Щоденні обстріли. Загроза життю та здоров’ю. Евакуація. Втрата роботи. Це безумовно великий стрес. Багато хто із вимушених переселенців не знає, як і що далі робити, коли позаду лишилися їхні домівки та увесь звичний мирний ритм життя. Люди стають довірливішими після пережитого стресу та болю, шукають якусь надію на майбутнє. І от у цю мить з’являються всілякі темні особи. Вони вміло і спритно теплими словами дають ту саму довгоочікувану надію. А взамін забирають усе, до чого можуть дотягнутися. Шахраї.
Знахідка для аферистів
Вимушені переселенці для шахраїв – приваблива мішень. Інколи на телефони або планшети ВПО починають надходити повідомлення про видачу грошової допомоги від різноманітних благодійних міжнародних організацій або фондів. В SMS-повідомленнях вказане посилання для переходу на сайт для реєстрації. Коли людина переходить за посиланням, вона власноруч зливає свої персональні дані.
Бувають такі випадки, що сайт просить доступ до контактів та паролів. Починається головна частина афери. Людині пропонують заповнити анкету на отримання допомоги. А в анкеті потрібно вказати: паспортні дані, ідентифікаційний код, дату народження, місце реєстрації, номер банківської карти, термін дії... І головне – три цифри на звороті картки (код CVV2 або CVC2).
Після заповнення анкети приходить повідомлення: «Ваші дані знаходяться в обробці. Після перевірки ми повідомимо про результат». Тексти бувають різні, але схожі за значенням. Все. Дія виконана, людина тішиться надією та чекає, як і написано в повідомленні. Що трапляється далі? Дізнаємося від однієї з жертв аферистів – Варвари (ім’я змінене).
Фальшиві благодійники
Я отримала SMS, що благодійний фонд від ООН починає видачу грошової допомоги від 40000 грн. Вирішила заповнити анкету – раптом мені пощастить? Виконала все чітко як було вказано, заповнила всі поля анкети. Отримала SMS-підтвердження, що моя анкета знаходиться в обробці. І вже наступного дня мені зателефонували, представилися операторами міжнародної організації. Спитали, чи заповнювала я анкету, де я зараз мешкаю, яке в мене фінансове становище, чи отримую я дохід, який, від кого, якого числа... Я чесно відповіла на всі запитання. Тоді оператор сказав чекати дзвінка від менеджера. Пройшов тиждень. Другий. Мені ніхто не телефонував. «Мабуть, не попала у програму», – думала я. І вже почала забувати.
Чітко за графіком мені на картку була зарахована пенсія. Протягом години після зарахування мені зателефонував «менеджер благодійного фонду» і повідомив мені, що зараз на мою банківську картку має прийти переказ в іноземній валюті, і він мені зараз допоможе його зарахувати та проконтролює, щоб я не наробила помилок. А потім було все як у тумані.
Спочатку я повідомила номер банківської карти та термін дії. Потім «менеджер» повідомив, що зараз мені будуть телефонувати з банку для уточнення реквізитів. І дійсно, далі був телефонний дзвінок з «банку», де я вже розмовляла буцімто з представником його служби безпеки. Я повинна була повідомити всі свої дані, щоб вони перевірили, що я – це я. Я ще раз назвали паспортні дані, дату народження, прописку, номер банківської карти, термін дії та таємні цифри на звороті карти. Потім «представник банку» сказав, що він все перевірив, усе добре, і зараз мені знов зателефонує «менеджер».
Всі дзвінки були дуже швидкі: я не встигала класти слухавку, як одразу поступав новий виклик. Я навіть і не помітила, коли прийшло SMS із якимись цифрами. «Менеджер» попросив назвати ці цифри, це нібито ключ до переказу. Після того, як я все зробила, співрозмовник попросив не відкривати наступні SMS протягом 15 хвилин. Мовляв, це якась онлайн-перевірка. А потім я вже зможу чекати на повідомлення про зарахування коштів, і тільки наступного дня зможу використати їх. Я все зробила, як він просив.
Результати легковажності
Вранці я пішла до банкомату подивитись баланс. І ось там мене чекав сюрприз. На карті баланс був нуль гривень нуль копійок. Мені стало зле; спочатку – холодно, потім – дуже жарко. Я побігла в найближче відділення банку. Сльози котилися градом. Поки бігла, ще й упала...
У відділенні банку мене прийняли без черги. Кожна хвилина очікування, поки оператор перевіряв інформацію, здавалася вічністю. І ось нарешті отримала відповідь: всі мої кошти були перераховані на карту іншого банку. Все, що там було, разом із щойно отриманою пенсією, перевели казна-куди. Я розумію, що я – «меценат», це я так себе втішаю.
Мені випустили нову карту, я змінила пін-код. Потім написала звернення про шахрайство до поліції. В цілому сподіватися мені майже нема на що: я жодного з шахраїв не бачила особисто, а номери можуть бути «одноразовими». Та в мене була ще надія хоча б на часткове повернення своїх коштів. Оператор у справжньому банку сказала, що кошти списувалися різними сумами, і що за регламентом вони зараховуються протягом трьох днів. Тобто існувала імовірність, що не всі гроші встигли дійти до аферистів. Банк надішле повідомлення про шахрайські дії, і ситуацію будуть з’ясовувати. Є шанс, що деякі кошти не встигли зняти, і їх мені ще можуть повернути.
В мене є родина та друзі, які мене підгримували та не засуджували. Вони давали мені змогу виплакатись. Завжди були поруч. Приносили різні смаколики, витягували мене на вулицю, дуже прагнули проводити зі мною якомога більше часу. Розповідали смішні історії, а інколи просто мовчали та були поруч. Поступово я стала повертатись до нормального життя, почала посміхатись, радіти сонцю, дощу.
В цілому життя повернулося у нормальну колію, коли неочікувано мені зателефонували зі справжнього банку. Оператор повідомив мені, що частину моїх коштів все-таки вдалось повернути. Що вони щиро радіють, що змогли допомогти. І дуже-дуже просили більше ніколи і нікому не розголошувати свої дані – навіть якщо співрозмовник назве себе співробітником самого банку.
Історія Варвари ще не завершена. Слідство триває, і є сподівання, що закон таки святкуватиме перемогу. А ми приєднуємося до нагадування: будьте обачні. У ці неймовірно важкі часи є багато справжніх благодійників, які раді допомогти. Але у каламутній воді рибку ловлять і нечисті на руку люди. Не потрапляйте на гачок!
Анна Старцева
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту «Хаб підтримки регіональних медіа».
Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
