Дмитро Бирченко — військовослужбовець з міста Вилкове Ізмаїльського району. Хлопець за власним бажанням покинув морську справу і мобілізувався до лав Державної прикордонної служби. Чому вирішив залишити мирну професію та піти служити, і як на це відреагувала родина — захисник розповів для Суспільного, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
34-річний Дмитро мобілізувався три місяці тому. Хлопець розповів, що ніхто з рідних — ні сестра, ні мати — про його рішення не знав.
«Я просто прийшов уже в формі і поставив їх перед фактом. Мати, звичайно, злякалася. Але я в себе вдома, це моя область, мій дім, який я маю захищати. Зараз мати вже заспокоїлась», — розповідає Дмитро.
Нині військовослужбовець проходить початкову підготовку в Ізмаїлі. Про свій вибір, каже, не жалкує.
«Ми тут проходимо польові навчання, тактичну медицину, відпрацьовуємо, як рити окопи, правильно стріляти з різних положень. Також військову топографію проходимо, інженерну підготовку, нам розповідають як мінувати, розмінувати. Все це дуже цікаво, але, звісно, мало часу», — ділиться захисник.
У місті Вилкове Дмитро народився, виріс і закінчив школу. Паралельно ходив до музичної школи, закінчив клас з акордеона та займався вокалом. Після випуску зі школи вступив до Одеського національного морського університету, провчився там п’ять років, закінчив магістратуру з відзнакою. Зізнається, що йти в рейси не хотів до останнього:
«Воно тільки здається, що там все гарно і чудово, але по суті ти як у в’язниці знаходишся, в якій просто добре платять. Я спочатку починав з торговельного флоту, на балкерах, суховантажах. автомобілевозах. Потім мені запропонували піти до офшору. Там все чудово, гарні зарплати, але були постійні ризики».
Також додав, що коли був час між рейсами, займався спортом – дуже любить бокс, та навіть брав участь у змаганнях. Крім цього, полюбляє музику та гру на фортепіано:
«Я себе знайшов у грі на фортепіано. У мене вдома був акордеон ще з дитинства. На ньому давно ніхто не грав і я вирішив занести його в музичну школу. Я туди прийшов, поспілкувався з вчительками своїми, які мені в дитинстві викладали, і щось мені так захотілося спробувати себе на фортепіано», — сказав Дмитро.
Для себе він твердо вирішив, що хоче служити і приносити користь країні. Тому прийшов на заставу в місто Вилкове й обрав свій напрямок. Повертатися до морської справи не збирається:
«Всі мої знайомі моряки поїхали за кордон. Хто до війни виїхав, хто уже після. Якими тільки шляхами вони не виїжджали, мені теж дуже багато разів пропонували знову в рейси. Казали, що ти скажений Діма, що в тебе не все в порядку з головою. Ну нічого страшного. Я кажу, я у себе вдома, чому я маю когось боятися», — поділився військовий.
Також він наголосив на необхідності того, аби кожен робив свій вклад у Перемогу, бо тільки так можна її наблизити. А сам визначився – буде служити далі:
«Я вже вирішив, що буду служити далі. Поки мені це цікаво, що буде потім не знаю. Я раніше планував на майбутнє, на початку війни перестав це робити. Тому що ніхто не знає, що буде завтра», — каже Дмитро.
