Миколу Скурідіна знають чимало сєвєродончан. Чоловік популяризував в місті велорух, власним прикладом пропагував здоровий спосіб життя. Одне з його хобі — фотографія. Жодного міського заходу не відбувалось без пана Миколи: чоловік у фотографіях фіксував визначні події міста та його буденне життя.
Історія сєвєродончанина про здолання «синдрому вцілілого» / фото: архів Миколи Скурідіна
У Сєвєродонецьку чоловік залишався досить довго, проте прийняв рішення виїхати із зони бойових дій, аби не заважати військовим вибивати рашистів з української землі, повідомляє «Вчасно».
«До Дніпра я переїхав із сином. Наші з ним жінки у Європі, виїхали потягом. Дніпро прийняв нас гостинно. Перші тижні було незручно, бо ми жили у досить комфортних умовах. Це називають «синдромом вцілілого». У Сєвєродонецьку ми допомагали військовим під звуки ворожої артилерії, а тут – тиша та спокій. Було незвично, що ти нічого не робиш, а там воюють наші хлопці», — ділиться чоловік.
Аби подолати докори сумління, у Дніпрі знайшов собі зайняття. Як і до повномасштабного вторгнення, волонтерить — плете маскувальні сітки для наших військових. До дніпровських «павучків» разом зі Скурідіним доєднались і інші сєвєродончани. Землякам, які виїхали з зони бойових дій, але досі не можуть взяти себе в руки через депресію, радить ці руки зайняти справою.
«Головне — ти живий. Завжди попереду буде краще. Потрібно поставити собі мету, бо відчай та сльози не допоможуть. Потрібно прийняти те, що сталось і рухатись далі, бо майбутнє залежить саме від них», — каже чоловік.
Моніторити фото та відео пан Микола припинив давно. По-перше, вважає, це нічого не змінить. По-друге, дізнатись, що сьогодні його будинок цілий не означає, що так залишиться через годину чи тиждень. Проте про повернення додому каже впевнено.
«Багато там руйнувань, але я чомусь впевнений, що зможемо все відбудувати. По-перше, я думаю, що іноземні друзі нам допоможуть, а, по-друге, з росії всі репарації та контрибуції за допомогою західних банків ми зможемо забрати. росію не будуть питати, чи згодні вони. Просто відберуть», — ділиться роздумами пан Микола.
