У 2014-му році, я почала препарувати війну. Вірніше, людей. Бо війна це люди. Це люди мріють та йдуть вбивати за свої мрії інших людей, бо в них інші мрії. Війна це рішення людей. Ви скажете, ні, такого не може бути, бо ж війну починають країни, навіщо ж чіпати людей, люди ж не винні, це он, росія почала війну з нами, путін…
То хочу нагадати ось таким моралістам, що путін теж людина. Ну, як би ми не казали на нього, але ж він людина, яку народила людина. Й росіяни теж люди, й колаборанти, й заручники, й їх кати. Усі ми люди. Одні з них приймають рішення напасти на інших людей, тому що вважають, що…
Кожен вважає, що він чи його країна, представником якої він є, щось особисте, величне, що має право керувати життями інших людей чи країн. Ось так, наприклад, вихована критична більшість росіян «маю право на усе, бо я руський».
Це право вони доводять не тільки в Україні, а й по всьому світові, варто згадати, що це не перша агресивно-окупаційна війна росії з іншою країною.
То саме люди, що живуть на росії у критичній своїй більшості прийняли рішення підтримати путіна щодо знищення України. Саме люди, російські люди, взяли у руки автомати, скидають на нас бомби, наводять на нас ракети. Звісно ж, колись вони, ці люди, скажуть «мы не этого хотели – нас обманули» й почнуть усі злочини та провини складати на голову однієї людини, путіна, який, скоріш за все, на той час вже буде мертвий.
Ото, як у срср, коли помер сталін, то мільйони людей, сказали, що це він в усьому був винен, мовляв, тиран-диктатор-культ особистості, але саме ці люди, писали доноси, катували, розстрілювали, виконували усі вказівки, видавали страшні накази, охороняли у таборах інших людей, ґвалтували та грабували.
Усі злочини проти людей скоюють люди. Жодного разу жодна тварина не прийняла рішення пограбувати чиюсь хату, я маю на увазі хату людини. Чи вбити людину, щоб забрати її майно чи територію. А ось людина проти людини завжди скоює злочин. Це ще в Біблії написано (ох, як же люблять себе росіяни називати віруючими та православними), але історію про Каїна та Авеля, якось бажають не згадувати. А в ній все просто: людина вбила людину через заздрощі.
«Кто вам разрешил так красиво жить» – це має бути вписано у сучасну Біблію, як найяскравіший приклад заздрощів та ненависті людини до людини. Ледаря до працьовитого, п’янички до успішного трудяги, росіянина до українця. Тому війна для мене це не постріли й гармати, це люди, які вирішують, куди завдати постріл та по кому вдарити з гармати.
Ось, не відпускає трагедія Херсонської області. Скільки загиблих тварин та людей, зруйнованих хат, знищених гарних господарств, зламаних доль, знищених родів, сімей? Навряд чи колись дізнаємося правду, як й з загиблими у Маріуполі, де окупанти знищують навіть кладовища, де вони поховані. Хто їх вбив цих людей? Інші люди. Ті, хто приймав рішення про підрив, хто закладав вибухівку, хто виконав наказ. То злочин росії ніколи не буде злочином однієї людини, це колективний злочин, злочин країни та злочин кожного росіянина.
А скільки трагедій ми ще не знаємо. Про скільки не захотіли чути. Скільки злочинів та трагедій ми не дізнаємося, бо вбиті не можуть розповісти, хто їх вбив, викрав, катував. У 2014-му році я чула багато мрій людей. За кожну цю мрію ці люди готові були вбивати, частіше не самі, а руками інших людей. Більшість мрій була, як з копірки про срср: забрати у когось, щоб збагатіти, збагатіти, але щоб нічого не робити, вбити когось, щоб забрати собі чи вбити, щоб помститись, чи вбити, щоб реалізувати свою мрію.
