Пройти фільтрацію родині Сарбашів довелося для того, аби виїхати з-під окупації. Інакше ніяк не можна цього зробити, не пройшовши через російських “фільтрантів”.
“Взагалі нам потрібен був цей клаптик паперу з печаткою “Дактилоскопований”, щоб виїхати з області. А так цей папірець потрібний для переміщення між селищами й районами. Без нього ніяк — сидиш, як тварина, в клітці”, — пояснює Василь журналістам “Вчасно”.
“Питають, чи є вишиванка, і чи нас змусили її купить, чи ми самі купили”
“У мене з дружиною процес розпочався з відбитків пальців та фото, як зеків, лише без таблички на грудях. Начебто нічого не зробив, а таке напруження моральне, ніби в чомусь винні.
Потім було кількагодинне очікування в коридорі в наступний кабінет, до нібито військових психологів. Уже там починають ставити дурні питання: як ставишся до влади України, як ставишся до влади нової, чи є знайомі або родичі в армії, міліції чи якихось силових органах. Питають, чи є у вас вишиванка. Якщо кажеш, що є — то запитують, чи ви її самі купили, чи вас змусили. Весь час дивляться на реакцію, як відповідаєш і як поводишся”, — пригадує Василь Сарбаш.
Під час цього процесу триває й інша “процедура” — перевірка будь-яких засобів зв’язку. Для родини маріупольців це стало перевіркою смартфонів.
“В телефонах переглядають фото та особисте листування у месенджерах та соцмережах. Якщо щось не сподобалося, з'являються нові питання. У деяких людей опитування займало понад годину”, — каже Василь.
Конкретних відповідей на питання окупантів немає – кожен сам для себе обирає стратегію, щоб пройти фільтрацію.
“Хтось каже, що проти всього українського і що йому все подобається. Коли мене запитали, я відповів, що політикою не цікавлюся, до силових структур ніяк не належу, на що мені відразу заперечили, що це не відповідь, якась думка має бути. На що я відповів: родичів та друзів в армії, поліції та прокуратурі не маю, з цього і ставлення нейтральне. Можна, звичайно, патріота там включити, але тоді немає сенсу взагалі йти на фільтрацію, ти її не пройдеш, а до себе привернеш непотрібний інтерес”, — пояснює Василь Сарбаш.
“Люди в страху видаляли соцмережі й листування, а цього категорично не можна робить”
Маріуполець пригадує: до листувань на телефоні й у месенджерах, додатках рашисти ставилися серйозно – “копали” доволі глибоко. Але люди, які в страху видаляли чати або додатки соцмереж, робили величезну помилку.
“Багато людей у себе на телефоні видаляли месенджери, а це категорично не можна робити, бо в рашистів виникає ще більше питань. Тоді вони телефон підключають до ноутбука і з телефону з кешу дістають все сміття, яке там залишилося за пів року мінімум. Бо насправді звичайні програми-очищувачі нічого не видаляють”, — пояснює Василь.
Василь Сарбаш розповідає, що варіант “забув телефон”, загубив його чи “зламав під час вибухів, не відремонтував” окупантська влада навіть не розглядає.
“Багато народу відразу розвертали й говорили, що це нісенітниця, “буде телефон — тоді й буде розмова”. Особливо це стосувалося молоді та людей середнього віку, років до 45. Рашисти вважають, що зараз людина не може без телефону і він завжди при тобі, особливо у важкий час, щоб хоч якось залишатися на зв'язку”, — пояснює маріуполець.
Якщо в дітей бачать проукраїнські повідомлення — “дозвіл на життя” забирають і в батьків
Сам Василь підійшов до цього процесу разом із дружиною серйозно, знаючи наперед, що їх очікує.
“Ми з дружиною підготувалися до цього процесу: почистили листування в телефонах, я очистив папку кешу через ноутбук і файловий менеджер, бо інакше інформацію не дістати. І після цього приблизно тижнів зо три ми намагалися не писати чогось компрометуючого. Якщо був зовсім порожній телефон без листування, це теж викликало багато питань”, — каже маріуполець.
Чоловік пригадує, як знайома його родини одразу безпроблемно пройшла фільтрацію. Проте коли зайшов її 14-річний син, усе пішло не за планом.
“У нього на телефоні був видалений телеграм. Тому його підключили до ноутбука, побачили листування на українську тематику. І знайомій просто там і сказали, що це таке виховання в сім'ї й позиція батьків, а не дітей. І в результаті у неї забрали цей клаптик папірця, який зараз важливіший за паспорт”, — пригадує маріуполець.
Василь Сарбаш радить перед фільтрацією дотримуватись кількох важливих правил, які гарантували йому та дружині пройти фільтрацію:
Не “вмикати патріота”, оскільки це може привернути увагу до всіх членів родини, що не закінчиться позитивно;
“Чистити” лише проукраїнські листування, чати українською. Не видаляти всі листування, а лишати “масу”, яка датуватиметься кількома місяцями й роками, аби не привертати зайву увагу;
Не тримати компрометуючих фото та відео на телефоні.
Якщо очищувати телефон — то за допомогою спеціальних, ґрунтовних чисток, які не зберігають кеш після “поверхневого” видалення.
Нині Василь разом із родиною перебуває на підконтрольній Україні території, на свій страх і ризик пройшовши піший перехід між окупованою та вільною територіями. Нині цей перехід, як повідомляють у місцевих спільнотах, більше не діє – наприкінці літа його “закрили” окупанти, попри те. що отримували за перехід немалу плату. І все ж Василь Сарбаш радить тим, хто наважиться пройти фільтрацію для виїзду на росію (щоб через неї поїхати в іншу країну й повернутися в Україну) максимально “вживатися” в роль.
“Люди сидять недурні, і за деталями вони дуже слідкують. Тому під час фільтру треба бажати пройти це, щоб повернутися в безпеці додому, а потім у безпеці їхать. Тому якихось проукраїнських закликів чи патріотичної поведінки, двозначних гасел чи жартів не можна допускать”, – наголошує Василь Сарбаш.
