Днями члени історико-топонімічній комісії Одеської міськради прийняли рішення про перейменування вулиці Генерала Бочарова на честь майстер-сержанта СБУ Владислава Бувалкіна. У березні 2014 року його мобілізували до Одеського загону Морської охорони. Його бойовий шлях був важким, а побратими згадують його з великою шаною.
Якою мужньою людиною був Владислав Бувалкін, на честь якого в Одесі перейменують вулицю яка поки носить ім’я радянського генерала Бочарова, розповіли у Держприкордонслужбі України, де воїн починав бойовий шлях.
Владіслав Бувалкін займався парашутним спортом та спортивною стрільбою і хотів мобілізуватися до війська вже у перші дні анексії Криму рашистами. Деякий час його не брали військкомати через відсутність досвіду армійської служби. Тим не менш у березні 2014 року Владислав став бійцем до Одеського загону Морської охорони. Кілька місяців старший матрос Бувалкін опановував морський фах на кораблі Морської охорони, навіть встиг взяти участь у міжнародних навчаннях «Сі Бриз». Але він постійно звертався до керівництва з проханням, аби його відправили на схід.
У червні 2014 року Владислав разом з іншими військовослужбовцями загону висунулися на схід України: у складі угрупування «Кордон» зведені підрозділи прикордонників боронили ввірену ділянку кордону, зокрема й пункт пропуску «Довжанський». Тоді агресор масовано, обстрілював прикордонні підрозділи, а «Довжанський» оточили озброєні вороги. Після 22-ох днів героїчної оборони українські воїни із боями проривали пекельне коло.
Усій країні відомий випадок, як Владислав Бувалкін врятував від знищення український прапор на «Довжанському», – розповідають прикордонники.
Бувалкін не був професійним снайпером, але вирішив обрати для себе саме снайперську справу. У зоні АТО, він знищив кількох ворожих снайперів, причому, декількох – з трофейної зброї. «Це справжній цимес – знищити ворога з його ж зброї», – казав Владислав після того вдалого «полювання». Його позивним був «Лєший».
Влад вирізнявся тим, що завжди був зосередженим та врівноваженим й буквально випромінював навколо себе спокій. Ці його риси були настільки сильними і яскравими, що часом, навіть у самих складних ситуаціях під час оточення, його спокійна і виважена реакція на події і мені додавала більшої впевненості у собі. Він був ніби джерелом цієї виваженості, спокою, та «холодної голови», яке багатьом оточуючим ретранслювало впевненість, – згадує воїна побратим-прикордонник на псевдо «Фантом».
Через рік після служби в лавах Морської охорони, у 2015 році Владислав Бувалкін перейшов на службу у спецпідрозділ Служби безпеки України. Брав участь у воєнних операціях в Авдіївці, Зайцевому, у Широкиному та в Пісках, що на Донеччині.
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну брав участь в обороні Київської області у складі диверсійно-розвідувальної групи, знищив ворожу БМП.
20 березня 2022 він здійснив вогневе ураження особового складу противника та ймовірного місця розташування ворожого штабу поблизу Макарова Бучанського району Київської області.
Повертаючись із завдання, військовослужбовці потрапили під танковий обстріл. Владислав Бувалкін загинув.
За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності української держави, справжній воїн Владислав Бувалкін став повним кавалером ордена «За мужність«. Також Президент України надав йому звання Героя України з відзначенням ордена «Золота Зірка« (посмертно).
Свою дружину Маргариту та наставника і друга Костянтина Оборіна Владислав просив у разі своєї загибелі в бою «стати чотирма стихіями – вогнем, землею, водою та повітрям».
Тому частину праху Маргарита поклала в карпатську землю, під молоді ялинки. 17 вересня минулого року, у день народження героя Костянтин Оборін, разом з дружиною та сином Владислава піднялися в одеське небо та розвіяли іншу частину праху над Одесою, морем та злітною смугою його рідного аероклубу.