Хтось мріяв про великі пенсії, як у росіян. Хтось про те, що йому путін дасть квартиру у москві. Хтось поїсти щось зроблене, як у срср, по ГОСТу. Хтось жити, як сусід, але щоб сусід зник й не дратував своїм життям. Хтось про сусідську хату чи город, хтось про чужий бізнес, щоб у нього такий був, хтось про бізнес без конкурентів. У кожного там була своя мрія, заради якої ця людина приймала рішення, йшла у ополченіє, підіймала зброю проти України.
Кожен злочин (вбивство, зґвалтування, викрадення) виправдовувався «это же враг народа, укроп, нацик, правосек, наводчик ВСУ». Кожен злочин виправдовувався «значит, было за что». Кожна людина знімала з себе маску доброчесності та реалізовувала свої мрії, як могла, звісно з під маскою доброчесності, бо критична більшість швидко пристосувала мораль під себе, зробивши вбивство інструментом для виконання мрій, покаранням, але не злочином. Хтось писав донос на сестру, брата, сусіда, колегу, партнера. Хтось тихо наймав росіян чи місцевих ополченців для реалізації своїх планів. Хтось робив це сам. Хтось вбивав одного, а хтось вбивав родинами.
Але окрім особистої мрії цю саму критичну більшість об’єднувала ще одна ідея фікс «мы хотим жить в мире, где все свои, русскоязычные, кто за россию и путина, и за ссср, чтобы все были одинаковые, без демократии, чтобы сильная рука у власти, как сталин был, чтобы защищал простих людей и уничтожал всяких там гейевропейцев».
Тому в ОРДЛО швидко зникали люди. Тому з ОРДЛО швидко виїхали усі, хто мав проукраїнську позицію чи просто розум. Звісно ж за 9 років життя в ОРДЛО зрештою сформувалась сильна критична більшість, яка відповідала усім вимогам часу. В ОРДЛО був утворений світ умовно своїх.
Тобто світ де «все свои, русскоязычные, кто за россию и путина, и за ссср, все были одинаковые, без демократии, сильная рука у власти, как сталин был». Тобто усі свої. Правда, у одних «своїх» для захисту були свої, а у інших свої. Тому за 9 років в ОРДЛО зникло й знищено ще більше людей. Що саме цікаво, то більшість злочинів проти мешканців ОРДЛО зчинили мешканці ОРДЛО. Тобто умовно свої, російськомовні, за-путіністи, за-сссрівці, проросійські. Свої вбивали своїх. Свої вбивали сусідів, щоб забрати їх майно. Свої вбивали родичів, щоб забрати у них собі майно. Колеги по роботі вбивали колег, щоб помститися чи забрати робоче місце для когось зі своїх. Друзі вбивали друзів. Коханка вбивала дружину коханця… Люди, які мріяли про смерть, сіяли цю смерть по усій своїй землі.
За 9 років окупації ОРДЛО спустошене. Хтось виїхав, а хтось став жертвою цього гетто, своїх людей. більшість тих, кого вбили в ОРДЛО, це люди, які теж підтримували руський мир, росію та путіна, теж мріяли про «назад в ссср». Я багато пишу саме про це, як в ОРДЛО люди знищували людей. Які злочини скоювали мешканці ОРДЛО відносно мешканців ОРДЛО. Насправді, там тисячі історій, від яких шкірою йдуть льодяні мурахи від жаху. Це викрадені й продані бандитам діти, яких викрадали заради помсти їх батькам. Це викрадені й зґвалтовані жінки, яких викрадали, щоб помститися чоловіку, чи щоб помститися жінці, яка колись вибрала «не того парня».
Перше, що з’явилося в ОРДЛО з приходом «руського миру» це були «подвалы». З ними з’явилися погрози, то при будь якому скандалі одразу сторони лякали одне одного «сей час позвоню своїм и тебя на подвал кинут». Усі в ОРДЛО знають, що таке «подвал» (підвал). Це катівня. Це може бути й не під землею, підвалом у прямому сенсі, це може бути будь яка будівля, в якій мешканці ОРДЛО влаштовували катівню. Тому погрози «позвоню в ополчение и тебя кинут на подвал» це свідомі погрози людей, які знають про що мова. Тобто людина знає, що зроблять з людиною, як що вона на неї поскаржиться своїм та свої люди відвезуть цю людину на підвал. Це буде катування, зґвалтування, приниження. Але це приносить задоволення критичної більшості мешканців ОРДЛО.
