Чи кожен пес вміє лікувати: собаки-терапевти допомагають долати травми війни та повертають зір

Альона Сердюк, представниця Всеукраїнської асоціації каністерапії, психолог та каністерапевт від початку повномасштабного вторгнення працює з тими, хто евакуюється з зони бойових дій та допомагає у підготовці собак-терапевтів.

Як навчити пса-терапевта, а також про вірне служіння домашніх улюбленців людям Альона розповіла кореспонденту «Великого Києва».

Чимало з нас пам’ятає, як у дитинстві просили батьків купити хоча б маленьке щенятко. Бо собака уособлює дружбу та підтримку. Як тепер, у часи випробувань війною, вам вдається разом з собакою допомагати людям, і, в першу чергу, дітям?

З перших днів великої війни ми працюємо з дітьми та дорослими у Запоріжжі, яке тепер є містом-хабом по прийому біженців. 26 лютого, коли перші люди вийшли з евакуаційного автобуса, ми з собакою прийшли до них. Бо пес – це той, хто викликає посмішку у людей.

Тоді ж – почали надавати фахову терапію, тобто лікування з собакою. Розумієте, бувають просто активності з собаками, які ще не є каністерапією, але добре проведеним часом в присутності тварини. Як, наприклад, прийти в цирк, і подивитися на звірів – коли потім виходиш з цирку, в тебе гарний настрій, ти відволікся від чогось. Ми ж надаємо терапію, яка відбувається за участі спеціаліста, котрий знає, як це робити добре. Це може бути психолог чи психотерапевт, або фізіореабілітолог. І з ними – кінологічна команда. Тобто, кінолог зі своєю собакою.

Наші читачі – переважно кияни. І деяким з ним, вочевидь, буде цікаво дізнатися, а чи можна підготувати їхнього пса, щоб він став не просто домашньою радістю, а собакою-лікарем?

Щоб допомагати іншим українцям, застосовуючи метод каністерапії, до праці має бути готовим і пес, і його господар. Хазяїн, що проходить навчання, стає кінологом, який знає, як поводитися з собакою, а з ним працює спеціаліст – який розуміється, як вести процес терапії людини. Тільки тоді це можна назвати каністерапією. Для того, щоб підготувати собаку до роботи з дітьми чи дорослими, потрібно пройти тестування, і якщо він підходить для цієї роботи – пройти навчання. А після – скласти іспити, отримати сертифікат, який дасть змогу працювати і використовувати собаку в ділі.

Важко тварині пройти такий відбір на майбутнього пса-терапевта?

Існують певні професійні критерії відбору, ціла батарея тестів, яка дає змогу визначити, чи собака не є агресивним, чи соціалізований, чи здібний до навчання, чи контактний і бажає працювати з людьми (саме з іншими людьми, а не тільки з хазяїном), чи буде здатний працювати, витримувати навантаження, чи стійка у нього психіка, чи буде від цієї роботи в першу чергу задоволений собака. Адже ми в першу чергу говоримо про добробут тварини при взаємодії з людьми. Визначити усе це на перший погляд дуже складно. Тому що одна справа, коли собака задоволений і виконує певні вимоги чи команди від хазяїна, але може не бути таким же з іншими людьми. Остаточне визначення придатності собаки до такої роботи можна визначити тільки завдяки спеціальним тестам.

Як може власник визначити, що собака може мати необхідні здібності?

Скажімо, визначальним є вік – це має бути тварина не менше за 1,5 роки. Коли їй рік і 2 місяці, то вже можемо говорити, що можна почати навчати і готувати до роботи. По-друге – подивитися, як собака поводить себе в місті, в присутності великої кількості людей, чи не боїться, як реагує на звуки, на рух – спокійно чи збуджується, чи не лякливий. Це такі зовнішні ознаки.

В разі вдалої підготовки, яку допомогу може надавати така тварина людям під час війни?

Зараз метод каністерапії дуже дієвий та ефективний і при роботі з дітьми, які перенесли всі тягарі війни (як зняття стресу, тривожності, допомога з соціалізацією та адаптацією до нових умов, нормалізацією емоційного стану дитини), і також важлива робота з військовими, дорослими, які мають певні ознаки стресового розладу або постстресового розладу. Дуже широко можна використовувати. Сама навіть присутність собаки допомагає людині заспокоїтися. Собаки здавна були тотемними тваринами, які втілювали в своїй особі ознаки вірності, доброти, дружелюбності. Недарма кажуть, що собака – це член родини. Це вірність, це друг. Просто сама присутність пса на занятті вже допомагає людині налаштуватися на заспокоєння, довіру, впевненість в тому, що тут безпечно та доброзичливо.

Як на практиці відбувається така допомога?

Для занять, які проводяться за допомогою собак, є певні програми і завдання. Спеціаліст, навчений методам каністерапії, про них знає. Це можуть бути групові заняття з дорослими у мовленєвій терапії, або групові, індивідуальні, різні заняття. Під час вправ з дітьми собака виступає в ролі мотиватора, стимулює, підвищує настрій. Він може приймати участь у заняттях для реабілітації людей, які мають поранення, для емоційного, психічного та психологічного відновлення. Це дуже відповідально. Тому ідучи на навчання, слід розуміти, що працювати згодом вдається не всім. Так склалося, що з 10-ти кінологічних команд «власник + собака», які були відібрані та пройшли навчання, працюють 1-2 кінологічні команди. Тому що це дуже велике навантаження. Як на собаку, так і на власника. Велика кропітка робота, до якої готові далеко не всі.

Чи може собака втомитися від такого служіння людям?

Може. Тому постійно треба приділяти увагу його здоров’ю, фізичному стану. Щоб було збалансованим навантаження, щоб у нього було достатньо рухової активності, можливості емоційно розвантажуватися. В каністерапії працювати з собакою потрібно постійно, і постійно треба чомусь новому навчатися. Або з часом припиняти роботу.

Коли тільки починала входити на територію України каністерапія, це було дуже модно, дуже ново, і думали: «В мене є собака, він класний, я буду займатися каністерапією». Але коли люди починають працювати, вони усвідомлюють, що справа не з простих. Наприклад, не кожен власник навіть найбільш тренованого пса, може працювати з дітьми, які мають певні особливості розвитку – емоційного чи фізичного, психічного. Не всі можуть достатньо часу приділяти саме цій справі. Бо це не просто модна течія у психосоціальній підтримці.

Нині багато наших військових показують відео з фронту з тваринами, які залишилися там – собаками, кішками, сільськими тваринами. Звичайно, це не є курс терапії, яким Ви безпосередньо займаєтеся, однак як ці випадково знайдені звірі служать воїнам?

Навіть просто присутність собаки допомагає заспокоїтися, розслабитися. Хлопцям на фронті дуже допомагають тварини. Вони беруть до рук котиків, підбирають собак, залишають їх у своєму місці розташування, годують. Тому що тварина дає емоційну розрядку, допомагає зберегти в собі людяність ось цим нашим хлопцям, яким доводиться, будемо відвертими, бачити смерті, бути учасниками складного процесу. Тому аби залишитися внутрішньо людиною, вони тягнуться до тварин. Це створює відчуття дому, теплоти. Чому ми кажемо, що собака – член родини? – Бо з дому йде таке тепло – безумовне прийняття тебе як особистості та відчуття тепла. Тому і на фронті бачимо численні приклади вдячності і любові, тепла – від тварини до людини.

Нагадаємо, «ВК» розповідав про поліцейську-кінолога із собаками, яка відвідувала дітей військових. А ще неймовірну історію про жительку Ірпеня, яка евакуювалася до Києва разом із 24 собаками.