37-річний Роман Сирота — захисник, який добровільно пішов захищати Україну. У листопаді 2023 року він воював на Бахмутському напрямку, там і отримав важке поранення.
37-річний Роман Сирота отримав важке поранення захищаючи Донеччину/ Фото: UNBROKEN Ukraine
Повномасштабне вторгнення змусило взяти зброю до рук не лише професійних військових, а й небайдужих українців.
37-річний Роман Сирота саме той захисник, який добровільно пішов захищати Україну на початку повномасштабного вторгнення. До цього він працював продавцем-консультантом, пише UNBROKEN Ukraine.
Свій шлях військового Роман розпочав з оборони столиці від окупантів. Згодом підправився воювати на схід: на Лиманський та Бахмутський напрям. На останньому торік у листопаді Роман отримав важке поранення.
«Це було посеред ночі, коли ворог поцілив по наших позиціям з автоматичного гранатомета. Боєприпас приземлився біля мене і уламки гранати посікли ногу, — розповідає Роман. — Я самостійно наклав турнікет. Утім, евакуюватися не міг. Працювали ворожі дрони. Водночас розумів, що зі світанком шанси вибратися ще мізерніші. На щастя, здійнявся туман, який паралізував роботу ворожих безпілотників, і я зміг вийти з окопу і рушити до точки евакуації. Стрибав, повз, а коли вже не міг, то тягли побратими — просто за лямки бронежилета».
До стабпункту Романа доправили лише через 7 годин після отримання поранення. Турнікет надто довго пробув на нозі тому кінцівку довелося ампутувати. Боєць каже, що був до цього морально готовий. Після лікування у Дніпрі та Києві, на реабілітацію Романа скерували до Львова — в Національний реабілітаційний центр НЕЗЛАМНІ.
«Спершу наш пацієнт дуже потерпав від фантомного болю. Таке часто трапляється після ампутацій. Річ у тім, що мозок подає неправильні сигнали і людина продовжує відчувати фізичний біль у кінцівці, якої вже немає. Фантомні болі лікуються за допомогою психотерапії, фізичної терапії та медикаментів», — пишуть реабілітологи.
Роман розповідає, що через ці болі він не міг робити нічого — навіть нормально заснути.
«Фантомні болі я спочатку відчував на 8 балів з 10. Нині ж — лише на 2 бали. Терапія, яку надають мені тут — допомагає», — каже Роман.
Попри втрату ноги, біль, тривале лікування та реабілітацію, Роман ні про що не шкодує. Впевнений, що його вибір у березні 2022 року був правильним.
«Якби я знав на початку війни, що втрачу кінцівку, втрачу ногу — я б все одно пішов воювати», — додає Роман.
Нині захисник хоче якнайшвидше отримати протез. Каже, що раніше йому ніколи не випадала нагода побувати у Львові. Тож, коли опанує ходьбу на штучній кінцівці, перше що зробить — піде на екскурсію.