Спочатку «на подвал» забирали бізнесменів, тих, хто мав гроші, майно, гарні будинки. Потім «на подвал» забирали усіх, на кого писали доноси. Потім на підвал забирали усіх, кого ловили на вулиці. Потім… Біля кожного такого місця є умовні кладовища. Тобто траншеї, куди скидають трупи чи фрагменти та залишки тіл. Більшість катівень (підвалів) належать місцевим терористичним угрупованням. Тобто керуються вони місцевими жителями. Якщо когось затримує фсб рф, то ці люди вивозяться на росію, усі місцеві жителі, утримуються у «підвалах» ОРДЛО, так як вони не цікаві фсбшникам, бо це не політичні затримання.
Про підвали, звісно ж знають російські куратори ОРДЛО, але за 9 років жодного «зауваження» до місцевих колаборантів стосовно роботи катівень від російських кураторів не надходило. В ОРДЛО працює так званий суд, виконавча та пенітенціарна служби, СІЗо, та колонії. Але це для більш побутових питань. Дуже рідко тут засуджують за злочини військових. Особливо, якщо це військові місцеві чи з росії. Але все ж таки, випадки засудження росіян за злочини скоєні в ОРДЛО є, однак, це виключно російські добровольці, чи казаки, які приїхали в ОРДЛО самостійно, щоб приєднатися до якихось місцевих банд так званих ополченців.
Підвали, це інше. Тут немає закону. Тут закон катів, вертухаїв та смерті. Сюди запроторюють не по рішенню суду, просто за доносом, чи наводкою від когось. Це, якщо стосується місцевих мирних громадян. Але з часом, підвали почали застосовувати й для військових колаборантів ОРДЛО. Хтось покрав у частині продукти чи зброю, хтось дозволив собі питання до командирів, хтось висказав сумнів, щодо дій та цілей ОРДЛО чи росії.
За 9 років про катівні ОРДЛО написано багато. Є свідчення й політичних ув’язнених, які вижили та були обміняні в Україну. Й свідчення місцевих жителів, які вирвалися з цього гетто. Й навіть рішення судів чи прокуратури ОРДЛО, які припиняли діяльність тих терористичних банд, які не хотіли входити у так мовити офіційний склад армії «республік». Тобто це доведений факт.
Про страшну «Ізоляцію», намагалися розповідати навіть у Європі. Але, поки у ці катівні не прийдуть фотографи, міжнародні ЗМІ, та не будуть офіційні та публічні свідчення виживши жертв, та не пройде ексгумація отих страшних братських могил, навряд чи світ повірить у такі страшні речі.
Ну, в мирних частинах України теж у такі речі не дуже вірили, коли переселенці з окупованої частини Донбасу, намагалися розповідати про ті страшні злочини та речі, які відбуваються у ОРДЛО. Бо це дійсно настільки страшно, що психіка людини, нормальної людини, не може таке прийняти й повірити.
От зараз вже потрошки люди розуміють, що таке росіяни, та що реальність цієї війни дуже проста, росія буде воювати з нами до останнього українця. Тому у злочини, що коять росіяни вже потрошку вірять, бо значна частина України відчула на собі «братську любов». А ось про те, що в ОРДЛО більшість злочинів скоєна не росіянами. А мешканцями ОРДЛО проти мешканців ОРДЛО, поки вірять з трудом. Бо як це, там усі свої, як це так, свої вбивають своїх. Важко це аналізувати. Але що є, то є.
Однак, річ не про це. Я просто розповідаю, що за 9 років в ОРДЛО сформувалась страшна караюча система «підвал», система катувань, про яку знають усі мешканці ОРДЛО й у критичній більшості сприймають цей факт, як норма, й користуються ним, як нормою в регулюванні відносин. Ось це страшно.
