Я навіть вже не знаю, як реагувати на новини з ОРДЛО. Емпатії давно щезли. Розтаяли, випалені ще тоді 1 березня 2014-го року, коли у місті підняли триколор та почали скандувати «Донбас-росія». Намагалась якось достукатися. Повернути людей на шлях розумності чи просто самозбереження. Потім просто фіксувала війну, зради, злочини. Напевне так патологоанатом фіксує причини смерті, коли робить розтин тіла. Холоднокровно та виважено, відсторонено, просто фіксація: це знищено, це викрадено, це вбито, це зґвалтовано…
9 років війни. За цей час навіть особистий біль став якимось звичним явищем, на яке просто не звертаєш уваги. Це, як жити з хронічною хворобою, ти просто усвідомлюєш, звикаєш, механічно та звично приймаєш пігулки, вчишся з цим жити.
Напевне саме так я відношусь до окупації екс-рідного міста, втрату екс-друзів, екс-рідні, екс-колег. Це сприймаєш, як хворобу й вперто чекаєш на операцію по знищенню цієї надоїдливої болючої «плями».
Але все одно я продовжу. Фіксувати усе, що там відбувається, немов веду історію хвороби, щоб не проґавити якісь страшні зміни чи навпаки, дочекатися позитивної динаміки лікування.
Але, на жаль, новини поки свідчать про те, що «хвороба» вже пускає «корні» та утворює «метастази».
Я вже писала про те, що ОРДЛО перетворюється у «бурятську народну республіку». Пишу про це регулярно, бо ж оце й є «метастази».
Отруївши пропагандою людей на Донбасі, росія пускає там «коріння» та утворює «метастази» для повного знищення тут того, що хоч якось нагадує Україну чи просто довоєнні часи.
В ОРДЛО все менше корінного населення. Я маю на увазі під словом «корінне» це все ж таки тих, хто народився там та прожив більшість чи все життя так само, як й їх батьки.
Можна довго сперечатися щодо корінного населення, бо ж ми розуміємо, що більшість там все ж таки завезена чи приїхала під час розбудови Донбасу у період з 37 по 70 роки. Але, як вже так сталося, то ці люди там прижилися, народили дітей, які народили онуків, то зрештою, як би там не було, але на 2014-й рік, ми мали стале умовно корінне населення Сходу України, яке там жило поколіннями.
Ось критична більшість цього самого населення у 2014-му році стала фундаментом війни та опорою путіна у планах захоплення Сходу України. Саме ці люди, самі того не розуміючи захотіли «домой в россию». Саме ці люди стали колаборантами й навіть більше, пішли воювати на боці росії проти України.
Підкреслю, не усі. Критична більшість ніяк не може бути «усі там».
Кожен з тих, хто кричав «Донбасс это россия», «путин введи», мріяв про своє особисте. Кожен з тих, хто будував «республіку» мав свої особисті цілі. Хтось жадав велику пенсію, хтось помсти, хтось «справедливого» рішення суду на його користь, хтось хотів квартиру у москві, а хтось марив безкоштовними світлом та газом, яке обов’язково, на його думку, мав дати йому особисто путні.
Було багато розмов й то інвестиції з росії, й «тут будет город-сад», й про те, кому й що «путин обязательно даст нам», а ще більше про те, як будуть забирати у багатих та роздавати їм, бідним.
Політичні, як можна назвати увесь той треш, що несли росіяни, питання були дво- або навіть тьох- рядні, тобто не стояли у червоному куті мрій та очікувань соціуму. На першому місці були особисті мрії та очікування, реалізувати які критична більшість мешканців Донбасу хотіла за допомогою росії.
Що ж, людей можна зрозуміти, будь де й будь яка критична більшість завжди хоче стати царицею морською, спіймати золоту рибку та отримати чарівну пляшку з джином. Тому я особисті сподівання критичної маси мешканців Донбасу ще якось можу зрозуміти, мріяли про особисті блага. Так й запишемо.
Але ось чи мріяли ці люди про те, що відбувається на Донбасі зараз? Чи хотіли цього?
Навряд чи вони зможуть відповісти, бо, нагадаю, корінного населення ОРДЛО, яке там мешкало на початок війни, майже не залишилось.
Одні виїхали, хто в Україну, хто в Європу, хто на росію. Кожен обрав свій шлях. Виїжджали спочатку проукраїнські, а потім, за 9 років війни, з ОРДЛО виїжджали навіть його прихильники та апологети росії та путіна. Ось так, як-то там «будували, будували», а те що набудували не сподобалося.
Ті ж, хто залишився, просто загинули. Пияцтво через соціальні негаразди, наркоманія, мобілізація чи самостійний вибір піти воювати у «ополченіє», відсутність медичної допомоги, якісних ліків, потім ще й «вакцина» «супутник», яку випробували на мешканцях ОРДЛО окупанти. Сюди додайте ще й кримінальні злочини: зґвалтування, викрадення, вбивства та ДТП, аварії на виробництвах.
Смертність в ОРДЛО просто шокуюча. Однак, місце мешканців ОРДЛО займають буряти, тивинці та інші народності з росії.
Їх вже настільки багато, що ті, хто ще залишився жити в ОРДЛО з місцевих мешканців, почали називати «лнр» «бурятская народная республіка».
Новини з ОРДЛО цитата без перекладу: «В ЛНР в этом году переехало более 100 тысяч иммигрантов таджиков, тувинцев и бурятов. Некоторые иммигранты приехали с семьями и подали на гражданство. Сегодня статистика показывает, что иммигрантам платят больше чем местным жителям – причина ? Местное начисление постепенно должно выезжать из республики для поиска лучшей жизни и работы в россии, а за 10 лет в республику заселят мигрантами, которые обзаведутся семьями и будет как в Ростове, Краснодаре и во многих других городах в школах и садиках не будет не одного русского ребенка».
