16 березня 2022 року російська армія завдала бомбового авіаційного удару по Драматичному театру в Маріуполі. За різними оцінками в будівлі та бомбосховищі театру перебувало від 800 до 1200 мирних людей: жінок, дітей, старців. І досі не відома точна цифра загиблих. Бомбардування маріупольського Драмтеатру вважається одним із найбільших злочинів російської армії початку повномасштабного вторгнення. Східний Варіант поспілкувався з маріупольчанкою Марією Кутняковою, яка була біля Драмтеатру, коли все сталося. Вона розказала, що пам’ятає
Ще одна цинічна сторона росіян — після бомбардування театру вони всіляко почали заперечувати свою вину. А в знищені будівлі та смерті цивільних звинуватили військовослужбовців «Азову». Східний Варіант пояснює, чому це брехня, та вчергове розкриває фейки росіян
«Кілька хвилин я не могла усвідомити, що театр розбомблений»
До повномасштабного вторгнення Марія Кутнякова була журналісткою та активною громадською діячкою в Маріуполі. Реалізовувала суспільні проєкти, грала в театрі, займалася культурною діяльністю.
Марія разом з мамою Галиною. Фото з особистої сторінки Марії у Facebook
Після 24 лютого 2022 року Марія, як і сотні тисяч інших маріупольців, опинилася в заблокованому російською армією місті. Без комунікацій, мобільного зв’язку, їжі та води.
Перші тижні Марія разом із мамою та сестрою провели в себе вдома в Центральному районі поруч з «1000 дрібниць». Але ситуація з кожним днем загострювалася. У певний момент їхні домівки почали сильно обстрілювати. Сусідній будинок напроти, згадує дівчина, через прильоти загорівся та вигорів вщент. У родини закінчилися запаси їжі та води. А лінія фронту міських боїв почала пролягати прямо у їхньому дворі. Тож родина вирішила перебратися ближче до центру міста, а саме — до Драматичного театру. Вранці 16 березня вони рушили зі своєї домівки туди.
«Ми знали, що в Драматичному театрі є сховище й що там є люди. Біля театру жив наш дядько й ми його час-від-часу провідували. І я проходила повз театр, бачила там велику кількість людей, зустрічала знайомих. Тому вирішили йти туди. Коли прийшли, побачили велику кількість людей. Це були не тільки ті, хто жили в театрі, а й ті, хто чекав евакуації. Адже до цього були повідомлення, що з 9 до 12 години з Драматичного театру буде евакуація людей. Зв’язку не було, люди десь це почули й передавали одне одному. І кожного ранку біля Драмтеатру збиралися люди, які чекали автобусів. Плюс до театру привозили воду, і там вишукувалися черги людей із бочками», — розповідає Марія Кутнякова.
Марія разом з сестрою Галиною та мамою Галиною. Фото з особистої сторінки Марії у Facebook
Збоку від театру була розташована польова кухня, де готували їжу для людей. Всередині будівлі Марія побачила дуже багато містян, які розміщувалися в кожному коридорі, кабінеті та гардеробних. Їхня родина підійшла до коменданта укриття, який записав їх у список тих, хто перебуває в театрі. Комендант пояснив їм правила, показав, де є вода, запропонував гарячий чай. Марія каже, що це був перший їхній гарячий напій за тиждень.
Після цього Марія разом із сусідкою, з якою вони разом прийшли до театру, знайшли для всіх місце розташування. Родина Кутнякових дізналася, що в театрі є медсестра. Сестра Марії погано себе почувала, тому їхня мама Галина повела її до медпункту. Сама ж Марія вирішила піти та провідати свого дядька.
«На той момент район нашого будинку та район театру були просто як небо й земля. У нашому дворі все було розбите, лежали тіла загиблих на землі, були могили. А в театрі було багато людей, усі говорили про евакуацію. І це так вплинуло на мене, що я відчула себе в безпеці. Я залишила в театрі всі свої речі: паспорт, телефон, гаманець. Нічого не взяла, легко вділася та пішла до дядька», — пригадує дівчина.
Супутникове зображення будівлі театру за два дні до бомбардування. Джерело: MAXAR (REUTERS)
Коли Марія йшла від дядька назад до театру, зі сторони моря почула гул літака. Вона сильно перелякалася і почула, що він десь скинув бомби, після чого полетів. Марія пішла до театру й побачила, що будівля вже була розбомблена. Кілька хвилин вона не могла усвідомити, що це сталося.
Театр після авіанальоту. Фото: Павло Кириленко у Facebook
Театр після авіанальоту. Фото: Павло Кириленко у Facebook
«Я побачила, що даху немає. Великий шматок даху валявся на дорозі. Бокові стіни випали — польову кухню, що була збоку, завалило. Абсолютно весь сквер був захаращений уламками та каменюками. Люди були в істериці. Вони кричали, вигукували чиїсь імена. Багато поранених було на вулиці, мабуть, їх сильно відкинуло вибуховою хвилею. Комусь уже надавали першу медичну допомогу. Я теж була в істериці. Я боялася за своїх рідних, адже вони були в театрі. Я бігла, як скажена, просто бігла туди, плакала, кричала. Рятувальних служб не було, зв’язку не було, допомоги не було», — пригадує Марія.
На щастя, дівчина возз’єдналася зі своєю мамою та сестрою. На момент авіаудару вони стояли в черзі до медпункту біля чорного входу театру. Після бомбардування їхнє приміщення завалило, вони опинилися в повній темряві. Пощастило, що з ними в черзі був чоловік, який знав план будівлі. Він допоміг вивести людей із того коридору через бомбосховище на вихід.