Про катівні (підвали) знають й на росії, куратори з фсб. Здавалося б, заборони, покарай катів й отримай підтримку людей. Але, упс, люди ж не мають нічого проти цих катівень. Тому катівні працювали, нікому не заважали. Як-то кажуть на росії – «милые браняться, только тешаться», тобто у справи ОРДЛО по знищенню мешканців ОРДЛО ніхто з росії не ліз.
У 2022 році підвали-катівні знадобилися й росіянам. Їх почали розширювати, відкривати закриті, бо з’явився контингент, з яким треба було боротися. Це чоловіки ОРДЛО, яких треба було мобілізувати. Хто не хотів добровільно, на підвал забирали дружину чи дітей. При мобілізації «сомневающимся» надавали вибір «на підвал» чи «на фронт». Але це були рідкі випадки. Взагалі мобілізація в ОРДЛО пройшла спокійно й злагоджено, ніхто не відмовлявся, більшість навіть прийшла у військкомати добровільно, бо була сліпа віра у перемогу росії, тим паче у швидку. Тому до військкоматів йшло багато добровольців з місцевих мешканців ОРДЛО, бо мали надію, що воювати буде армія росії, а вони так «подай-принеси», а ось мрії про грабувати українські міста, мали усі.
Після «отрицательного наступления» росії, тобто отримання гарних пілюль від ЗСУ, з фронту почали тікати мобілізовані та російські військові. От тоді підвали знадобилися, як й досвід катів по катуванню людей. Нагадаю, що у «підвалах» катами працюють виключно мешканці ОРДЛО, у тому числі багато жінок.
Ну, а тепер пряма мова, без перекладу, щоб не казали, що це фейк:
«В лнр и днр продолжают существовать подвалы где пытают и издеваются над военнослужащими, как мобилизованными в республиках, так и военными из России. Там издеваются и морят голодом, пытают током и водой, топят, вешают, насилуют. Российских мобилизованных, отказавшихся воевать, пытают в нелегальном подвале для отказников в Зайцево. С редакцией группы «Свердловск в Законе» связались родные мобилизованных, которых удерживали в подвале в течение недели, а затем увезли в неизвестном направлении. «Над ними издевались и морили голодом, как именно, не уточнил, он еле разговаривает, измученный голос, хотя спортивный и здоровый человек был», — говорит один из родных солдат. Родственники отмечают, что с мобилизованными на данный момент связи нет. Родные ищут в республике и России юристов, адвокатов и правозащитников, готовых им помочь, пишут прошения путину и обращения в Генеральную прокуратуру россии. В прошлом году в подвале Зайцево удерживали около 300 российских мобилизованных, отказавшихся воевать в Украине. Там мужчинам угрожали, не кормили, называли «свиньями», не разрешали выходить в туалет, не давали мыться и не оказывали медицинскую помощь. Вот 15 основных мест, где удерживают российских военных за отказ воевать: 1. Зайцево, Донецкая область; 2. Село Завидне Бажання, Донецкая область; 3. Докучаевск, Донецкая область; 4. Перевальск, бывшая колония 15, Луганская область; 5. Рубежное, подвал в комендатуре, Луганская область; 6. Кременная, Луганская область; 7. Старомлинівка, Донецкая область; 8. Подвал в Старобельске Луганской области; 9. Заброшенные дома в Голубовке Луганской области; 10. Центр в Брянке Луганской области (функционировал летом). 11. Новотроицкое, Донецкая область, подвал работал летом. 12. Детский лагерь «Березка» в Макарово, Луганская область; 13. Амвросиевка, Донецкая область. 14. Боровое, Харьковская область, 15. колония 38, пос. Шахтерский, Свердловск (Должанск), Луганская область».
Дуже цікаво, то це «братські народи» з «братських республік» тепер катують росіян за відмову воювати проти України. От дійсно не відомі шляхи Господні. А я, грішним ділом, не повірили в інформацію, що заградотряди, які відстрелюють росіян та вагнерівців, які тікають з поля бою, складаються з ополченців ОРДЛО. Ти диви, прямо кар’єрне зростання у «народів Донбасу». Тобто знову ж таки, свої вбивають своїх, ось тобі й «руський мир».
Олена Степова для сайту ІС
