Тренування, філії в польських містах і добровольці в Україні — журналісти зібрали білоруські силові ініціативи, які з’явилися після 2020 року і які в «потрібний момент» обіцяють допомогти звільнити Білорусь від диктатури, а військовий експерт Олександр Коваленко оцінив шанси цих підрозділів на успіх.
Полк імені Кастуся Калиновського
Полк імені Кастуся Калиновського (колишній батальйон Калиновського) – об’єднання білорусів-добровольців у складі Збройних Сил України, створене у березні 2022 року. Кістяком підрозділу стали білоруси, які з 2014 року захищали Україну у війні з Росією.
Скільки людей входить до полку, точно невідомо, але різних українських військових експертів говорять про 800-1000 бійців.
«Добровольці Полку Калиновського вважають Росію спільним ворогом Білорусі та України. Звільнення України від російських окупантів неминуче призведе до ослаблення та, сподіваємося, початку краху путінського режиму. Це дозволить поставити крапку в історії існування режиму Лукашенка у Білорусі. Це місія Полку Калиновського: “Звільнення Білорусі через визволення України”», — вказано у маніфесті Полку Калиновського.
— Подібні підрозділи, на відміну від середньостатистичного підрозділу білоруської армії, мають бойовий досвід. Якщо порівнювати за професійними можливостями, за знанням ведення бойових дій з ворогом, який тебе перевершує кількісно і навіть технічно, то, звісно ж, у бійців Калиновського полку набагато більше перспектив у протистоянні, ніж у білоруської армії в порівнянні, — вважає військовий і політичний. оглядач групи "Інформаційний опір", експерт Українського центру дослідження проблем безпеки імені Дмитра Тимчука Олександр Коваленко.
Полк Калиновського заявляв , що збирається висувати власних політичних представників, а також заснувати нову Раду безпеки разом із опозиційним політиком Зеноном Позняком.
Бійці дають обітницю на вірність Білорусі та хочуть звільняти Білорусь «через звільнення України», але підкоряються ЗСУ. 23 травня Полк Каліновського оголосив про створення резерву на території Євросоюзу.
— Я не сумніваюся, що у них виникне прагнення повернутися на батьківщину та зайнятися поваленням тоталітарного режиму Олександра Лукашенка. Але є дуже важливий чинник – це підтримка серед населення. Без підтримки населення, без протестних настроїв і руху, лише силовими методами, ресурсом тільки цих підрозділів не обійтися. А я нагадаю, що у 2020 році найбільшою помилкою протестного руху було те, що він відкинув шлях, ідентичний шляху Майдану. Це безглуздо, коли ти борешся проти тоталітарного режиму, якого абсолютно не зупиняє вбивство членів опозиції, вбивство журналістів, вбивство інакодумців загалом. Як можна такий режим скинути, не проливаючи кров? — розмірковує Коваленко.
Ілюстрація: Майкл Скарн / Медіазон
Полк «Пагоня», штурмовики та «Другий легіон»
30 березня 2022 року політичний активіст Вадим Прокоп’єв оголосив про початок формування білоруського полку «Пагоня». Це військове формування існує у складі Міжнародного легіону Збройних Сил України
«Пагоня» створена за ініціативою білоруських офіцерів «для захисту незалежності та територіальної цілісності України, а також з метою створення основи для нової професійної білоруської армії».
У полк приймають чоловіків віком від 20 до 40 років. Рекрутинговий центр знаходиться у Варшаві, там відбувається попередній відбір. Інструктори – білоруси та українці. Також відомо, що одним із інструкторів є американець Метью Паркер, який навчає бійців міжнародного легіону територіальної оборони України.
Полк організовували Валерій Сахащик та Вадим Прокоп’єв, який пізніше приєднався до команди Сахащика у Кабінеті. Полк підкоряється не Кабінету Тихановській, а ЗСУ: бійці дають присягу на вірність українському народу, але потім хочуть боротися із режимом Лукашенка. Скільки людей у полку, невідомо.
Олександр Коваленко впевнений, що після завершення війни в Україні ці два підрозділи матимуть змогу від’єднатися від ЗСУ та увійти на територію Білорусі через український кордон.
— Просто громадяни Білорусі повертаються на свою територію з території України. Що тут таке? Ось тут у нас нещодавно громадяни Російської Федерації вирішили повернутися до себе додому до Білгородської області.
Нещодавно Валерій Сахащик повідомив , що у складі ЗСУ з’явилася білоруська десантно-штурмова рота.
«Технічна оснащеність хороша, вже другий місяць виконуємо бойові завдання. Я думаю, що цілком нормально у нас виходить», – повідомив Сахащик.
Він додав, що інформація щодо створення цієї групи не поширювалася. Підрозділ складається лише з білорусів, але немає відомостей, коли і де відбирали бійців у цей підрозділ, і чи збираються рекрутувати ще когось.
Цукор входить до складу десантно-штурмової роти і зараз виконує бойові завдання на Донбасі.
До виконання своїх бойових завдань Сахащик причетний до створення ще одного підрозділу у складі української армії — «Другого легіону». Ця військова частина почала формуватися взимку після зустрічі Сахащика з головнокомандувачем української армії Валерієм Залужним.
У структуру хочуть набрати кілька сотень воїнів із спеціальностями — інженерів, снайперів, мінометників. Сюди вже перейшли деякі колишні калинівці та добровольці полку «Пагоня».
