Як населення ОРДЛО готується до деокупації регіону

Джерело:  sprotyv.info  /  12:53, 3 Травня 2023

Що ж, після «Київ за три дня» обговорювання, як «ополченці» будуть грабувати киян, бутіки, магазини, та як росіяни будуть «резать нациков», пошук відповідей на питання «куда бежать и что делать» виглядає дуже логічним

Додому чи в окупацію? Саме таку тему все частіше обговорюють у групах ОРДЛО, так само, як і тему «а що вони (українці) нам зроблять» чи «що ви будете робити у разі контрнаступу України».

Що ж, після «Київ за три дня» обговорювання, як «ополченці» будуть грабувати киян, бутіки, магазини, та як росіяни будуть «резать нациков», пошук відповідей на питання «куда бежать и что делать» виглядає дуже логічним.

Я знову підкреслю – не усі, але, нагадаю, критична більшість мешканців тимчасово окупованих районів Луганської та Донецької областей підтримує росію, вважає окупацію звільненням від «київської хунти», а 24 лютого 2022 року підіймали бокал шампанського після повідомлення, що росія почала повномасштабне вторгнення в Україну.

Більшість мешканців ОРДЛО співпрацюють з окупантами, не стільки щоб вижити в окупації, скільки через політичні проросійські переконання.

Більшість мешканців ОРДЛО чоловічої статі пройшли навчання на полігонах та були мобілізовані.

Більша частина мешканців ОРДЛО добровільно та радісно отримала паспорт громадянина рф до 2022 року, бо була впевнена, що росія захопить Україну, визнає їх «республіки» та відновить срср.

Більша частина мешканців ОРДЛО неодноразова публічно у соцмережах раділа вбивствам українців та виправдовувала агресію рф.

Більша частина мешканців ОРДЛО 8 років спокійно їздила в не окуповані, мирні регіони України, отримувала українську пенсію, та називала це «доить укропов».

Більша частина мешканців ОРДЛО у 2014-му році покладала усі надії та сподівання на краще життя саме через «освобождение» їх росією, тобто на росію та путіна. У 2022 році ця ж критична більшість мешканців ОРДЛО мала надію на покращення свого життя через мародерство та грабіж українських територій, які мала намір захопити рф.

Тепер ця ж частина населення ОРДЛО шукає відповідь на питання, як пройде відступ рф, що чекає на них в Україні, тобто, люди розуміють, що все буде Україна, бо все буде Перемога.

Продовживши ескалацію та пообіцявши «Киев за три дня», рф поставила перед собою планку, яку не змогла взяти, але запевнила усіх, хто її підтримував, що візьме «легко».

Тепер рф несе іміджеві втрати зі швидкістю падаючого боліда, ще трошки й вона згорить в атмосфері власної брехні.

Критична більшість мешканців ОРДЛО була впевнена у нанотехнологіях, суперзброї, суперсилі рф. Бо ж так казав телевізор. Бо звикли вірити, що росія – як пігулка «от всего».

Що ж, тепер прийшов час підводити підсумки, збирати каміння та шукати відповіді на питання, що ж далі: тікати у росію, робити вигляд, що ти – жертва окупації (а куди діти дописи у соцмережах та мобілізованих чоловіків, чи вже викарбувані «подвиги» на пам’ятнику), продовжувати вірити у суперсилу рф чи починати дивитися на світ реально, без рожевих окулярів пропаганди?

Трошки допоможу і мешканцям ОРДЛО, і тим українцям, що розмірковують над тим, що буде далі з ОРДЛО, Донбасом, Кримом.

Для того, щоб швидко знайти відповідь на деякі з цих питань, треба уважно подивитися на те, як швидко гуртуються затори на Кримському мосту, як тільки злетить у повітря ще одна з російських військових баз. Ото таке – і в ОРДЛО.

Оце днями хтось закурив на Ровеньківській нафтобазі, що палала кілька днів. То з першого бабаху на кордоні з рф вишикувалися черги з «народної міліції» та «героїв ополченія».

Скажу більше, пасічник та пушилін вже мають нерухомість на випадок швидкого зникнення з ОРДЛО. Що саме цікаве, ця нерухомість – не в росії. Бразилія. Африка. Аргентина.

Тобто, будували русский мир, але жити хочуть поза межами цього омріяного русского мира. Цікаво!

Але продовжимо наш огляд. Для того, щоб зрозуміти, що буде далі, не треба бути аналітиком чи політологом, просто пройти усю війну та випити її до дна.

Як тільки ЗСУ підуть у контрнаступ, як тільки ОРДЛО нарешті отримає гарного ляпаса по військовим об’єктам, як тільки верхівка колаборантів ОРДЛО почує запах смажених російських портків та лаптів, на кордоні буде черга з бажаючих покинути ОРДЛО. Чи впустить їх росія, чи поставить заградотряди – це ще відкрите питання.

Донецьк та Луганськ – це Україна. Тобто, наша перемога – це вихід на наші кордони та звільнення усієї окупованої території. Це має розуміти зараз кожен пересічний громадянин України та рф.

Як буде відбуватися звільнення? Важке питання. Відповідь на нього знає лише наш Головнокомандувач. Але я знаю, як буде відступати рф. Вона зітре усі наразі ще цілі міста ОРДЛО у щебінь, пил, як це зробила з Бахмутом.

