Наразі переважній більшості внутрішньо переміщених осіб відомо про щомісячну адресну допомогу та умови її призначення, однак далеко не всі переселенці знайомі з останніми тенденціями судової практики щодо призначення адресної допомоги, повідомляє прес-служба Норвезької ради у справах біженців в Україні.
Зокрема, «Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі — Порядок), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014р., передбачає наступне:
— адресна допомога призначається строком на 6 місяців;
— внутрішньо переміщена особа має подати нову заяву для продовження виплати адресної допомоги на наступний 6-місячний термін;
— якщо внутрішньо переміщена особа працездатного віку не працює, не працевлаштувалася протягом двох місяців із дня призначення виплати грошової допомоги, розмір такої допомоги для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50%, а на наступний період — припиняється.
У Норвезькій раді зазначають, що посадові особи місцевих управлінь праці та соціального захисту населення трактують ці положення Порядку наступним чином:
«Працездатна особа, яка не знайшла роботу протягом чотирьох (на думку деяких УПСЗН — навіть двох) місяців з моменту першого призначення адресної допомоги, втрачає право на її отримання. Наприклад, якщо особа працевлаштувалася через рік після першого призначення адресної допомоги, то вона більше ніколи не зможе отримувати адресну допомогу як працездатна».
«Проте стала судова практика не поділяє вищезазначену точку зору. Наразі суди стають на бік внутрішньо переміщених осіб та задовольняють їхні позовні вимоги про призначення адресної допомоги після працевлаштування», — зазначають правозахисники.
Суди у своїх рішеннях виходять із того, що після влаштування на роботу внутрішньо переміщена особа працездатного віку звертається до УПЗСН із заявою не про поновлення раніше призначеної адресної допомоги, а про нове призначення допомоги у зв’язку зі зміною обставин.
Отже, для того, щоб відстояти своє право на отримання належної соціальної виплати на покриття витрат на проживання, працездатні внутрішньо переміщені особи, які працевлаштувалися після спливу першого 6-місячного терміну отримання адресної допомоги, повинні:
1) звернутися до місцевого УПСЗН із заявою про призначення адресної допомоги та необхідними документами;
2) отримати письмову відмову УПСЗН у призначенні адресної допомоги;
3) підготувати документи, необхідні для звернення до суду: паспорт та індивідуальний податковий номер, довідку внутрішньо переміщеної особи, трудову книжку, трудовий договір, довідку з місця роботи, відмову УПСЗН (у певних випадках перелік документів може частково змінюватися);
4) звернутися до адміністративного суду із позовом про визнання дій УПСЗН неправомірними, скасування рішення УПСЗН про відмову в призначенні адресної допомоги та зобов’язання УПСЗН призначити та виплатити щомісячну адресну грошову допомогу відповідно до раніше поданої заяви.
На жаль, не всі УПСЗН добровільно виконують рішення суду на користь внутрішньо переміщеної особи. У деяких випадках для отримання допомоги необхідно отримувати виконавчий лист та пред’являти його до виконання до органів Державної виконавчої служби.
«Важливо, що для призначення допомоги на наступний період, внутрішньо переміщеній особі необхідно повторно здійснити всі вищезазначені кроки, тобто не тільки навідатися з новою заявою до УПСЗН (або установи уповноваженого банку), але й знову звернутися до суду», — підкреслили у Норвезькій раді у справах біженців.
