В Кодимі літні жінки з першого дня війни плетуть маскувальні сітки, в'яжуть для бійців теплі речі на передову, а наразі розпочали шити білизну для поранених. Волонтерська діяльність допомагає літнім людям подолати стрес і самотність під час війни.
Жіноча спільнота «Кодимські берегині», яку створили волонтерки на базі Гончаренко центру в Кодимі, об’єднала жінок різних поколінь, місцевих та переселенок з окупованих територій.
Волонтерки плетуть маскувальні сітки, проводять благодійні ярмарки, в’яжуть і шиють речі для поранених, необхідні прифронтовому шпиталю, що на Бахмутському напрямку.
Літні жінки, які долучились до групи на постійній основі, зазначають, що спільна робота допомагає їм позбутися стресу, відчуття самотності та постійного напруження.
Я сама на пенсії. А мій син зараз на фронті, тому я дуже хвилююся, постійно на нервах, звісно. Як будь-яка мама. Та занурення у роботу і спілкування з тим, хто тебе розуміє, допомагає заспокоїтись, – каже Надія Гершун, яка плете маскувальні сітки з початку повномасштабного вторгнення.
Волонтерка Ольга Онуфрієнко-Мазур, якій 75 років, приїжджає до центру на інвалідному візочку.
Коли мої діти залишилися в окупованому Маріуполі та я навіть не знала, чи живі вони, чи ні – плетіння сіток допомогло мені не збожеволіти. Я дуже вдячна всім нашим жінкам, які підтримували мене в цей час. І зараз я щаслива з того, що можу бути корисною нашим захисникам, – поділилась пані Ольга.
Пенсіонерка Раїса Песчанська шиє білизну на замовлення військового шпиталю.
Для поранених білизна має бути зовсім іншою. Її наразі нема, тож шиємо вручну. Також у нас ціла команда, яка в’яже для поранених шкарпетки. Це все дуже важливо, аби наші військові скоріше одужували. Я впевнена, що кожен з нас має на своєму місці робити все, що потрібно, аби наблизити перемогу! – зазначає волонтерка.
