цього пропагандисти створили перший фейк, присвячений Олені. В заяві пропагандисти описали, що раніше активісти та активістки ходили на українські мітинги, а тепер їм нібито навіть немає коштів на оплату реабілітації.
Пропагандистський допис
“Від цих матеріалів навіть смішно. Вони є фейковими, й тим паче фраза “Теперь Шведова-Петренко вынуждена клянчить деньги на лечение и реабилитацию своего сына”. В мене не було потреби просити гроші, але близькі хотіли допомогти та підтримати. Я писала тільки про молитви за Богдана, але друзі наполягли на номері картки. Пропагандисти перекручують дійсність та драматизують. Я тільки цю статтю відклала, й за декілька годин мені нову надіслали. Таке враження, що вони сидять і слідкують за моїми соціальними мережами”, — прокоментувала пропагандистський пост Олена.
Знайомі жінки надіслали ще один матеріал від пропагандистів про те, що “Никому нацики не нужны…”. В заяві йдеться про те, що українські військові нікому не потрібні, й тільки матері зі зв’язками можуть допомогти в проходженні реабілітації.
Пропагандистський допис
“Цей допис пропагандисти написали після того, як я створила допис про похід в Пенсійний фонд. Де спочатку Богдану відмовили, але на другий раз вдалося отримати потрібну інформацію”, — пояснила Олена.
Жінка зазначила, що в Україні й справді існує ряд викликів, пов’язаних із реабілітацією військових та юридичними питаннями:
“Не можна замовчувати й казати, що все ідеально працює. Наша система потребує змін та удосконалень. Але однозначно не в такому негативному світлі, як це висвітлюють пропагандисти. Мій син проходить реабілітацію без так званих зв’язків. Так, я йшла до всіх лікарів та розмовляла, тому що хтось має контролювати процес реабілітації військового. Але сказати, що взагалі ніхто нічого не робить — це неправда. Ми були 1,5 місяця у госпіталі у Львові, й до нас регулярно приходили санітарки. У кожного пораненого над ліжком був дзвінок, куди можна було подзвонити для виклику медперсоналу. Лікарі були до 12 ночі, а то й залишалися ночувати. Такого не було, щоб о 14:00 вони йшли додому. Медики цілодобово працювали із нашими пораненими”.
Син Олени Богдан. Фото: Олена Шведова-Петренко
Олена наголосила, що відчула багато допомоги від суспільства:
“Коли мій син потрапив до госпіталю, і я написала пост для близьких, мене почали підтримувати набагато більша кількість людей, ніж я очікувала. Допомагали порадами, розповідали про власні досвіди із пораненнями. Тому це справді вигадка “що наші військові нікому не потрібні”.
Олена Шведова-Петренко на презентації дослідження. Фото: Правозахисний центр для військових “Принцип”
Ще один пост пропагандисти створили одразу після виступу Олени на презентації роботи “Від поранення до повернення: Етнографічне дослідження шляху ветеранів та їхніх близьких”. Родина Олени стала респондентами дослідження від правозахисного центру для військових “Принцип”.
“Після презентації дослідження, пропагандисти написали, що я розповідаю про ветеранів в агонії та у відчаї. Але я ніколи не буваю у відчаї, тим більше у всіх на очах. Вони намагаються додати емоцій або вигаданих фактів, щоб підсилити маніпуляції”, — пояснила Олена.
Зі слів жінки, небезпека російської пропаганди в тому, що їй легко повірити. Статтю про інтерв’ю у відчаї Олені надіслав знайомий військовий, який тільки має проходити шлях ветерана.
Подія в реабілітаційному центрі. Фото: Олена Шведова-Петренко
“І якщо навіть хлопці, які знають мене, перепитують чи це правда, то який неймовірний вплив фейки мають на людей в окупованому Лисичанську? Схожі статті та дописи створюють для тих, хто взагалі не розуміє, що відбувається. Ті, хто перебувають в окупації, можуть й справді подумати, що ми тут в агонії та розпачі”, — пояснила мати пораненого бійця.
Олена розповіла, що пропагандисти створюють фейки про лисичанських активістів та активісток, які знаходяться на підконтрольній Україні території:
“Вони намагаються підкреслити, що під “російською опікою добре живеться”. Я не спілкуюся із тими, хто залишився в окупації принципово. Проте знайомі розповідають, що у людей в окупації абсолютно однакова риторика, говорять за шаблоном “У нас все гаразд, нам дали воду, повертайтеся!” або “У нас все добре, нам дали світло, повертайтеся!”. Окупанти стримують людей тим, що у них все добре на контрасті із фейковими новинами про нас”.
Син Олени Богдан. Фото: Олена Шведова-Петренко
Жінка пригадала, що бачила статті та відео про більшість проукраїнських активістів та активісток із Лисичанська:
“Ми росіянам як кістка в горлі. Тому що спогади про проукраїнське населення на території Донеччини та Луганщини псує їхні фейки. І якщо вже не можна нас стерти із пам’яті людей, то потрібно максимально зіпсувати нашу репутацію. Розповісти про те, що ми погано живимо, ходимо із простягнутою рукою й нікому не потрібні. Схожі дописи створювали про лікарів та лікарок, волонтерів та волонтерок, військових. Тих, хто із 2014 року допомагав Україні. Брали участь в проукраїнських мітингах та влаштовували велозабіги. І про кожного із нас написали по декілька разів”.
***
Олена наголосила, що попри російські фейки продовжує свою діяльність, й старається обачніше доносити інформацію у своїх дописах. Для того, щоб не давати пропагандистам ідей для нових матеріалів. Й вірить, що вклад її сина та усіх військових допоможе Україні перемогти.