Пожежа після авіанальоту. Джерело: Amnesty International
Невдовзі після авіаудару, коли Марія вже возз’єдналася з мамою та сестрою, будівлю театру почали обстрілювати з артилерії. Усі люди в паніці побігли в різні напрямки. Марія з мамою та сестрою теж побігли. Коли все скінчилося, вони вирішили піти до будівлі камерної філармонії, що була неподалік.
Уламки з театру. Фото: Amnesty International
«У філармонії були й інші люди з театру. Ті, хто були у філармонії, були шоковані тим, що сталося. Чоловіки організувалися та пішли до театру допомагати людям. Через кілька годин вони повернулися та розказали, що допомогли кільком раненим та віднесли їх до лікарні. Вони розказали, що театр повністю вигорів. Там були ті, хто намагалися розбирати завали. Але без техніки це було неможливо. І навіть, якщо хтось залишився під завалами, то руками їх не розбереш. Це вони розказали», — розповідає Марія.
Згоріла будівля театру. Фото: t.me/polkazov
Ту ніч їхня родина провела у філармонії, яку ворог теж обстрілював з артилерії. Було дуже страшно. Наступного дня родина Кутнякових вийшла до села Мелекіне, що в 30 км від міста.
Фейк росіян: Драматичний театр у Маріуполі підірвали «азовців»
Через відсутність зв’язку перший час неможливо було передати інформацію про те, що дійсно сталося в Драмтеатрі. Марія Кутнякова розповідає, що в Мелекіне, де вже був зв’язок, вона почула в російських новинах, що начебто в Драмтеатрі не було людей, а підірвали будівлю військовослужбовці «Азову».
Ще одна новина була із цитуванням від українського політика Сергія Тарути, який повідомив, що «бомбосховище витримало. Завали почали розбирати, люди виходять живі».
Скріншот російських змі
«Мене це так розлютило! Я розповідала людям у Мелекіне, що це неправда, що ми з театру, що там дуже багато загиблих. А вони казали: «А от на радіо передають інше». Я була дуже зла!», — пригадує Марія.
І досі «офіційна» версія окупантів — це те, що Драмтеатр був «підірваний зсередини». У чому вони звинувачують військовослужбовців «Азову». Марія Кутнякова каже, що в той злощасний ранок не бачила жодного військовослужбовця біля театру.
Скріншот російських змі
Після трагедії російська пропаганда активно запустила інформаційну хвилю викривлення реальності про Драматичний театр. Ситуацію ускладнює те, що Маріуполь опинився в окупації росії. Доступ до місця трагедії мали «експерти днр». Вони дійшли висновку, що «слідів авіанальоту не було», а на місці знайшли тільки 14 загиблих.
Скріншот російських змі
Реальність: російська армія цинічно скинула бомби на будівлю, біля якої був надпис «ДІТИ»
Міжнародна правозахисна організація Amnesty International провела незалежне розслідування про руйнування Драмтеатру в Маріуполі. За результатами вони опублікували звіт «Діти: атака на Донецький обласний академічний драматичний театр у Маріуполі». Для розслідування експерти організації проаналізували свідчення тих, хто був там під час удару, а також вивчали супутникові знімки, дані радарів, фото- та відеоматеріали свідків та соціальних мереж, план театру.
Фото: Amnesty International
У ході розслідування Amnesty International дійшли висновку, що саме російська армія вдарила по маріупольському Драматичному театру в березні 2022 року. Вони відзначили, що це справжній воєнний злочин.
«Після місяців суворого розслідування, аналізу супутникових знімків та інтерв’ю з десятками свідків ми дійшли висновку, що удар був явним воєнним злочином, вчиненим російськими силами», — сказала Агнес Калламард, генеральний секретар Amnesty International.
Експерти організації побудували математичну модель детонації, яка знаходиться у відкритому доступі. Вони зробили висновок, що бомби, які скинули на театр, мали вагу 400–800 кг. Імовірніше, це були дві російські бомби вагою 500 кг. Найімовірнішими російськими літаками, які здійснили удар, є багатоцільові винищувачі Су-25, Су-30 або Су-34, які тоді базувалися на сусідніх російських аеродромах і часто «працювали» над півднем України.
13 квітня 2022 року експерти ОБСЄ заявили, що російські військові відповідають за бомбардування Маріупольського театру, назвавши це воєнним злочином.
Окупанти проводять розбір завалів театру. Фото: канал “Андрющенко Time” в Telegram
І досі невідома точна кількість людей, які загинули в театрі. Інформаційна агенція «Associated Press» провела власне розслідування і дійшла висновку, що внаслідок авіаудару могло загинути до 600 людей.
Після окупації Маріуполя російські загарбники розібрали завали зруйнованого театру. Загиблих було поховано під безіменними номерами в братській могилі в селищі Мангуш. Через це точну кількість жертв встановити буде неможливо навіть після деокупації. Певна кількість жертв могла бути похованою під завалами назавжди.
Навесні 2022 року в Драматичному театрі Маріуполя знаходилися мирні люди, які шукали порятунку від воєнних дій. Біля будівлі було написано «ДІТИ», щоби показати, що будівля є цивільним укриттям. Попри це російська армія здійснила бомбардування театру та вбила там приблизно 600 людей. А можливо й більше. Це справжній воєнний злочин російської федерації, винуватці якого повинні бути максимально покарані.
Пам’ятаємо тих, хто загинув у той день. Пам’ятаємо всіх, кого вбила росія…
