Святогірськ на Донеччині вже два роки як звільнений від росіян. Місто пережило наступ загарбників, авіаудари, руїни, катівню та голод. Так тривало близько трьох місяців, поки українські війська не деокупували місто.
5 червня 2022 року територія Святогірська, яка була розташована на лівому березі ріки Сіверський Донець, була окупована військами рф. Сили оборони України звільнили Святогірськ в ніч на 12 вересня 2022 року. Місто стало першим деокупованим у Донецькій області.
За понад три місяці окупації росіяни лишили по собі потрощені життя, руїни замість елітних будинків і зяючі чорні діри у багатоквартирних будинках. А у пансіонаті поблизу Святогірської Лаври СБУ викрила катівні, які облаштували окупанти. Там тримали місцевих, які підтримували Україну. Під час попереднього обшуку поліцейські знайшли предмети, які вказують на те, що людей нівечили та катували.
Святогірськ після окупації/ Фото «Вчасно»
Цим страшним подіям передував масштабний наступ росіян у 2022 році. Перші атаки загарбників на Святогірськ були здійснені на початку березня. Спогадами про окупацію та звільнення рідного міста із журналістам «Вчасно» поділився начальник Святогірської ВЦА Володимир Рибалкін.
«Перші підрозділи Національної гвардії у громаді з’явилися наприкінці лютого, це були бійці батальйону ім. Кульчицького, також були прикордонники й ЗСУ, а саме 81-ша бригада. Вони були основним кістяком, який обороняв Святогірську громаду», — розповідає Рибалкін.
Він пригадує, що перші авіаудари по місту росіяни здійснили 12 березня. Вони намагалися бити по мосту, також влучили на територію Свято-Успенської Святогірської лаври. Через кілька днів авіаудари повторилися.
«Основні штурмові дії розпочалися 1 червня. Близько шостої ранку зі сторони Лиманської громади, де переїзд Новоселівка, була спроба росіян штурмувати БМПхами та БТРами за підтримки піхоти, — пригадує Рибалкін. — Вони перевалилися через переїзд в населений пункт Ярова. Там були наші СПшки по 8−10 бійців, які відкочувалися назад, потім приймали бій і знову відкочувалися. На той час була така тактика, бо ми не мали потужної авіапідтримки, безпілотників. Були кілька градів, пушок, САУ і все».
За таких обставин Святогірськ протримався майже п’ять днів, з 1-го по 5 червня. Потім був підірваний міст через річку Сіверський Донець на ділянці Святогірськ-Тетянівка і ЗСУ та Нацгвардія відійшли та закріпилися на висотах гори Артема, де не давали ворогу далі форсувати річку.
«Росіяни захопили Святогірськ 5 червня, окупація тривала до 12 вересня. Офіційно у нас три населених пункти перебували в окупації - це Богородичне, Мазанівка і Святогірськ, — каже Рибалкін. — Під час окупації на території Святогірська залишилося приблизно 700 людей, а після деокупації було 550. Тобто орієнтовно 200 людей пішли разом зі російськими окупантами».
Святогірськ після окупації/ Фото «Вчасно»
«Всі люди, які лишилися, дуже схудли, бо не було ні логістики, ні провізії, ні води»
Начальник Святогірської ВЦА розповідає, що місто вдалося звільнити внаслідок Харківської операції. 11 вересня зранку був наказ бійцям штурмового підрозділу Національної гвардії батальйону ім. генерала Кульчицького перейти річку й закріпитися на березі ще окупованого Святогірська та почати деокупацію.
«Вже 12-го бійці звітували, що місто було звільнене. Деокупацію проводили пішим порядком через річку. Цей перехід був настільки раптовим, що окупанти розгубилися й втекли, — розповідає Рибалкін. — Після деокупації Святогірськ був понівечений уламками. Все було в осколках, навкруги повалені дерева, не було світла та мобільного зв’язку. Під час окупації росіяни взагалі не займалися гуманітарними питаннями, вони не надавали ніяких послуг населенню, єдине, що вони робили — це вивозили поранених. Всі люди, які лишилися, дуже схудли, бо не було ні логістики, ні провізії, ні води».
Святогірськ після окупації/ Фото «Вчасно»
За словами Рибалкіна, за місяць після окупації у Святогірську змогли відновити електроенергію та потроху налагоджувати життя. Нині в громаді проживає 2,9 тис. людей.
«Наразі у нас займаються розмінуванням полів, для того, щоб фермери могли працювати. Є мобільні станції, відновлено інтернет та зв’язок. Працюють банки, поштовий зв’язок, медицина, підприємства. По громаді ми маємо таку ж ситуацію крім одного Долинського старостату. Там всі населені пункти знищені внаслідок бойових дій — це Богородичне, Долина, Мазанівка, Краснопілля», — розповідає Володимир Рибалкін.
Разом з цим він повідомив, що місцеві люди отримують компенсації за пошкоджене житло, працюють й інші державні програми та адміністрування міста.
«Ми максимально допомагаємо людям не тільки евакуювати, а й надати нормальні умови життя для тих хто лишається тут», — додав Рибалкін.
Сьогодні другий рік поспіль згадують про події деокупації та вшановують загиблих, які виборювали свободу Святогірська й всієї Донеччини.
«На місці, де загинув наш герой батальйону Кульчицького з позивним „Китаєць“, ми вшанували пам’ять усіх, хто віддав життя за нашу свободу. Вічна пам’ять полеглим захисникам! Наша боротьба триває, і ми завжди пам’ятатимемо їхню мужність», — пише начальник Донецької ОВА Вадим Філашкін.
Фото: Вадим Філашкін
Фото: Вадим Філашкін
