"Мамо, за ці 4 місяці я дуже змінився. Здається, що мені не 11, а 21". Ці слова нещодавно сказав 11-річний Максим своїй мамі Олені. Від початку повномасштабної війни він зібрав 25 бронежилетів, тепловізор та пристрій нічного бачення для армії, а також надіслав 50 тисяч гривень на реабілітацію військового.
Максим надрукував оголошення, де запропонував сусідам в Чернівцях за символічну оплату виконувати дрібні доручення. Після того, як люди дізналися, на що збирає хлопець, почали надсилати гроші й допомагати купувати обладнання для армії.
Сім'я виїхала з рідного Покровська Донецької області 9 березня. Тоді все частіше прилітало в місто. Майже була знищена російськими військами Волноваха, і всі розуміли, що на Маріуполь чекає пекло. Залишатися в Донецькій області було небезпечно, й Олена прийняла рішення рятувати дитину. Вона взяла за руку сина та сіла на поїзд до Львова, проте знайти житло там не вдалося. Після кількох днів пошуку притулку родина зупинилася в гуртожитку в Чернівцях. "Місцеві нас дуже підтримали, пропонували допомогу з їжею, одягом тощо".
"Максим не ставив багато запитань, проте він усе розумів. Він бачив, як стрімко та наскільки кардинально змінилося наше життя. За кілька днів до нас приїхав мій старший 17-річний син. Увесь цей час він був у Харкові. У нас відбулася розмова. Ми намагалися збагнути, як жити далі, що робити, як утримувати сім’ю і як допомогти Україні. Максим усе чув", – розповідає Олена.
11-річний Максим. Фото проєкту "Пліч-о-пліч"
Того вечора Максим підійшов до мами й сказав, що теж хоче зробити свій внесок у допомогу країні. У пригоді стала дитяча книжка "Пес, на ім'я Мані", яку мама читала синові торік. Це історія про дівчинку, яка вирішила допомогти своїм батькам виплатити кредит. Вона заробляла гроші, вигулюючи сусідського песика. Саме цей сюжет і став основою бізнес-ідеї Максима та його мами.
Хлопець одразу написав оголошення, де запропонував свої послуги: винести сміття, принести воду, вигуляти домашнього улюбленця. Вони з мамою розклеїли 13 оголошень на районі. Перший дзвінок пролунав уже наступного дня. Максиму запропонували першу роботу – винести сміття. Потім оголошення потрапило у групи сусідських чатів району. І відтоді замовлення не припинялись.
Максим охоче брався за роботу. А чернівчани були вражені такою ініціативою дитини.
"Однак ми з ним не вбачаємо тут нічого героїчного. Кожен робить те, що може. Особисто мене більше вразило, наскільки чуйними виявилися місцеві. Надходила неймовірна кількість дзвінків, всі хотіли та були готові допомогти Максиму зібрати гроші. Такої підтримки та єдності людей ми, чесно кажучи, не очікували. Чернівчани нам дуже допомогли".
Така ініціатива Максима перетворилася на снігову груду. Багато хто, знаючи мету хлопчика, просто відправляв на його ім’я гроші або необхідне обладнання для фронту. Загалом 11-річній дитині на зароблені гроші вдалося купити й відправити на фронт 25 бронежилетів, один тепловізор, один пристрій нічного бачення, комплекти військового одягу та білизни, мобільний телефон, повербанк для розвідувального загону тощо. Крім того, 50 тисяч гривень Максим передав на реабілітацію бійцю, який втратив у бою ногу.
Максим з мамою. Фото проєкту "Пліч-о-пліч"
"Так, ми зараз не вдома і нам нелегко, проте я знаю, що нашим ЗСУ ще важче, і мені дуже хотілося їм допомогти", – ділиться своїми переживаннями Максим.
"Нині ми в безпеці. І тому хочемо допомогти тим, кому гірше, – погоджується Олена. – Якщо кожен зробить хоч маленький крок, який наближає нас до перемоги, то вона стане ближчою. Підтримайте наших бійців, чим можете: молитвою, добрим словом, відеороликом та хоча б просто пиріжком, випеченим із любов’ю. У нашій єдності – сила. Так, Україна – величезна держава, тому і люди різні, проте ми всі – одна нація, ми – один народ. І цього в нас ніхто не забере. Я впевнена, що на Україну чекає прекрасне майбутнє, де наші діти й онуки точно житимуть своє найщасливіше життя".