Я не вірю в те, що росіяни просто підуть, як пішли з Афгану. Хоча це був би розумний з їх боку крок, але ж… кремль та путін, пригожин та інші не можуть просто піти, бо забагато поставлено «на кон», обіцяно, анонсовано, задіяно. От анонсоване та обіцяне можна перебити пропагандою, це вже робили не раз. Пам’ятаєте «новоросію», про яку вже усі забули, бо ж з’явився наказ не згадувати? А от те, що задіяне, то вдарить сильно. Бо ж усі ці «ополченці», добровольці, гіркінці, пригоженці, сомалі, п’ятнашки, вагнера – вони ж не зрозуміють «ахрана атмена», вони спитають за загиблих товаришів, вони звикли воювати, грабувати, вони не зможуть зупинитися.

Тому у «самі підуть» я не вірю. Будуть бої, важкі, за кожен сантиметр Донбасу, який вже прокляли українці, які мають загиблих чи зниклих безвісті, бо розуміння, що війна йде не за Донбас, а щоб всю Україну не окупували, ще до усіх українців не прийшло.

Часто бачу, як обговорюють питання «що робити з ОРДЛинськими колаборантами» й самі переселенці-біженці й мешканці інших регіонів України. Критична більшість вірить у те, що «усі побіжать та ЗСУ зайдуть у пусті Донецьк та Луганськ». Ці люди вірять, що після звільнення зможуть повернутися у свої квартири, на свою роботу, у свої хати, і все буде, «як до війни».

Ні, друзі, не буде, не повернемося. Відступаючи, рф знищить там усе, разом зі своїми прибічниками, не жалкуючи. Бо вже розуміє, що біженці з ОРДЛО – її вороги, бо спитають і за «маленькую угольную швейцарию» і за «Киев за три дня».

Якщо рф не закриє кордони від ОРДЛО, то так, більшість тих, хто має на своїх руках кров українців – міліція, прокуратура, суди, чиновники – швидко втечуть, бо вже мають підготовлений грунт.

Ну, може ще хтось з вчителів та лікарів. Але здебільшого – ні. Бо саме ця верства вперто вважає, що вони «исполняли свой долг, просто работали, чтобы лечить и учить».

Якщо закриє, то…То тоді рф буде обстрілювати ОРДЛО з такою інтенсивністю, щоб прибрати усіх свідків її злочинів, що 2014-й на фоні усього цього, буде виглядати раєм.

Якщо у рф не вистачить ресурсу чи змоги зрівняти Донбас з землею, як це зроблено з Маріуполем, Бахмутом та іншими місцями, то ті, що там залишаться живі, хоч й будуть винуватити Україну, вважати її окупантом, але, здивую вас, швидко одягнуть вишиванки та будуть українською мовою кричати, що вони – жертви окупації, чекали тут Україну, вони герої.

Я це спостерігала у Станиці, Краматорську, Сєвєродонецьку.

Більша частина людей, що там залишаться жити на час звільнення, це будуть жінки, здебільшого пенсійного віку, молоді мамці з дітьми від бурятів, чеченів, астраханськіх «бізнесменів», бо ж чоловіків майже всіх знищено мобілізацією.

Будуть бігти в черги за гуманітарною допомогою від «гейропи», будуть вважати путіна та росію зрадниками, що кинула їх, будуть підлаштовуватися під Україну, боятися, сичати у спину чи, навпаки, посміхатися у вишиванці, як виживуть.

Як виживуть. Бо, знаючи поведінку країни-агресора, у мешканців ОРДЛО дуже малий шанс на виживання у разі відступу росіян. Достатньо подивитися на бетонні оборонні споруди, які зараз будують росіяни по території ОРДЛО, щоб зрозуміти, якої інтенсивності боїв тут чекають.

Партизанської війни во славу «республіки» не буде. Але намагання проштовхнути своїх проросійських депутатів у владу, буде. Бо надія на реванш тут буде жити ще років з 10-ть.

Політичні питання українізації Донецької та Луганської області, тобто прихід до влади після виборів проукраїнських партій та представників – це поки з зони фантастики. Бо на Донбасі не виховано таких, не зрощено, цей регіон ніколи не проголосує за будь-яку проєвропейську, проукраїнську партію, а в місцеві депутати підуть колаборанти, бо ж проукраїнських активістів вбито, або вони виїхали та не прагнуть повернутися в тригерний стан. Тому я – за військові адміністрації без виборів десь років на 5-ть.

Якщо рф, відступаючи, знищить усі міста в ОРДЛО, питання виборів та прихід до влади колаборантів відпаде, бо там буде пустош, яку відбудувати ми зможемо років через 20-ть, а чи воно буде необхідно нам, я не знаю. Скоріше за все, це буде військова буферна зона, бо ж скажений сусід від нас нікуди не дінеться.

Щодо питання «а что они нам сделают?», це рішення з компетенції ЗСУ, прокуратури та суду. Для цього в нас є «Миротворець» з базою даних.

Щодо питання «домой или в окупацию», відповідь на нього буде шукати кожен самостійно. Якщо додому, то додому, якщо в «окупацію», то не жалійтеся потім, бо українці теж знайшли за цей час відповіді на багато внутрішніх питань, наприклад, це – наша земля, бийся, а не бійся, Україна понад усе, на ображених воду возять, а нам своє робити. Ми будемо будувати на Луганщині та Донеччині Україну. Може навіть з чистого листа. Бо це – наша земля, а вона того варта!

Олена Степова

Вгору