Одне з найпотужніших підприємств Європи
Дата офіційного введення Авдіївського заводу в експлуатацію — 30 листопада 1963 року. Того ж дня одна з найпотужніших у світі на той час виробничих батарей видала перший кокс. Ця подія була закарбована на пам’ятному камені, встановленому на території заводу.
Коксохім, в часи заснування одне з найпотужніших підприємств цього напрямку не лише на Донеччині і в Україні, а і в усій Європі, мав у своєму складі 4 цехи, теплоелектроцентраль, лабораторію, цех благоустрою та інше на площі 325 гектарів.
Підприємство забезпечувало роботою понад 4 000 працівників. Потужності одного з флагманів чорної металургії, який надавав цінну складову виробництва відповідним підприємствам Запорізької області та Маріуполя, впродовж його активного існування не раз оновлювалися.
Основна продукція заводу — доменний кокс найвищого класу, а також ще 30 важливих для важкої промисловості найменувань. Звісно ж, для Авдіївки це було містоутворююче підприємство, тобто саме таке, що забезпечувало життєдіяльність майже усім мешканцям населеного пункту.
Місто і завод як одне ціле
«Авдіївка народилася раніше заводу, та підприємство стало для зростання міста, його розвитку міцним базисом, — розповів в коментарі Вчасно голова ВЦА Авдіївки Віталій Барабаш. — У нас з керівництвом заводу було повне порозуміння. Якось, на якомусь заході я висловив думку, що завод і місто — це єдине, бо інакше і бути не може: усі ж, хто живе в Авдіївці - працюють на Коксохімі, а усі - хто працює на заводі - живуть в Авдіївці. …Якби б добре було, щоб був мир. У нас було б велике свято зараз у місті. А так, окупанти привітали сьогодні авіабомбами ще о 9-й ранку. …Я говорив з Мусою Магомедовим. Він повен рішучості відновити підприємство після перемоги. Зараз дуже складно, та перемога буде. Інакше й бути не може! І заводу — бути!».
Складні часи розпочалися у 2014-му
Складні часи для заводу розпочалися з 2014 року через агресію росії. З того часу Авдіївський КХЗ зазнав багато обстрілів, особливо в період 2014−2015 років, перебуваючи майже весь той час на лінії фронту.
Втім, підприємство працювало, незважаючи на війну і на руйнування. Деякі цехи і обладнання у 2018−2019 навіть відновлювалися, йшли доволі активні ремонти.
Робітники, часто ризикуючи життям і перебуваючи через обстріли, тижнями безвихідно на підприємстві, все ж видавали продукцію.
Місто Авдіївка в ті часи завдяки заводу відновило декілька об'єктів своєї інфраструктури, між іншим і критичної. Зокрема, було капітально відремонтоване відділення хірургії та травматології міської лікарні, а також лабораторія та киснева станція. Навіть зараз, у надскладні часи, у місті все ще працює медицина, функціонування якої забезпечує ліками група МЕТІНВЕСТ. Бо, як не дивно, у місті все ще живуть люди.
Тяжкі часи настали з квітня 2022 року, вже після повномасштабного вторгнення сусідньої держави-терористки. Шансів працювати Авдіївському коксохіму ті не залишили. Вимушено припинив роботу завод у квітні 2022 року. Обладнання було вивезено.
Знищення підприємства
26 березня цього року російські виродки знищили будівлю готелю Авдіївського коксохіму. В тій будівлі знаходився й міський суд, роботу якого відновили саме напередодні повномасштабного вторгнення.
А вже у травні після чергового обстрілу окупантів майже був знищений склад смоли смолоперегінного цеху. Тоді працівники заводу, які ще лишалися в місті, тушили вогонь самотужки.
Наприкінці червня 2023 року загарбники знищили санпобуткорпус підприємства.
«Черговий обстріл орків звільнив співробітників заводу від сучасного „санпобуткорпусу“. Наші „мишебраття“ продовжують денацифікувати найбільший у Європі коксохім, знищуючи завод і перетворюючи Авдіївку на місто-примару», — написав тоді в коментарі з приводу злочину директор підприємства Муса Магомедов.
Двома днями раніше, а саме 17 травня рашисти зруйнували будівлю Палацу культури коксохіму.
А наприкінці серпня скинули авіабомби. Тоді згоріли скубера цеху уловлювання.
З серпня ж цього року для усієї Авдіївки, зокрема і для коксохіму, настали дійсно страшні часи. Зараз на території підприємства тривають важкі бої і, в значній мірі, вирішується успіх бойових дій проти країни-агресорки. Усі цехи, уся інфраструктура заводу здебільшого зруйнована снарядами та пожежами.
Триває третя хвиля контранступу росіян на місто. У своїх пабліках окупанти повідомляють, що контролюють вже 60 відсотків промислової частини, втім за інформацією IWS, більша територія з зазначеної ними — це сіра зона. Бої тривають. Ворог несе там надзвичайні втрати в живій силі і техніці і не полишає спроб зайти і закріпитися на об'єкті.
Військові журналісти розповідають, що окупанти днями знайшли спосіб підвезти важку техніку — танки, міномети та інше озброєння майже впритул до КХЗ, що змусило наших військових залишити деякі ділянки.
Символ відданості, сили та героїзму
«АКХЗ-60. Ці роки — не просто історія заводу, це частина нашого життя, наших зусиль та нашої спільної подорожі. Авдіївський коксохім прожив насичене, цікаве та складне життя. АКХЗ — не лише завод-флагман, а й символ відданості, сили та героїзму. Він навчив нас цінувати дрібниці, не здаватися перед труднощами та вірити у краще майбутнє. Сьогодні він стоїть як завод-воїн, віддаючи своє життя: тримає оборону міста та захищає наших військових. АКХЗ назавжди залишить свій слід в новітній історії України та в серцях кожного українця «, — висловлює сьогодні свої емоції з приводу 60-річчя рідного заводу його екс директор Муса Магомедов.
https://t.me/magomedov_mus/2294
На жаль, зараз Авдіївський коксохім має такий вигляд (фото — Муса Магомедов)