На роботу в ОРДЛО на керівні посади, в міліцію, податкову, у держустанови беруть виключно «понаехавших».
Понаїхавші подають на отримання громадянства «республік», що вже смішно. Бо ж при звільнені цих територій, усі ці документи будуть анульовані. Чи ні?
Як вигнати тих, хто вже на Луганщині та Донеччині живе «па дамашнему», вважає нерухомість свою, бо ж сплатив та оформив.
Отримати «громадянство» «республік» швидко, тому сюди масово їдуть ті мігранти, які не можуть отримати громадянство росії. Отримавши «громадянство республік» вони мають за намір потім оформити громадянство росії по спрощеній процедурі.
Мігрантів тут настільки багато, що вже люди не донбаської національності мешканці кожної п’ятої квартири.
Місцеві жінки, – здебільшого вдови чи дівчата, що виросли тут за часи війни, – з радістю народжують від «асвабадителей», тому тут вже багато дітей змішаної крові. «Реєструються» шлюби. «Реєструються» угоди щодо нерухомості.
Вчорашні «понаїхавши» вже правлять «бал» в ОРДЛО, встановлюють свої порядки, релігію, життя.
В школи привозять літературу з Тиви, Бурятії. Чиновники та управлінці з Тиви та Бурятії встановлюють в ОРДЛО свої закони та порядки. Вже місцеве населення ОРДЛО фактично залежно від оцих «хазяїв» життя. Бо ж їх все більше, й росія усіляк підтримує мігрантів, заохочує матеріально переїжджати в ОРДЛО.
Може скластися така ситуація, що на момент звільнення Донбасу тут буде 90% тувинців, таджиків та бурятів, які будуть кричати, що Україна їх вбиває, їх, корінних мешканців Донбасу, рускоязичноє населення.
Новини з ОРДЛО без перекладу: «Из-за тяжелой ситуации с продовольствием в ЛНР в г. Свердловск завезли около 10 тон гуманитарного продовольственного груза из республики Тыва. Предприятия обеспечивавшие жизнедеятельность всей Луганской обл закрылись или вывезены в россию таким образом ситуация с продовольствием в ЛНР ухудшается. Обеспечивать нашу Луганскую область заставили самым нищим регионам России Тыва и Бурятия. Из наших городов вывозят предприятия, заводы и цеха, а взамен крупы, консервы и тувинскую литературу».
Боже, а як радіють місцеві (поки що живі та місцеві) мешканці ОРДЛО – «беспатно поедим, молодцы братья-буряты, помагают». Це знову той самий прояв меншовартості, який усі роки срсрії вбивали у голови людям. Саме тому в ОРДЛО усе, що йде з росії сприймають з любов’ю та повагою.
До тувинців, таджиків та бурятів в ОРДЛО спочатку ставилися з повагою, намагалися допомогти, розмовляли жестами, як ото з туземцями, допомагали. Коли в квартиру заїжджала родина, то сусіди щось дарували, пригощали смаколиками. Потім почалися скандали. Бо увагу сприймали, як «низка раса несе дари вищій расі», то почали вимагати прибирання у квартира, безкоштовне обслуговування, готування й навіть сексуальні послуги.
Тихіше за усіх ведуть себе родини таджиків. Можливо тому, що серед них немає військових. Лише будівельники, комунальні працівники. От зараз вже заїжджають жінки, які будуть в ОРДЛО працювати вчителями, лікарями. Нагліше за усіх це ось тивинці та буряти.
Й ось хочу спитати «нарід Донбасу»: а ви саме за це «голосували» на «референдумі», саме за це вбивали, саме за це воюєте? Колись ви кричали щось про «гордый Донбас, не станет на колени», а зараз ще й хвостом підвилюєте, коли тивинці та буряти годують вас з руки та займають ваше місце під сонцем.
Скільки часу залишилося у «народу Донбасу»? Бо ж оці понаїхавши будуть приймати участь у «виборах», встановлювати свої закони, порядки, а згодом, назвуть себе корінними мешканцями.
Ось так заселяла колись росія землі, які виморила голодом та катуванням, тобто українські землі. Зараз друг серія «вас тут не жило», яку програють росіяни в ОРДЛО. Бо не зроблені висновки, бо ворог не знешкоджений. Він перечекав та знову продовжує нас вбивати. Й знову ті ж самі методи, просто бачать це ті, хто добре знає історію.
Що ж, мешканці ОРДЛО не бачать загрози в тому, що їх території заселяють тивинці, таджики, дагестанці, буряти та ніші народності, які жили в більш поганих умовах, то будуть битися за отриману можливість жити у кращому світі, тепла українських степів, ланів та у комфорті вибудованих українцями хат.
Чим більше в ОРДЛО буде тивинсько-бурятських «корінних» мешканців. Тим легше росії буде маніпулювати цим контингентом та влаштовувати шоу з «корінним народом» , тим менше шансів вижити у мешканців ОРДЛО, ну, як би вам цього не хотілося, але я вперто назву їх українцями, бо ж вони за законодавством громадяни України, ми ж не визнаємо «паспорт» «республіки» та окупаційні документи. Ось це в ОРДЛО поки не розуміють, й як миша, біжать у пащу змії, радісно бурмочучи мантру про «адин нарот» та «братья».
Олена Степова, для ІС
