Смачні кава та піца під звуки вибухів на фронті - саме так сьогодні працює невеличка піцерія у Селидовому Донецької області.
На початку повномасштабного вторгнення авдіївський підприємець Володимир Гульчевський був змушений екстрено вивозити свій бізнес з Авдіївки, яку окупанти щільно обстрілювали з усіх видів зброї. Коли місто остаточно захопили, чоловік вирішив: з Донеччини росіяни його не проженуть. І відкрив піцерію та велику пральню за десяток кілометрів від «сірої» зони — у Селидовому.
Журналістам «Вчасно» підприємець зізнається: втрачати Авдіївку та бізнес у ній було боляче — це було місто, де він бачив своє майбутнє. Проте думок про «той бік» (окупантів) — не було ніколи.
«Нам вдома, в Авдіївці, і стіни допомагали. Але коли ці стіни почали пробивати ракетами — вирішили, що вже треба виїжджати. Почали вивозити обладнання, якісь речі з міста. Інколи ризикували, потрапляли й під обстріли. Але ми всі виросли — я й мої друзі. І всі місцеві стежки знаємо. Тому коли обладнання вивозили — лише на початку їздили трасою, а потім почали „петляти“. Щоб ні на що не нарватись», — розповідає підприємець.
У Авдіївку Володимир їздив майже до моменту її окупації - там залишалися люди, яким підприємець допомагав. Адже крім бізнес-діяльності чоловік знаходить час для волонтерської допомоги.
«Ця піца — така, як потрібно за оригінальною рецептурою»
Запускати у прифронтовому Селидовому кав’ярню взимку, пригадує Володимир Гульчевський, було не з легких завдань. Найважче через брак досвіду — тож це довелося доволі швидко «напрацювати». Багато читав, дізнавався, разом з колегами експериментували та шукали свій унікальний рецепт. Почали з кількох найменувань піц, та на сьогодні в меню мають уже з десяток різноманітних варіантів.
«Я взагалі був максимально далекий від випічки та всього, що з нею пов’язане. Коли у нас з’явилася піч на дровах, ми почали її вивчати. А це вже багатовікова пічка, її використовували ще до появи електроенергії! Це ціла історія, століття…І тому ми взяли максимально традиційну технологію приготування піци. Тому вона в нас максимально наближена до „італійського оригіналу“. За цю піцу я готовий відповідати, бо вона така, як потрібно», — розповідає авдіївський підприємець.
Справжня італійська піч привертає увагу кожного, хто добре знається на процесах приготування піци. Володимир Гульчевський з посмішкою додає: йому неодноразово казали, що вперше на Донеччині бачать «правильну пічку» — і це також приваблює клієнтів.
Помпейська піч — це купольна піч, яка працює на дровах і на відміну від електричних та газових створює унікальний смак, аромат та текстуру піци.
На сьогодні найпопулярнішими піцами серед клієнтів Володимира є всі м’ясні. Єдиний вид, з яким тимчасово не працюють у кав’ярні - рибна піца. Проте й до неї, каже підприємець, скоро дістануться.
«Ми, можливо, зараз робимо неможливі речі»
Володимир Гульчевський каже, що на сьогодні бізнес потрібно розширювати та масштабувати — попри те, що прифронтове Селидове пустіє через обстріли, клієнтів ще поки вистачає. Адже багато підприємців вже виїхали з міста через постійну небезпеку. А місцевим мешканцям все ж хочеться смачних кави та піци — в умовах війни хоча б якісь позитивні емоції.
Володимир зі своєю командою тримаються — намагаються розширити асортимент страв, щоб порадувати своїх клієнтів. Всім дуже хочеться розвитку справи та досягнення нових цілей.
«З нашою апаратурою — ми, можливо, робимо неможливі речі. Уже навчилися робити більше страв, але для цього потрібні більші потужності, зал тощо. Хоча коли сюди бізнес перевіз — тоді також довелося докупляти обладнання, ще й немало. Тепер тільки є страх за нього, щоб вціліло, коли Селидове обстрілюють», — зауважує підприємець.
Знищена росінами Селидівська лікарня/ Фото: Вчасно
Нині Селидове, де працює заклад підприємця, «пристріляне» — зброя росіян, які стоять менш ніж за 20 кілометрів, досягає міста. Останні кілька прильотів зруйнували приміщення та будинки, що знаходяться недалеко від піцерії.
Наслідки прильоту російської ракети по Селидовому/ фото: Вчасно
Але Володимир з командою тримаються. Всім важко сприйняти думку, що їх улюблену піцерію прийдеться закрити та кудись їхати. А ось куди їхати ніхто поки й не знає, адже всі дуже прив’язані до рідного регіону, і вже втратили рідну Авдіївку. Це дуже важкий момент для кожного. Проте Володимир запевняє: допоки є ті, кому вони потрібні у прифронтовому місті - лишатимуться у Донецькій області, яка щодня б'ється за своє їснування.