Хоругві BYPOL
Хоругві - так у ХV-XVIII століттях так називали і військові загони. Об’єднання колишніх силовиків BYPOL вирішило запозичити назву для спортивно-культурних клубів білоруської діаспори.
«Хоругви — це об’єднання білорусів, які можуть збиратися разом та відчувати плече одне одного. Це збір однодумців, — пояснив представник Об’єднаного перехідного кабінету Олександр Азаров під час зустрічі Світлани Тихановської із діаспорою. — Вже близько місяця ми цією справою займаємося, виїжджали до Гданська, до Білостока, де створювали їх».
Хоругві об’єднують білорусів, які хочуть повернутися на батьківщину «у той момент, коли вони будуть там потрібні» для участі у «спеціальних операціях, які ми заплановані».
BYPOL не приховують, що й сучасні корогви покликані стати частиною ополчення, а точніше за їх план «Перамога» , мета якого — повалення режиму Олександра Лукашенка.
«Завданням хоругв є об’єднання білорусів для занять фізичною, тактичною та іншими видами спеціальної підготовки з метою активної участі у відновленні законності у Білорусі. У Хоругві можуть вступити всі бажаючі білоруси, найбільш підготовлені з них пройдуть анкетування, верифікацію та поліграф для подальшого продовження навчання та участі у плані “Перемога”», - писав BYPOL під час створення Гданської хоругви.
Хоругві BYPOL активно створюються і в інших містах. Представник Познаньської корогви розповів «Медіазоні», що головна мета цих формувань після «звільнення» Білорусі — підтримка правопорядку в країні.
«Наша основна мета — готувати людей, щоб збільшити їх шанси на виживання при можливих боєсутикненнях на території Білорусі, і потім зберігати порядок. Бо сам знаєш, що може початися: і самосуд, і грабяжі, і інші неліцаприятні справи», — розповів учасник хоругви, який побажав залишитися анонімним.
«Паспаліте рушання»
Про створення спортивно-освітньої організації «Паспаліта рушання» восени оголосив Валерій Сахащик.
«Паспаліта Рушіння має виразну теритаріальну структуру. Основною теритаріальною одиницею Рушення є Харугва. Яна отримує назву па назві міста розміщення (наприклад, Віленська хоругва) ці країни. Шкірна хоругва діяє в суворій відповідності до законів країни перебування і декларує прозрачність своєї діяльності в відношенні та державних органів відповідних країн», — йдеться у прес-релізі про створення організації.
Засновники організації заявляють, що вони не конкурують із існуючими білоруськими організаціями, які борються за свободу. Тобто хоругви BYPOL та хоругви «Паспалітага рушання» мають мало спільного.
Мета «Паспалітага рушання» – об’єднати та доповнити існуючі організації. Творці хочуть навчати переважно молодих людей, не тільки білорусів, а й волонтерів з інших країн. І тих, хто хоче воювати проти Росії у складі українських Збройних сил, і тих, хто хоче бути готовим воювати за вільну Білорусь.
Сьогодні «Паспаліта рушання» має філії у Варшаві, Гданську, Вроцлаві, Білостоку, Лодзі, Познані, Вільнюсі та Каунасі. Пройшовши навчання у хоругві, охочі можуть вирушити на військову війну до України у складі полку Калиновського.
Ілюстрація: Майкл Скарн / Медіазон
Рух «Супраців»
Рух Супраців — проект, представником якого є Дмитро Щигельський. До проекту входять «Кіберпартизани», групи «Дружини народної самооборони» та «Бусла ляцяць».
У Маніфесті руху йдеться , що їхня мета — це збереження незалежності, суверенітету та територіальної цілісності Білорусі, повалення режиму Лукашенка та стабілізація Білорусі у перехідний період, повернення до демократичних принципів управління та законності.
Рух «Супраців» не пов’язаний із BYPOL та Кабінетом Тихановської. Зараз, як казав Щигельський, рух на паузі, оскільки значна частина людей поїхала на війну в Україні, а групи в Білорусі доводиться «стримувати, оскільки проведення акцій у Білорусі зараз є суїцидальним».
Олександр Коваленко вважає, що цілі, які перед собою ставлять усі білоруські спортивно-освітні, спортивно-культурні та воєнізовані підрозділи, цілком здійсненні, але за умови народної підтримки всередині Білорусі.
— Білоруську армію вважати боєздатною дуже складно. Вона не має бойового досвіду. Це армія, яка виросла на навчаннях, на якихось зборах і так далі, але не на реальному бойовому досвіді. Це дві великі різниці.
Коваленко вважає, що військова техніка теж не зіграє виграшної ролі у бік білоруської армії. Артилерія та танки ефективні на відкритій місцевості. А силові зіткнення під час визволення Білорусі відбуватимуться на тлі народних протестів, тобто у містах, а не лісах.
Військовий експерт вважає, що одного полку Калиновського з особовим складом 1000 осіб може бути достатньо при звільненні Білорусі.
— Якщо це все грамотно організувати, з реалізацією системи управління з взяттям під контроль адміністративних будівель і так далі, тобто за сценарієм таких повалень диктаторів, то, безумовно, у білоруської армії мінімальні шанси допомогти своєму диктатору втриматися на цьому ілюзорному троні, — резюмує Коваленко.
Автор: Євген Корнєєвець
